- Лабораторії Держсільгоспінспекції мають міжнародну акредитацію та працюють у штатному режимі
- Оптові ринки пришвидшать створення с/г кооперативів – експерт
- Роман Корінець: «Оптові ринки - це суспільне добро»
- Оптові ринки: розкіш чи необхідність?
- Ринок знає все
Світ віддає перевагу оптовим ринкам
Гуртові (законодавчо - оптові) ринки почали виникати ще на початку ХХ століття. Відбувалося це у великих містах, де влада усвідомлювала, що процес торгівлі повинен відбуватися під відповідним контролем.
Еволюція оптової торгівлі
Свого часу торгівля була роздрібною, а більші партії товару продавалась у спеціалізованих магазинах. У той період в багатьох розвинутих країнах зі стабільною економікою розпочався процес спеціалізації виробництва, об'єднання виробників у великі групи (кооперативи, асоціації). Виробник почав займатися виключно виробництвом, а спеціалізовані організації - продажем, маркетингом, контрактами тощо.
Водночас самі виробники або влада почали створювати оптові ринки виробничого типу. Це допомагало в одному місці сконцентрувати об'єкти певного торгового напрямку, що надавало можливість підтримувати належний фітосанітарний, ветеринарний контроль, полегшувало роботу інших державних служб (стандартизаційних, митних тощо).
Особливо активно почали розвиватися оптові ринки після Другої світової війни. У 1950-1970 рр. у Німеччині, Франції, Італії, Великобританії оптові ринки стали основним місцем забезпечення торгівлі продовольчими товарами. Обіг ОРСП становив близько 60-90% від загального забезпечення роздрібної торгівлі.
Характерним прикладом, що показує роль оптових ринків у загальній економічній політиці держави, є Іспанія. Перед вступом Іспанії до структур ЄС розпочався процес впорядкування гуртового розподілу продуктів харчування. Була розроблена урядова програма розбудови мережі оптових ринків у найбільших містах і міських агломераціях. У співпраці з місцевою владою у короткий термін (3-4 роки) створено цілу мережу ОРСП. Це стало причиною не тільки впорядкування розподілу, але і значного зниження коштів виробництва, зменшення кількості посередників, кращої ринкової інформації, збільшення експорту. Як стверджують експерти, в Іспанії покращання розподілу продовольчих товарів, зокрема овочів, фруктів, м'яса та риби зменшило інфляцію на 1-2% на рік. Варто зауважити, що за 4-5 років до вступу Іспанії до ЄС ситуація у сфері розподілу продуктів цього типу нагадувала структуру, яку мала Польща на початку 90-х, а Україна має на сьогодні.
Види ОРСП
Сьогодні оптові ринки урізноманітнили свої форми. За характеристиками, які наводить експерт Інституту сільського розвитку, заступник директора Інституту розвитку аграрних ринків Роман Корінець, існують: оптовий ринок постачального типу, оптовий ринок виробничого типу, оптовий ринок змішаного типу, аукціони, оптовий продаж типу «Кеш&керрі» тощо.
Оптові ринки споживчого типу. Такі ринки ще називають кінцевими ОРСП. Тут ділять великі партії продукції для продажу її іншим зацікавленим сторонам, які потім продають цю продукцію вроздріб широкому загалу. Метою таких ринків є забезпечення справедливих цін для споживачів у роздрібній торгівлі.
Учасниками цих ринків є оптові торговці, які продають свою продукцію підприємствам громадського харчування, незалежним роздрібним торговцям та іншим клієнтам (готелям, армії, лікарням, шкільним їдальням тощо).
На оптовому ринку функціонують усі контрольні служби, які відповідають за належний обіг продуктів харчування. А також часто розташовуються відділи митної служби, що спеціалізуються в оформленні відповідних продуктів.
Основним принципом оптового ринку споживчого типу є те, що кожне велике місто чи міська агломерація має у користуванні тільки один оптовий ринок (у світі існує лише кілька винятків з цього правила). На ринку такого типу торгівля з автомобілів ведеться тільки в країнах із перехідною економікою. Товар від виробника потрапляє безпосередньо до оптовика.
Оптові ринки виробничого(фермерського) типу. Такі ринки називають також збірними ОРСП. Вони збирають продукти харчування у виробників і накопичують їх. Збірні ринки у сільській місцевості традиційно будувалися так, щоб забезпечувати фермерам справедливі ціни. Продукція на цих ринках продається, як правило, за системою аукціону. У багатьох країнах Європи фермери, кооперативи фермерів і збирачі досі використовують цей спосіб торгівлі. Покупцями є оптові торговці і супермаркети, які можуть купувати продукцію на цих ринках великими партіями.
Такі ОРСП часто створюють з ініціативи виробників, місцевої влади, аграрних організацій за підтримки державних органів. Вони виникають переважно у невеликих населених пунктах, де інтенсивно вирощують овочі та фрукти. Головним завданням такого ринку є організація закупівлі продуктів у місцевих виробників. Ринок має у користуванні склади, машини для сортування, пакування тощо.
Змішані оптові ринки. Це ринки, які мають майже всі елементи споживчого та виробничого (фермерського) типу ринків. На них є визначене місце, де здійснюють продаж безпосередньо з машин. Тут не ведуть роздрібну торгівлю. Ці ринки розташовані у великих населених пунктах і міських агломераціях. Виникають вони переважно з ініціативи місцевої влади. Часто це суб'єкти суспільно-приватного характеру. Їх власниками є органи місцевого самоврядування, центральні органи, фірми-оптовики, банки, фонди тощо.
Аукціон. Це місце, де за наявності товару продається партія однорідного продукту через публічні торги. Така форма продажу дуже популярна в Голландії. Аукціони існують і в інших країнах, однак вони не замінили собою оптової торгівлі.
Умовою ефективного функціонування аукціону фахівці вважають велику кількість виробників середньої величини та велику кількість покупців. Якщо порушити цю пропорцію, то ринок аукціону почне функціонувати неправильно, зі збитками для виробника. Також умовою функціонування аукціону є висока якість продуктів, відповідна величина пропонованої партії товару, збереження визначених високих класифікаційних норм тощо.
Продаж типу «Кеш&керрі». Сучасна агресивна форма оптового та напівоптового продажу. Це комерційні фірми, переважно з дуже великим міжнародним капіталом. Прикладом таких фірм в Україні є «MЕТРО», «Селгрос», де пропонують повний асортимент продуктів, зокрема продовольчих, промислових, господарської хімії тощо.
Фірми закуповують великі партії продуктів, часто через центральну систему закупівлі, з призначенням як для всієї торгової мережі у даній країні, так і для більшої кількості країн. Ця форма закупівлі надає перевагу тільки великим постачальникам, виключаючи дрібніших. Закупівля товару у великих кількостях від одного виробника часто призводить до того, що виробник має мінімальний прибуток на одиниці товару, і лише великий обсяг продажу забезпечує рентабельність виробництва.
Оптові ринки врятують від диктату комерційних фірм
Якщо професійних оптових ринків не існує, або вони функціонують у форматі оптово-роздрібної торгівлі (як сьогодні в Україні, Росії, Болгарії, частково у Польщі та інших країнах, в яких не так давно функціонує ринкова економіка), то дрібний виробник практично позбавлений можливості продати свій продукт. Відсутність у країні сучасної інфраструктури розподілу продуктів харчування, зокрема оптових ринків, створює ідеальні умови для експансії фірм типу «Кеш&керрі».
Отож, як показує світовий досвід, оптовий ринок сільськогосподарської продукції є необхідною ланкою між виробництвом продукції та її збутом. Без такої ланки система виробництва і збуту продукції є незавершеною.
Експерти Інституту сільського розвитку стверджують: лише за допомогою оптових ринків виробники сільгосппродукції отримуватимуть інформацію про потреби ринку та реалізовуватимуть продукцію за реальними цінами, матимуть можливість одержати замовлення на власну продукцію від великих оптових покупців і сформувати власну виробничу програму, а також - обійтися без послуг численних посередників.
І, що не менш важливо, сьогодні оптові ринки - єдиний порятунок для дрібних виробників.
Наталія СЛОНОВА
