Перспективи картопляної галузі на 2010 рік

07 April, Розділ Агрополітика / Аграрна справа, переглядів 3 501

За картоплярство агітувати галицьких газдів не треба: «другий хліб» давно «прописався» на прикарпатських нивах, адже давав непогані врожаї. Крохмалистою тут засаджують кожен п'ятий гектар. Завдяки прогресивним технологіям і правильному веденню господарства у природно-кліматичних умовах західного регіону картоплярство може бути перспективною і прибутковою справою.

Такий висновок зробили фахівці галузі під час міжнародної виставки „Картопля України-2010".

Фермер Микола витягує з мішка й демонструє добірні, золотаві, як сонця, добре збережені картоплини. Наче щойно із землі викопані, а не в кагатах до початку весни пролежали. Щоправда, такої сортової, яку пропонує газда, на продаж привезли небагато.

Картоплі наче й не бракує, та досвідченому фахівцеві Іванові Стефанишину варто лишень глянути на овоч, щоб одразу ж визначити його походження. Місцевого, констатує експерт, на жаль, не так багато: є з сусідніх Волині й Тернопільщини, а ось ця, добірна, наче з картинки змальована, демонструє співрозмовник, - з Польщі. Посадиш, каже, таку, а що виросте - сказати важко. Саме тому й ініціювали фахівці проведення конференції завчасно, бо за місяць - півтора селяни почнуть засаджувати дачі-городи, закипить робота. І господарники агропідприємств повинні добре підготуватися до проведення весняно-польових робіт, отримати цінні поради від фахівців щодо вирощування цієї культури й вибрати елітну насіннєву картоплю.

- У картоплярстві зміни конче потрібні, - переконаний начальник Головного управління агропромислового комплексу та продовольства Львівської облдержадміністрації Дмитро Мороз, - передусім у індивідуальних і невеликих фермерських господарствах. На Львівщині саме вони вирощують 95% «другого хліба». Селяни і коштів, і важкої праці вкладають немало, а восени замість прибутків підраховують втрати від такого газдування. І не кожен замислюється, чому віддача прикарпатського гектара майже на третину нижча порівняно, наприклад, з польським, і чому картопляний бізнес для місцевих виробників неприбутковий, а у сусідів - дає непогані заробітки?

alt Поява на ринках України картоплі, вирощеної в Африці, та стрімке зростання цін на городину, змусила фахівців об'єктивно оцінити ситуацію на вітчизняному ринку. Незначні обсяги єгипетського продукту (дотепер ввозили з Польщі, Росії, Білорусі), зрозуміло, на картопляний бізнес в Україні суттєво не вплинуть, однак сам факт свідчить про негаразди. Негативні тенденції потребують серйозного аналізу, аби й справді вітчизняний «другий хліб» не потіснила імпортна продукція, як це сталося з низкою інших (зокрема, м'ясної групи, цукру, масла). Бо лише Львівщина, питома вага якої у виробництві цієї культури загалом в Україні становить 7,6%, може забезпечити не лише потреби області, а й наповнити картоплею ринки кількох сусідніх, де цього продукту недостатньо. Позатим львівські агровиробники могли б вирощувати не 1,5 млн. тонн, а значно більше. Індивідуальні господарства, у яких наділи до 1 га, могли б збільшити площі під цю культуру, та робити цього не поспішають.

Копітка і нелегка це справа для сім'ї - руками таких плантацій не обробити, а техніка не в кожного є. Щоб виростити добрий урожай, треба добре підготувати поле, подбати про дорогі та якісні насіннєвий матеріал, міндобрива та засоби захисту. Не у кожному господарстві дбають про такі елементарні вимоги агрономії, як забезпечення сівозміни. Не кажучи вже про підвищення родючості ґрунтів, відновлення яких потребує чималих витрат. Непокоїть газдів й те, що пустують сотні гектарів. У селі досі не навчилися рахувати, скільки коштуватиме відновлення родючості ґрунтів, поки стануть придатними для обробітку запустілі, зарослі деревами й кущами колишні поля. Але на таку віддалену перспективу аграрії не заглядають, бо не знають де взяти на це все кошти: власних немає, а за грабіжницьким кредитом мало хто піде до банку... Тому й вирощують застарілим дідівським методом: для себе та трохи на продаж, аби хоч затрати повернути.

- А землю не обдуриш, - резюмує старший науковий співробітник відділу картоплярства Інституту землеробства і тваринництва західного регіону НААНУ Василь Ільчук. - Поки селяни нарешті не зрозуміють, що економлячи на якісному alt насіннікартоплі (яке стабільно дає високі урожаї, має добрі смакові якості і є стійким до захворювань), міндобривах, вони й надалі втрачатимуть на врожаях.

Винятком став хіба що цей рік, зазначає І. Стефанишин, бо ті сільсьгоспвиробники, які мали добрий урожай бульби і не встигли його реалізувати восени за низькими цінами, весною виявилися з прибутком. Цьому сприяв різкий ціновий стрибок на картоплю. Та чи буде картоплярство високорентабельним і в наступному році, навесні вгадати важко. Більшість виробників змушені орієнтуватися на ситуацію на ринку в попередньому році.

Аби дещо систематизувати ринок, уникнути дефіцитності та надлишку тієї чи іншої городини, ринок «Шувар» спільно з Головним управлінням АПК Львівської облдержадміністрації працюють над створенням системи інформаційного забезпечення. Дані моніторингу допоможуть кожному господареві вибрати оптимальну для свого господарства та регіону структуру виробництва: селяни не втрачатимуть від перевиробництва та обвалу цін, а ринок і покупці не відчують дефіциту й стрімкого подорожчання.

Для цього треба небагато: налагодити систему збуту і централізованих замовлень на овочі та городину. Тоді селянин не вгадуватиме скільки чого посіяти - посадити, не вирощуватиме всього потроху (що збільшує собівартість продукції), а відведе під картоплю стільки площі, скільки її потребуватиме ринок.

Та навіть зібравши добрий урожай восени, господарям не варто поспішати рахувати прибутки, кажуть фахівці. Його ще треба вміти належно зберегти. За словами фахівців, серед недоліків галузі - брак підприємств з переробки картоплі на крохмал. От і купуємо замість власного зарубіжний, констатує Дмитро Мороз. Якщо агровиробники й надалі нехтуватимуть потребами й вимогами ринку (а він - найчутливіший барометр, який сигналізує про негаразди галузі), вітчизняні картоплярі ризикують alt опинитися поза власним ринком.