- «Держава з блокуванням імпорту добрив підставляє аграріям не плече, а підніжку», - Павло Коваль
- Україна в 2016 році експортувала азотні добрива на $ 322 млн
- Аміачна селітра дешевшає
- Чергова «пігулка» для аграріїв
- Для весняно-польових робіт аграрії використають на 10% більше добрив, ніж торік
Чи по кишені аграріям аміачна селітра?
В акурат перед весняно-польовими роботами через чергову нестабільність на ринку знову дорожчають мінеральні добрива.
Аміачна селітра й інші міндобрива, імпорт яких було заблоковано на кордоні ще торік у грудні, простоявши на митницях понад дозволений документами 21 день, уже почали «роз’їжджатися» в пункти призначення. І хоч гравців цього ринку намагаються переконати, що проблему вичерпано, насправді все не так просто. Через нестабільність на ринку агрохімії ціна на імпортні добрива поповзла вгору, а вітчизняні й так недешеві, тож фермерам, аби забезпечити потреби посівної, доведеться шукати додаткові кошти.
Чи є змога стабілізувати ринок і в який спосіб?
Проблему нібито було спровоковано масовим ввезенням в Україну міндобрив з санкційних російських підприємств. Чому митники вирішили шукати їх у партіях товару, який надійшов із Польщі, Туреччини й інших країн, які до РФ не мають жодного відношення, незрозуміло.
Диктат монополістів?
«Найімовірніше, ініціаторами того, що зараз робиться, виступили національні монополісти, – каже голова Спілки агрохіміків України Сергій Рубан. – Ми - за те, щоб українська хімічна промисловість працювала в хорошому темпі, але водночас придушувати імпортерів неправильно. Будь-який ринок працює стабільно лише тоді, коли у нормальному режимі мають змогу працювати всі його складові. А найоптимальніше співвідношення – це дві третини внутрішнього виробництва і третина імпорту. 
Оскільки у нас внутрішнє виробництво не диверсифіковане, то виробники починають викручувати руки аграріям, бо собівартість їхньої продукції наразі поза розумними межами. А ось чому собівартість така – це вже друге питання, причому до іншого монополіста, яким є НАК «Нафтогаз України». Та замість того, щоби боротися з монополізмом, нині влаштували боротьбу з імпортерами, які заважають продавати аграріям міндобрива дорого».
Все відбувається тоді, коли вже у середині лютого стартує підживлення озимини міндобривами по мерзлоталому ґрунту, і брак достатньої кількості добрив, передусім аміачної селітри, може призвести до зриву цього важливого агротехнічного заходу. Хоча це підживлення й не буде масовим, а проводитиметься тільки у деяких південних регіонах, загалом цієї весни потрібно підживити азотними добривами 7,3 млн га озимих зернових культур та 1,3 млн га ріпаку.
Фермери сподіваються, що добрив, враховуючи їх залишки із попереднього року, таки вистачить, проте кажуть, що ситуація не просто назріла, а давно перезріла, і проблему потрібно розв’язувати.
У Міністерстві аграрної політики та продовольства України, куди ми звернулися за коментарем, наголошують: зупинка імпорту добрив у грудні відбулася з різних причин. Мовляв, в одному випадку митники посилались на боротьбу з контрабандою з РФ, в іншому - вимагали від імпортерів сплати антидемпінгового мита незалежно від країни походження вантажу. І вважають неприпустимими безпідставні перевірки всіх імпортерів без винятку.
«Усе це загалом, – пояснює завідуючий сектором землеробства та меліорації Департаменту аграрної політики та сільського господарства МінАП Анатолій Рудюк, – може призвести до негативних наслідків для галузі рослинництва, насамперед завадити якісному проведенню 
комплексу весняно-польових робіт 2019 року. Спричинення дефіциту мінеральних добрив ставить під загрозу досягнення валових показників урожаю поточного року, насамперед зернових, які є основою продовольчої безпеки країни та її експортного потенціалу».
Нестабільність на ринку – перший крок до підняття цін
«На сьогодні окремі партії не піддаються додатковому огляду на митницях, тобто пропускаються, – пояснює генеральний директор Української аграрної конфедерації (УАК) Павло Коваль. – Передусім із Болгарії, Грузії, Туреччини. Але досі є проблеми з партіями, що стояли ще з грудня, навіть польського напрямку, хоч уже давно минув отой дозволений усіма інструкціями 21 день, на який можна затримувати товар у разі виникнення якихось підозр. Коли ми цікавились у митників, на яких підставах блокується імпорт добрив, нам сказали, що мають право зупиняти товар на додатковий огляд і взяття проб на аналізи, якщо підозрюють, що це контрабанда».
Експерт переконаний, що така ситуація передовсім спровокувала нестабільність на ринку і вже проявляється підвищенням цін на міндобрива. «Зважаючи на те, що проблеми на ринку добрив спостерігаються не вперше, були вони і рік тому, й раніше, ми про можливі наслідки попереджали заздалегідь. Але нас не почули, – констатує Павло Коваль, - і дефіцит по окремих добривах, що вже формується, відразу тягне за собою підняття на них цін. Зараз по окремих добривах ціна у нас на 25-40% вища, якщо порівнювати її з тією, яку пропонує FOB Чорне море. Так, аміачна селітра тільки за останній місяць, коли міндобрива виявилися заблокованими на кордоні, додала в ціні 400 грн на тонні. Тонна карбаміду здорожчала щонайменше на 800 гривень».
Росія тривалий час була основним постачальником міндобрив в Україну, а коли ще до війни було введено антидемпінгові мита, щоб мати змогу обходити заборони, в Україні зареєстрували нові види російських азотних добрив (аміачно-нітратні, складні з низьким вмістом фосфору і калію), які не підпадали під дію антидемпінгових заходів, бо декларувались під іншими кодами УКТ ЗЕД. Та нам однаково довелося в спішному порядку шукати альтернативні варіанти. В УАК кажуть: найпершими відреагували Узбекистан, Казахстан і Білорусь, а потім - Туреччина, Болгарія, Польща, Прибалтика. За словами Павла Коваля, питання в тому: чому саме зараз і їх стали додатково вивчати на предмет контрабанди? 
«Це негативно вплинуло передусім на репутацію наших імпортерів, бо порушуються терміни, передбачені угодами, укладеними з тими ж болгарами чи поляками, – каже він. – Тому що якщо товар прийшов і стоїть на митниці, а не розмитнюється, як це має бути, це свідчить, що ти нестабільний гравець на ринку, і впливає на подальші замовлення. А нестабільність роботи імпортера впливає й на внутрішніх споживачів, які думають приблизно так: якщо ти не можеш розмитнити товар, то як з тобою далі працювати? Все це в комплексі виливається у підвищення цін, які муситимуть сплачувати аграрії».
Комплексні добрива – у дефіциті
Торік у березні знову було введено антидемпінгові мита на карбамід, КАС, нітрат амонію, зокрема у водному розчині виробництва заводу «Дорогобуш» (29,25%), інших російських хімічних підприємств (42,96%), а в травні під санкції поки що терміном на три роки потрапила низка хімічних підприємств РФ, тож ситуація вкотре тільки загострилася. І, найімовірніше, розповіді про те, що аміачна селітра російського походження таки потрапляла на територію нашої країни у мішках інших виробників, мають підстави, бо, як мовиться, диму без вогню не буває.
Та контрабандистів – справжніх, а не уявних – нехай ловлять ті, хто повинен це робити. А головні питання, на які важливо мати відповідь уже сьогодні, як та медаль, мають два боки: по-перше, скільки саме міндобрив потрібно аграріям, а по-друге, чи забезпечить ринок ці потреби, причому за прийнятною, а не захмарною ціною?
Отже, за даними Інституту охорони ґрунтів України, який моніторить потребу агропідприємств у добривах, щоб без збоїв провести цьогорічні весняно-польові роботи, за попередніми підрахунками, добрив потрібно дещо більше, ніж під час торішньої весняної посівної. Якщо йдеться про азотні добрива, то потрібно 728 тис. т поживних речовин (на 29 тис. т більше, ніж торік). Потреба у фосфорних добривах – 175 тис. т (на 11 тис. т більше, ніж у 2018 р.). Калійних треба 138 тис. т (потреба перевищує минулорічну на 6 тис. т).
Як повідомили нам у Департаменті аграрної політики та сільського господарства Мінагрополітики, на 18 січня цього року, враховуючи торішні залишки, сільгосппідприємства законтрактували й придбали 210 тис. т поживних речовин міндобрив, або 20% від попередніх потреб (торік у цей час було куплено 25%), зокрема азотних - 150 тис. т (21% від потреби, торік - 26%), фосфорних - 36 тис. т (21%, у 2018 р. - 24%), калійних – 24 тис. т (18%, торік - 23%). 
Ситуація, зазначають фахівці, невтішна ще й тому, що зважаючи на залишки агрохімікатів на складах виробників і аграріїв та можливості виробництва певної кількості вітчизняними хімічними підприємствами й імпорту протягом грудня-лютого, ймовірний дефіцит вказаних добрив на весняний період може скласти майже 0,6 млн тонн. Ще загрозливіша ситуація з комплексними міндобривами, потреба в яких для проведення весняного комплексу робіт знаходиться в межах 1 млн тонн. З одного боку, вітчизняна хімічна промисловість ці міндобрива майже не виробляє. І навіть якби всі заводи працювали на повну потужність, вони могли б забезпечити не більше 25% від реальної потреби агросектору. З іншого, імпортери їх завозять теж недостатньо, тож саме складні добрива можуть стати для фермерів справжнім дефіцитом.
В Інституті аграрної економіки відзначають, що наші аграрії купують міндобрив лише на 65% від потреби. Тобто, порівняно з фермерами європейських країн, наші в розрахунку на гектар вносять добрив утричі менше. «Якщо порівнювати вже усталені норми внесення у країнах ЄС, – додає Павло Коваль, – то, наприклад, німецький фермер вносить близько 240-250 кг діючої речовини на гектар. Ми вносимо 110 (2017 р.), а в кращих підприємствах – до 200 кг залежно від культури. Тому й маємо меншу у порівнянні з європейськими фермерами врожайність.
У нас в деяких регіонах, особливо південних, де вологи недостатньо, уже в окремих підприємствах пшениця нерентабельна. А якщо базові культури ставатимуть менш прибутковими, фермерам доведеться з економічних мотивів скорочувати посіви цих культур, нарощуючи посіви більш рентабельних: кукурудзи, соняшнику, ріпаку, сої. А це спотворюватиме структуру посівних площ, бо перевантажувати сівозміну не можна, і в результаті виснажувати ґрунт. Ми ж поки що не бачимо системних рішень, що дозволять врегулювати це питання».
Проблема ще й у тому, що Аграрний фонд України, на складах котрого сконцентровано міндобрива вітчизняного виробництва, пропонує їх аграріям за ціною, що перевищує ціни імпортованих добрив. І саме через високу собівартість добрива українських заводів не можуть конкурувати з привозними. Причина такої ситуації відома давно. На виробництво тонни аміачної селітри зазвичай витрачається до 750 кубометрів природного газу, тож левова частка собівартості азотних добрив – це вартість дорогого природного газу, з якого їх виробляють. Саме вартість газу, яку доводиться сплачувати вітчизняним хімзаводам, є основною причиною їх зупинки. Ціна природного газу для виробників азотних міндобрив у більшості газодобувних країн коливається в межах 70-90 $/кубометр, тоді як в Україні той самий його обсяг коштує $300-350. 
Тому, кажуть експерти, вихід один – шукати шляхи здешевлення виробництва добрив в Україні. Федерація роботодавців та Союз хіміків України запропонували власну Стратегію розвитку хімічної галузі до 2030 року. Її мета - за цей період довести частку вітчизняної продукції на внутрішньому ринку в сегменті азотних добрив до 80%, а комплексних – до 35-40%. Це, на думку експертів, дасть змогу забезпечити аграріїв міндобривами внутрішнього виробництва на 60-65%.
Проте аграріям важливо, аби продукції хімпрому: а) було достатньо, б) вона мала належну якість і в) прийнятну ціну. Оскільки чекати дешевого газу нашим виробникам марно, слід шукати інші варіанти. Павло Коваль нагадує, що можна видобувати сланцевий газ або синтезувати газ із бурого вугілля. Так роблять у Китаї й Північній Кореї. Україна має поклади такого вугілля (у західних областях, на Кіровоградщині) і вже навіть розроблено відповідні бізнес-проекти. А Китай навіть давав нам кредити за досить прийнятною ціною, щоб розгорнути цілу програму з виробництва газу спеціально для виробництва добрив.
Програму «Синтез газу з газового вугілля» вважають виходом і в Інституті аграрної економіки. У її рамках шляхом газифікації бурого і кам’яного вугілля отримують синтез-газ, який використовують при виробництві хімічної продукції – аміаку, метанолу, мінеральних добрив, а також синтетичного природного газу. Тож у будь-якому разі шляхи розв’язання проблеми є. Питання лише в тому, хто, як саме і коли візьметься за їхню реалізацію.
Лариса ВИШИНСЬКА
Союз Хіміків України подав заяву в Міністерство економічного розвитку і торгівлі про проведення нового захисного розслідування щодо імпорту міндобрив до України. Звернення направлено від найбільших вітчизняних виробників добрив - підприємств «Дніпроазот», ОПЗ, Черкаський «Азот», Сєвєродонецький «Азот», «Рівнеазот», Концерн «Стирол».
Захисне розслідування ініційовано щодо імпорту карбаміду, аміачної селітри (нітрат амонію), КАС, ІАС незалежно від країни походження товару та країни-експортера.
ВСоюзі хіміків вважають:дія демпінгових мит, які повинні були регулювати обсяги імпорту, виявилася малоефективною. Адже виробники з РФ знайшли схеми, як обходити українське митне законодавство і масово завозити ту ж саму аміачну селітру, але вже без сплати демпінгових мит. В результаті держбюджет недоотримав за 2017-2018 рр. більше $100,0 млн.
За період з 2015 по 2017 рр. імпорт азотних добрив зріс на 975 тис. т - до 1,7 млн тонн. Частка імпорту за деякими видами добрив склала більше 80% і є критичною для зовнішньоторговельного балансу країни.
Постійне підвищення вартості газу для промисловості - основної сировини для виробництва азотних добрив - стало однією з причин втрати українською хімічною галуззю частки на ринку і конкурентоспроможності продукції в цілому, що призвело до зупинки більшої частини заводів, що виробляють азотні добрива. Як наслідок, значно скоротились платежі до держбюджету і втрачено понад 2000 робочих місць.
«На сьогоднішній день Україна продовжує використовувати найдорожчий газ в Європі. Якщо порівняти вартість газу «Нафтогазу» з вартістю імпортованого з Європи газу, за деякі місяці ціна НАКу вища більш ніж на $100. При такій ціні на газ витримати конкуренцію практично неможливо», - зазначає президент Союзу хіміків України Олексій Голубов.
За його словами, для комплексного вирішення проблеми Союз хіміків разом із представниками бізнесу, експертами та профільними інститутами, НАН України розробили Стратегію з розвитку хімічної галузі України, перша редакція якої в кінці 2018-го представлена на розгляд уряду.
