- Кількість договорів у сфері агрострахування в 2012 р. знизилася на 28,6%, - IFC
- Держава допомагатиме аграріям страхувати кукурудзу, сою та цукровий буряк
- У минулому 2011-му році втрати сільського господарства через негоду сягнули 20 мільярдів гривень.
- У проекті держбюджету-2013 на агрострахування закладено 150 млн грн
- НАЙРИЗИКОВАНІШІ ПРАЦЮЮТЬ БЕЗ СТРАХУВАННЯ
РЯТІВНА СОЛОМИНКА ДЛЯ СЕЛЯН
Аби гарантовано не втратити на врожаї, експерти радять його страхувати. Світ давно визнав, що страхування сільськогосподарських ризиків - ефективний інструмент управління ними, оскільки це дозволяє захистити себе від непередбачуваних втрат і вийти зі скрутної ситуації з мінімальними втратами. Проте уніфікованої системи агрострахування не існує - всі країни прагнуть, спираючись на накопичений іншими досвід у цій галузі, створити власну, яка б дозволила повною мірою реалізувати всі переваги агрострахування. Не виняток і Україна, де останнім часом зацікавлення селян можливостями цього виду страхування також зростає. 
Допомога ззовні Аби пришвидшити цей процес, на допомогу українцям вирішила прийти Міжнародна фінансова корпорація (МФК), котра пропагує агрострахування у всьому світі. Наразі ця організація реалізує на теренах України спеціальний проект, покликаний сприяти розвиткові страхового сектора саме у нашому сільському господарстві. Його основні завдання - надати консультаційну допомогу у вдосконаленні законодавчо-нормативної бази, що регулює процес агрострахування, та посилити спроможність страхових компаній надавати страхові послуги такого типу. Паралельно відбуватиметься й робота безпосередньо із сільгоспвиробниками, яким ще потрібно роз'яснювати переваги використання агрострахування. Та аби досягти тут успіху, у реалізацію цих завдань мусить активно включитися й держава, інакше вся робота буде зведена нанівець. Держава, на думку керівника Проекту розвитку в Україні агрострахування МФК Гарі Роше, повинна, насамперед, усвідомлювати, що «агрострахування - це потужний інструмент аграрної політики, причому один з небагатьох, котрі ввійшли до «зеленої корзини» СОТ». Саме держава мусить активно використати цей інструмент для підтримки українського села. Задля цього, як переконує фахівець, слід було б продумати чітку систему, котра б забезпечила досягнення головного результату - страховий захист та стабілізацію доходів наших сільгоспвиробників. Наші реалії Що ж ми маємо в Україні на сьогодні? За рахунок державного бюджету здійснюється здешевлення вартості страхового внеску (ці суми досить значні), що його сплачує аграрій при укладанні страхового договору. Фактично сільгоспвиробникам повертається половина цих коштів. При цьому компенсація здійснюється у межах страхового тарифу, що не перевищує 5%, а для розрахунку страхової премії береться мінімальна закупівельна ціна продукції. «На 2008 рік держбюджетом на підтримку агрострахування було передбачено 200 млн. грн., - роз'яснює «Аграрному тижню» начальник відділу Департаменту фінансів Міністерства аграрної політики України Олександр Поліщук, - та оскільки програма розвивалася минулого року не дуже активно, всередині року обсяг асигнувань зменшили удвоє, а потім скоротили ще більше ніж на 13 млн. гривень. Тож план бюджетної підтримки агрострахування в нашій країні був затверджений на рівні 88,7 млн. грн. - це та сума, яку держава передбачила виділити для субсидування страхових платежів аграріям. 
Та пізніше на нашу економіку спроектувався фактор світової економічної кризи, і реально виділили тільки 60,8 млн., а використали на 700 тис. грн. менше». Проте експерти вважають минулий рік у плані розвитку агрострахування досить вдалим. Саме тому, що справа, яка є досить вигідною, насамперед, для сільгоспвиробників, нарешті зрушила з місця. «У деяких областях, де ця програма працювала значно активніше, - продовжує Олександр Поліщук, - і фермерів, які хотіли з неї скористатися, було набагато більше, але не було можливості здешевити їм страхові платежі, вони оформили спеціальні фінансові зобов'язання у Держказначействі. Найбільше таких зобов'язань було оформлено у Вінницькій, Полтавській та Чернігівській областях. І ця кредиторська заборгованість Мінагрополітики обов'язково буде погашена, щойно вирівняється ситуація з цьогорічним бюджетом». Вотум недовіри Головне питання, яке наразі слід з'ясувати, - чому програма агрострахування, навіть за умови державної підтримки, пробуксовувала? Адже, скажімо, у наших сусідів-росіян аграрії страхують - вдумайтесь тільки! - 95% своїх посівних площ. У нас - у добрий десяток разів менше. Основна причина, на думку експертів, лежить на поверхні - українські сільгоспвиробники поки що не надто довіряють страховим компаніям. І під цим є підґрунтя: страховики далеко не завжди виплачують кошти, якщо настає страхова подія. Тобто, умови багатьох договорів, котрі сільгоспвиробники підписують зі страховою компанією, прописані таким чином, що останні завжди мають вагомі аргументи, аби відмовляти переважній більшості фермерів. Є й інша причина: не у всіх сільськогосподарських підприємств є досить вільних коштів, щоб платити страховий внесок. Причому люди не завжди зважуються страхувати посіви навіть за умови програми державного субсидування! Поки що лідирують у плані агрострахування Вінниччина, Одещина, Полтавщина, Харківщина, Херсонщина та Кіровоградщина. Решта областей зайняли дещо вичікувальну позицію. «На жаль, прогнозувати, що 2009 року агрострахування укріпить свої позиції, досить важко, - продовжує пан Поліщук, - річ у тім, що у держбюджеті-2009 кошти на здешевлення страхових внесків селян не передбачені». Ці гроші, на думку експертів, можуть з'явитися не раніше другого півріччя, проте все одно доведеться приймати поправки до Закону „Про бюджет" на рівні парламенту. 
Правила гри Світова практика переконує: страхувати посіви селянам вигідно за будь-яких умов, а надто в умовах нестабільної погоди, коли існують ризики засух чи, навпаки, затяжних дощів. Та як українським фермерам здолати свою недовіру до страхових компаній? Насправді відповідь на це питання досить проста: на думку Романа Шинкаренка, незалежного експерта вітчизняного ринку агрострахування, потрібно зробити досить простий, але важливий крок - на рівні держави уніфікувати страховий договір, що стосується субсидованого агрострахування. Для цього давайте з'ясуємо, що таке страховий випадок. Це факт ушкодження або загибелі застрахованого об'єкта внаслідок впливу якогось із факторів ризику. Якщо культура була застрахована від граду (найдешевший і найбільш розповсюджений страховий продукт), а її знищила посуха, страхова компанія не виплачуватиме страхове відшкодування. Окрім того, при недоборі врожаю слід встановити, яка його частина була втрачена саме через вплив застрахованого ризику. Якщо врожай був застрахований від посухи, а знизився ще й через вплив шкідників, то страховики виплатять відшкодування лише в частині втрат від посухи. Та як встановити відсоток втрати саме від посухи?! Ось тут і виникає маса спірних ситуацій між виробниками і страховими компаніями. Щоб навести тут порядок, вважають у профільному сільськогосподарському міністерстві, у галузі агрострахування треба створити й запровадити спільні для всіх страхових компаній, що працюють саме у сегменті страхування врожаїв, «правила гри», які б задовольняли не лише страховиків, але й сільгоспвиробників. На сьогодні страхові компанії зазвичай користуються власними договорами, що й дозволяє їм знаходити лазівки, аби не виплачувати страхових відшкодувань. Тож назріла необхідність не тільки розробити єдині для всіх договори, але й навчити армію так званих аварійних комісарів, які ще й однаково визначатимуть рівень пошкоджень посівів чи врожаю, умітимуть, оцінивши прогнозні погодні фактори, передбачити, яким саме мусить бути урожай на певній площі у певному регіоні. Виробники ж - фермери, керівники господарств - повинні чітко знати свої обов'язки й права, передбачені договором страхування. А при настанні ризикової події страхувальник має невідкладно повідомити про ризиковий випадок страховій компанії. Аби вже зараз зменшити власні ризики, сільгоспвиробникам, на переконання міжнародних експертів, потрібно не уникати страхування, а розсудливо підходити до вибору власне страхової компанії, з котрою вони укладатимуть договір. Тут варто орієнтуватися на досвід її роботи в аграрному секторі, наявність регіонального офісу неподалік від господарства. Слід також з'ясувати, чи є фахівці саме з аграрного страхування, та зважити на якість консультування клієнтів. У всякому разі, українським аграріям сподіватися на удачу, враховуючи тенденцію до подальших змін клімату, навряд чи варто. Більш мудрим, кажуть фахівці, буде рішення правильно подружитися зі страховими компаніями.
