- У 2013 році Україна зможе знову обійтися без тростинного цукру
- Після нового року ціна на цукор мусить зрости – "Укрцукор"
- Україна стала виробляти на 42% менше цукру
- Ціна на цукор зросте у другому півріччі маркетингового року
- В Україні прогнозують подорожчання цукру до 15%
Ситуація в аграрному секторі України потребує стабілізації
Громадські огранізації АПК змінили раптом свою тактику і вирішили не закликати аграріїв до страйку. Та й справді, невже пікетування домопоже вирішити наболілі проблеми? Навряд. Тому, на переконання лідерів і підприємств галузевих асоціацій, краще спробувати давно перевірений спосіб - дипломатію.
Саме з цієї узгодженої думки і розпочав прес-конференцію, яка була присвячена ускладненій ситуації в агросекторі України, голова Всеукраїнського союзу сільгосппідприємств Юрій Карасик. Окрім нього на зустріч з пресою прийшли голова Комісії з питань захисту внутрішнього ринку при Кабінеті Міністрів України, голова Ради директорів Асоціації «Союз птахівників України» Олександр Бакуменко, президент ВГО «Української аграрної конфедерації» Леонід Козаченко, президент Асоціації фермерів і приватних землевласників України Іван Томич, голова правління національної асоціації цукровиків України «Укрцукор» Микола Ярчук і заступник голови профспілки працівників агропромислового комплексу України Валерій Шведов.
Юрій Карасик, зокрема, запропонував розглянути питання фінансування АПК на консультативній раді з питань розвитку сільського господарства та сільських територій при Президенті України за участю фахівців Національного та інших діючих банків України. Необхідно також стабілізувати цінову політику на агропродукцію, навести лад у тваринництві, адже в Україну імпортується не лише низькосортна м'ясна сировина, а й молочна продукція, вершкове масло тощо. І ми ризикуємо стати імпортно залежною державою по тваринницькій продукції.
- Сьогодні, - наголосив Юрій Михайлович, - у нас виникла дуже велика юридична колізія. На селі процвітає рейдерство, особливо стосовно соціальних об'єктів. Навіть у такому знаменитому господарстві Херсонської області, яке очолює двічі Герой Соціалістичної праці і Герой України Дмитро Костянтинович Моторний, група бізнесменів-депутатів хоче відібрати і дитячий садок, і школу, і всі соціальні об'єкти, які працюють для села. Шукаються різні юридичні недоліки аби забрати ці об'єкти. Тож ми створюємо спеціальну юридичну групу для захисту об'єктів соцсфери на селі.
Юрія Карасика підтримав Леонід Козаченко.
- Сільське господарство, - висловив переконання УАК Леонід Петрович, - єдина галузь сьогодні, яка стабілізує економіку України, має позитивну динаміку. Ще кілька місяців тому ми думали, що все досягнуте в АПК зруйнується, тому і прийняли рішення створити Страйковий комітет. Але з боку влади були вжиті оперативні заходи, щоб не допустити розвалу. Нині ця політика потребує подальшої підтримки і вдосконалення. Найбільшою, найгострішою проблемою для аграріїв є відсутність обігових коштів: банківська система не підтримує цей сектор, не вистачає бюджетних коштів. Водночас наша жирова галузь займає перше місце в світі, ми більше 2 млн. т олії торік експортували. По експотру зерна і олійних культур - ми другі в світі були в минулому сезоні. В цьому ж втрачаємо здобуті позиції, бо всі суб'єкти господарювання «сидять» без оборотних коштів. Цю ситуацію треба змінювати. Ми підготували пропозиції і хочемо, щоб Уряд вжив негайних заходів, абсолютно реалістичних навіть у таких складних умовах. Ми вступаємо в період жорстких політичних баталій. Зараз може буде чимало різних провокацій, спекуляція аграрною темою. Ми би хотіли цього не допустити. А головне, щоб на наші заяви і звернення були своєчасні дії з боку Президента, Уряду, Верховної Ради.
- Ситуація в АПК є, безумовно, досить непростою, - наголосив Іван Томич, - і це не тільки соціально-економічна криза 2008 чи 2009 року. Криза десятиліттями триває в українському селі. Нас непокоїть ситуація на ринку зерна, обвал цін на нього. Складно формувати Аграрний фонд. Якщо ж він стане рівноправним експортером, ми матимемо принципово іншу ситуацію по формуванню цін на зерно. Щодо підтримки українського фермера. Назву вам цифри: 2000 рік - український фермер отримує кредитів через єдиний інструмент державної підтримки 3 млн. грн., 2004 рік - 1,3 млн. грн., 2006-й - 46, 2007-й - 30, 2008 - 90 (включно з кредитами) і цього року - 76 млн. гривень. Ми вже отримали у такий кризовий рік (по плану - 200 млн.). Це яскравий підхід по відношенню до українського фермера.
Я однозначно поділяю позицію щодо фінансово-кредитної політики. При ній Україна довго виходитиме з кризи. Єдиний сектор, який торік дав майже 20% валового національного доходу, в цьому році майже 10% втратить через те, що цинічно здійснюється „дерибан" фінансових ресурсів на фінансовому ринку України. Маю на увазі рефінансування, поведінку банківської системи. З приводу цього ми спільно звертались до всіх гілок влади. На превеликий жаль, Асоціація фермерів ні від Президента, ні від Національного банку відповіді не отримала з цієї ситуації.
Ми маємо чіткі плани конкретних дій, вимог і проведення масових заходів. Маємо серйозні, надзвичайно глобальні проблеми у житті українського села і його майбутнього. Доля більше 15 млн. наших співвітчизників - під великим знаком питання. Як зробити так, щоб перестали цинічно грабувати з року в рік, з дня у день українського селянина? Прем'єр-міністр однозначно взялась за цю важку, але виключно вирішальну, поворотну долю у розвитку сільської місцевості і України. Це розвиток обслуговуючої сільськогосподарської кооперації, перші 90 млн. виділені для цього. Сьогодні перші 108 базових кооперативів отримали їх. Починають працювати програми інвестиційні з багатьма країнами світу на суму більше 1 млрд. грн., перші молоковози передано у кращі молочарські кооперативи. Поворотний підхід у плані соціального устрою лежить у цій площині: чи ми матимемо 10 монополістів на українських чорноземах і загубимо майбутнє України і нації, чи матимемо європейський устрій сільської місцевості.
Як завжди аргументованим був Олександр Бакуменко.
- За 8 месяцев текущего года, - підкреслив Олександр Борисович, - мы впервые снизили обьемы производства мяса до 99,5% (на начало года было 106,5%). Резко сокращено производство свинины (87% до уровня прошлого года), говядины (93%). Только мясо птицы дало 14% прироста и за счет этого удержало мясной баланс Украины. Причина тут понятна, она на поверхности: за 8,5 месяцев 300 тыс. т низкосортного по демпинговым ценам импорта ввезено. Из них больше всего - свинины и птицы. А чем больше количество низкосортного, импортного сырья ввозиться, тем ниже собственное поголовье. И мы из страны, которая на 95% была обеспечена собственными ресурсами, начинаем превращаться в импортно зависимую страну.
Давайте сравним украинский и европейский аграрный бизнес. Первое - тарифная защита. Мы вступили в ВТО, открыли свой рынок. И не имеем тарифной защиты, которая есть в ЕС. Они защищают свой внутренний рынок, у них это чёткие торговые войны, которые защищают интересы национального производителя. Второй момент - стоимость финансовых ресурсов. Сегодня кредиты в Евросоюзе, которые дают агросектору, стоят 2-4 процента, в Америке - ноль. Все страны сегодня нацелены на то, чтобы дать финансовые ресурсы в реальный сектор экономики, прежде всего - в аграрный. Стоимость финансового ресурса на Украине - 30%. Третий момент - экспортная субсидия. Страны ЕС, США и все остальные поддерживают своего аграрного производителя, который вывозит на экспорт продукцию. Главное, чтобы не останавливалось производство, чтоб оно развивалось, чтоб были люди заняты, платились налоги и страна не находилась в экономической рецессии. В Украине вместо того, чтобы ограничить завоз импортной продукции, тем более низкосортной, мы открываем поток, разрушая внутренний рынок. Мы давно говорим о ГОСТЕ на колбасные изделия, 4 года законы приняты, но невозможно стронуть этот вопрос с места. Потому что отдельные экономические структуры зарабатывают огромные ресурсы на наших с вами желудках.
Неужели все эти вопросы невозможно решить? Мы неоднократно предлагали, что нужно делать Таможенной службе, ветеринарной. Мы уже работаем по антидемпинговому расследованию и надеемся, что против американских и бразильских импортеров, которые сегодня демпингуют на нашем рынке в рамках ВТО, выиграем дело. Это закон чести для Украины. Мы действительно сегодня производим 23 кг мяса птицы на душу населения, в Европе - 24. Производим 300 штук яиц, в Европе - 267. Мы хорошая, нормальная страна. Поэтому хоть не мешайте, дайте возможность работать нормально. Я заявил на открытом заседании Кабмине всем министрам, Премьер-министру: если бы не люди в погонах, которые «крышуют» все эти криминальные схемы, в Украине все было бы по-другому. Неужели нет политической воли, чтобы и люди были защищены, и бизнес, и потребитель. Нельзя допускать и того, чтобы при подорожании цены на газ, топливо, электроэнергию цены на сельхозпродукцию оставались неизменными. Социально незащищенным слоям населения государство должно выделять адресные субсидии.
Найбільш емоційно з усіх присутніх гвоорив Микола Ярчук. І його можна зрозуміти.
- Для цукрвої галузі найгостріші питання - надання кредитних ресурсів і обігових коштів, - зауважив Микола Миколайович. - А ще - забезпечення цукрових заводів газом для здійснення переробки цукрових буряків. Буряк ще лише копається, цукор ще не виробляється, а ми за газ уже повинні заплатити понад 2600 грн. за тисячу кубометрів. Кредити не надаються, інші джерела обігових коштів на заводах відсутні. Щоб стабілізувати роботу цукрових заводів у цьому виробничому сезоні, ми просимо Уряд вирішити найближчим часом такі основні питання: забезпечення природнім газом цукрових заводів, виплата дотацій або підтримка товаровиробників бюджетними коштами за вирощування цукрових буряків (750 грн./га), закупка цукру до Аграрного фонду. Бо у вересні-жовтні буде сезонне перевиробництво цукру і ціна на нього відповідно знизиться. Ми просимо вирішити питання стимулювання вирощування цукрових буряків на наступний рік і суму підтримки на 1 га просимо збільшити до 1,5 тис. гривень. Ми виробимо 1,5 млн. т власного цукру, в нас є перехідні запаси, тож баланс цукру на внутрішньому ринку достатній, щоб забезпечити потреби. Та якщо не будуть вжиті заходи і не здійснюватиметься державне регулювання ринку цукру, ми можемо повністю втратити наступного року посіви цукрових буряків і не запустити власні цукрові заводи. І потрапити в повну залежність від імпортного цукру-сирцю.
Нам необхідно списати надумані заборгованості або штрафні санкції, які накладені на цукрові компанії в 2005-2006 роках (17 млн. грн.). Бо деякі компанії збанкрутіли, їх немає на ринку, інші ж будуть змушені всі ці затрати покласти на собівартість цукру, збільшивши його ціну на внутрішньому ринку.
У нас експорт чітко врегульований квотовим порядком виробництва цукру. Жоден оператор ринку цукру не має права вивезти його за межі України, не надавши довідку на митну службу від Мінагрополітики про понадквотний цукор. Інші механізми заженуть вирощування і реалізацію цукрових буряків в тінь, що і маємо сьогодні на ринку цукру. Це не стимулює виробника виробляти цукор. І нас дивує, наприклад, позиція Мінекономіки, яке самостійно, не радячись з Мінагрополітики, приймає рішення, ганебне для України - купувати 100 тис. т цукру в Білорусі. Хоча можна в Україні простимулювати, посіяти ще додаткових 100 тис. га цукрового буряку, виробити цукор набагато дешевший і конкурентоспроможний, запропонувавши його на зовнішні ринки. Тобто йдемо по найкоротшому, але найнекваліфікованішому шляху.
Теж саме маємо по цукру-сирцю. Домовились з Міністерством аграрної політики, Міністерством економіки узгоджувати дії при отриманні ліцензії на його завезення. Зробили, видали відповідні документи. Через кілька днів Мінекономіки самостійно, без погодження з Мінагрополітики, скасовує ці документи і вводить нові, бо вважає, що можна буде завезти дешевий цукор-сирець. Не буде дешевого цукру-сирцю. Сьогодні цукор, вироблений з цукру-сирцю, буде в 1,5 рази дорожчий, ніж собівартість бурякового цукру. Якщо вони прораховують при теперішній ціновій ситуації (5500 грн./т цукру), то цукор, вироблений з цукру-сирцю коштуватиме майже 7 тисяч. І поки ми не консолідуємо роботу одного міністерства і другого, в нас буде такий безлад на будь-якому ринку. Тому ми просимо і Уряд, і керівництво держави вжити ринкові заходи для стимулювання виробництва буряків і цукру. З 192 цукрових заводів нині працюватиме 55, а це робочі місця і соціальна сфера села.
Валерій Шведов, представляяючи думку профспілки АПК, наголосив, що вона повністю відстоюватиме, захищатиме інтереси сільгоспвиробника. Профспіки зацікавлені в тому, щоб у селян були робочі місця, гідна заробітна плата, щоб дотримувались всі соціальні гарантії, за що профспілка так бореться і закликає всіх боротись. «Але за таких умов, які складаються в аграрному секторі, - сказав Валерій Григорович, - ми будемо вимагати вирішення тих питань, про які сьогодні говорили наші колеги. Назву кілька цифр. У тваринництві ми втратили 1,6 млн. робочих місць, в цукровій галузі - більше мільйона. Це сталось за якихось 10 років, не більше. Процеси, які сьогодні відбуваються на селі, нас дуже хвилюють і будемо приймати саму активну участь у вирішенні окреслених питань, в протестних акціях. На селі працюють помірковані й відповідальні люди. І на державному рівні потрібно приділяли гідну увагу розвитку аграрного сектора і вирішувати питання, про які сьогодні говорилось».
23-29 вересня проходитимуть наради в галузевих асоціаціях і АФЗУ, засідання Ради Всеукраїнського союзу сільгосппідприємств. Буде прийнято остаточне рішення щодо проведення селянського страйку. А поки що громадські організації АПК прийняли звернення до урядових структур і керівників держави про необхідність невідкладних заходів для стабілізації ситуації в агросекторі країни.
Світлана СЛОБОДА
