- Оптові ринки: український досвід
- Світ віддає перевагу оптовим ринкам
- Оптові ринки: розкіш чи необхідність?
- Гуртові ринки - стимул рухатися далі
- ОПТОВІ РИНКИ – НАЙПРОЗОРІШИЙ ШЛЯХ ДО СПОЖИВАЧА
Ринок знає все
Я не знаю, що буде на ринку сьогодні. Я не знаю, що буде на ринку завтра. Але є той, хто знає. Це ринок. Ринок знає все. Тому я буду йти за тим, хто знає, куди йде. (Економічна притча)
За переконанням фахівців, величезний аграрний потенціал, який має Україна, не реалізується повною мірою, оскільки в країні досі не створено ефективного ринкового механізму реалізації сільськогосподарської продукції.
Ні для кого не таємниця, що сьогодні непрозорі схеми збуту сільськогосподарської продукції, відсутність структур оптової торгівлі створюють передумови для великих цінових коливань на ринку сільгосп. продукції, зумовлюють додаткові витрати для виробників, переробників, а також споживачів. Тому фахівці намагаються привернути увагу спільноти до цієї нагайної проблеми.
Гуртові ринки
Довідково: Гуртовий (оптовий, офіц.) ринок – це місце, де проводяться угоди купівлі-продажу, де фактично знаходиться товар, де щоденно виникає ціна рівноваги між попитом та пропозицією.
Про створення гуртових ринків сільськогосподарської продукції в Україні говориться давно і багато. Світовий досвід демонструє, що це єдиний механізм ефективного вирішення питання реалізації сільськогосподарської продукції. Та тільки завдяки приватній ініціативі та подвижницькій роботі підприємців в країні існують такі гуртові ринки, як «Шувар» у Львові, ринок ТОВ «Нежданна» у Жашкові на Черкащині, зароджуються нові проекти.
Чому ж одне із найактуальніших економічних питань в країні намагається якимось чином вирішити невеличкий гурт приватних підприємців? Адже світовий досвід розвинутих країн Франції, Німеччини, Італії, Іспанії, країн, що розвиваються – Польщі, Угорщини, країн з ліберальною економікою – США, Канада, Австралія, Японія свідчить, що ініціатива формування таких ринків належала державі, на центральному та регіональному рівнях, так само й будівництво їх отримувало державну підтримку.
Історія гуртових ринків
Переважна більшість гуртових ринків у світі були засновані у період з 1950 по 1970 роки. Проте їхня історія розпочалася значно раніше. Все почалося з муніципальних ринків на початку 20 століття. Майже всі ринки були компонентами міської інфраструктури, маючи на меті організувати та сконцентрувати плодово-овочеву, квіткову, рибну та м’ясну оптову торгівлю в одному місці. Це стало необхідним із-за характеру роздрібної торгівлі – її сегменти часто зводилися в різних кінцях міста, що на той час дозволяло задовольняти потреби великої кількості магазинів та споживачів. Ці ринки слідували власним принципам торгівлі, так як були націлені на різних споживачів. З появою магазинів самообслуговування із широким асортиментом, гуртові ринки змушені збільшити свої розміри та зібрати різноманітну продукцію в одному місці. Це стало початком формування подібних сучасним гуртових ринків.
Досвід Польщі
У Польщі вже багато років здійснюються дії по створенню ринкових закладів, які б професійно займалися організацією обігу сільськогосподарської продукції. Розроблено відповідні програми на державному рівні. У результаті їх реалізації в країні на сьогодні працюють зо два десятка гуртових ринків, створених у формі акціонерних товариств. Головними акціонерами є Державна казна, Агентство реконструкції і модернізації сільського господарства, комерсанти тощо.
До самих сучасних, що відповідають Європейським стандартам, належать надрегіональні гуртові ринки в Познані, Варшаві, Вроцлаві і в Люблині. Окрім перерахованих діють також місцеві ринки, які виникли в результаті адаптації існуючих об’єктів до нової системи.
Функціонування гуртових ринків, зокрема, у Польщі, сприяє поліпшенню стану фермерських господарств забезпечуючи стабілізацію цін, рівновагу попиту і пропозиції, можливість введення загальних норм та стандартів, зменшенням кількості проміжних ланок в торгівлі тощо.
Різновиди гуртових ринків та їх особливості
Основними групами гуртових ринків є ринки споживчого та виробничого типів.
Споживчі гуртові ринки називають ще кінцевими. Тут ділять великі партії продукції для її продажу зацікавленим сторонам, які потім реалізують продукцію вроздріб. Вони мають на меті забезпечення справедливих цін для споживачів через роздрібних торговців. Ринки такого типу найчастіше розташовуються у містах чи біля них. Основним принципом діяльності є те, що кожне велике місто чи міська агломерація має у користуванні тільки один гуртовий ринок. А товар від виробника потрапляє безпосередньо до оптовика. За світовою практикою такі ринки створювалися з ініціативи міст, регіону та за допомогою державних установ.
Виробничі гуртові ринки називають також збірними. Вони збирають продукти харчування виробників і накопичують їх. Збірні ринки у сільській місцевості будувалися так, щоб забезпечувати фермерам справедливі ціни. Продукція на них продається, як правило, за аукціонною системою (підвищенням або зменшенням цінових пропозицій). Цю систему часто розглядають як найпрозорішу на ринку вільної торгівлі. Головним завданням виробничих гуртових ринків є організація закупівлі продуктів у місцевих виробників. Ринок має у користуванні склади, машини для сортування, пакування тощо. продукти з цього ринку потрапляють на оптові ринки споживчого типу та інші.
Хто зацікавлений у гуртових ринках?
На думку фахівців, у створенні таких закладів зацікавлені всі – від виробника до кінцевого споживача. Гуртовий ринок є ланкою між виробництвом продукції та її збутом, забезпечує реалізацію продукції. Виробники сільгосп. продукції отримуватимуть інформацію про потреби ринку та реалізовуватимуть продукцію за реальними цінами, матимуть можливість одержати замовлення на власну продукцію від великих оптових покупців та сформувати власну виробничу програму. Експортери матимуть змогу сформувати великі однорідні партії продукції та отримати комплекс послуг із забезпечення документальних процедур для подальшого експорту. Подібно і переробники сільськогосподарської продукції – отримуватимуть інформацію про потреби ринку та дотримуватимуться реальних цін при реалізації продукції, отримуватимуть замовлення на неї тощо. Є вигода від гуртових ринків і для агентів роздрібної торгівлі. Вони матимуть широкий асортимент товарів, матимуть можливість документального оформлення, товару, контроль за якістю, конкурентну ціну тощо. Звичайно ж і споживачі зацікавлені отримувати якісний товар за доступними цінами. Отож, можна дійти висновку, що гуртові ринки вигідні для всіх ланок суспільства.
Кому діяльність гуртових ринків не вигідна?
Напрошується питання – хто ж не зацікавлений у їх діяльності? Фахівці запевняють, що робота гуртових ринків невигідна монополістам-посередникам, які диктують закупівельні ціни на продукцію товаровиробника, зменшуючи його доходи. Функціонування гуртових ринків виявить реальну вартість товару. Також створення гуртових ринків стане на перешкоді представникам тіньового бізнесу: це дозволить з розрахунку на одну область вивести із тіньового обігу близько 20-30% сільськогосподарської продукції, вирощеної дрібно- і середньотоварними виробниками та споживачами і сформувати справедливі ціни для обох сторін.
Замість висновку
Питанням формування мережі гуртових ринків на Україні присвячено семінар «Оптові ринки сільськогосподарської продукції: проблеми та шляхи їх вирішення», який відбувся в рамках виставки-ярмарку «Агро-2007». У заході прийняли участь: заступник Міністра аграрної політики України Ярослав Гадзало, директор департаменту Національної сільськогосподарської палати України Микола Гриценко, керівники провідних торгових товариств, представники інших країн. Учасники обговорили концепцію програми розвитку мережі національних гуртових ринків сільгосппродукції, основні проблеми, що перешкоджають їх створенню, шляхи вирішення тощо. Іноземні гості поділилися досвідом та змалювали всі переваги, які надає відповідна торгова модель. Діалог вийшов змістовним та інформативним.
Незважаючи на низку вже прийнятих нормативно-правових актів щодо продовольчої безпеки, питання формування мережі гуртових ринків залишається відкритим. Фахівці закликають усіх – представників різних ланок влади, бізнесу – робити інвестиції у цей вид діяльності, створюючи таким чином засади для стабільної ринкової економіки.
Оксана Шаповал
