- Об’єднання університетів на Львівщині допоможе підвищити конкурентоздатність випускників
- НААНУ стане центром науково-інноваційної діяльності в аграрному секторі
- Мніагрополітики підтримуватиме розвиток вітчизняних інновацій в аграрному секторі
- НОВИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК З АГРАРНОЇ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ
- НЕ ЗУПИНЯТИСЯ НА ДОСЯГНУТОМУ
АПК УКРАЇНИ ПОТРЕБУЄ НОВИХ НАУКОВИХ ІДЕЙ ТА РОЗРОБОК
На часі. Українська аграрна конфедерація (УАК) провела дослідження, яке підтвердило давню тезу: Україна сьогодні не має сучасної економічної аграрної науки високого гатунку міжнародного зразка.
Зокрема, була проаналізована низка основних факторів, які вказують на рівень аграрного науково-технічного прогресу в Україні. Насамперед, це публікації українських учених у міжнародних рейтингових виданнях: за останні 5 років у 10 найвпливовіших аграрно-економічних журналах не з'явилося жодного прізвища українських авторів, що працюють в Україні. Схожа ситуація і в інших напрямах аграрної науки. Більше того: як не були, так і досі не присутні українські вчені-аграрники в таких впливових установах як Міжнародна організація економістів-аграрників, Міжнародна організація аграрного менеджменту тощо. «Вони не мають відповідного статусу і відповідних публікацій для того, щоб потрапити до цього елітного клубу аграрної або аграрно-економічної науки», – констатує генеральний директор УАК, доктор наук Берлінського Університету ім. Гумбольдта, автор більш як 20 публікацій у визнаних міжнародних виданнях Алекс Ліссітса.
За його словами, в Україні, зазвичай, штампують кандидатські та докторські дисертації, не приділяючи особливої уваги якості цих робіт: серйозним науковим підходам, обґрунтуванням, новим економіко-математичним моделям та новітнім науково-технічним розробкам. При цьому величезне число українців виїхали за кордон, де, працюючи в освітянських аграрних організаціях, досягли значних успіхів, через те й не поспішають повертатися в Україну.
АГРАРНА НАУКА – ОДНА З НАЙСТАРІШИХ
Аграрна наука має значно тривалішу історію у порівнянні з іншими науками. Адже ніхто не заперечить: забезпечення продуктами харчування людей завжди стояло на першому місці у будь-якому суспільстві. А починаючи з 1800 року, коли вперше аграрна наука була визнана як така, належне місце в ній посіли питання підвищення продуктивності сільського господарства і технічний прогрес. Що ж до сучасної доби, то введення таких інновацій як біотехнологія, біоенергетика, генетично-модифіковані продукти харчування кардинально змінили саму аграрну науку, саме уявлення про неї. Так, на сьогодні головним завданням аграріїв вже є підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва із залученням сучасного менеджменту.
Разом із цим, у процесі глобалізації, з'являються й такі, приміром, терміни як біоекономіка, що означає інтердисциплінарність наукових підходів. Насамперед, йдеться про взаємодію різних галузей аграрного сектора, адже на нього впливають найрізноманітніші об'єктивні ризики. Це і глобальне потепління, і виникнення таких хвороб як пташиний грип чи губчаcта енцефалопатія. Тому завдання політиків – захистити споживачів сільськогосподарської продукції, забезпечити їхнє право на здорове та якісне харчування. Звичайно, це означає і зміну підходів і до самої аграрної науки.
ЯКА СЬОГОДНІ ПОТРІБНА НАУКА?
Світовий науковий ландшафт в АПК, орієнтуючись на сучасні глобальні проблеми, став більш гетерогенним, більш відкритим та суперечливим. Таким чином, ті, хто довгий час були в опозиції до класичних канонів або трактатів аграрної науки, вийшли на поверхню з новими ідеями.
Що стосується України, то, за словами гендиректора УАК Алекса Ліссітси, на жаль, вітчизняна аграрна наука не відчула нових віянь та світових тенденцій розвитку: «І основна проблема полягає в тому, що немає в країні нових людей, немає нових ідей і, відповідно, нових наукових розробок, які були б визнані у світі».
Зважаючи на таку ситуацію, УАК звертається до всіх наукових установ України: час призупинити цей науковий регрес, а напрям розвитку повернути від кількості до якості. Крім того, УАК звертається до заслужених українських академіків з проханням піти на заслужений відпочинок, сприяючи таким чином формуванню умов для того, щоб в Україну повертались молоді науковці, які зарекомендували себе за кордоном. Цього вимагають нові реалії.
АКТУАЛЬНІ КОМЕНТАРІ:
ЗІНИЧ Наталія Федорівна,
з 2005 року – докторантка на кафедрі аграрного менеджменту факультету сільського та садово-паркового господарства Університету ім. Гумбольдта (Німеччина). 2000 рік – випускниця Національного аграрного університету України, факультет аграрного менеджменту: – Як аграрний економіст, я можу оцінювати стан лише у сфері аграрної економічної науки. Найболючіша проблема – це відсутність спадкоємності в науці, інерційні процеси та несформованість сучасних наукових шкіл. Захистити за таких умов дисертацію на гідному європейському рівні досить складно. Критичним є стан національного фінансування фундаментальних економічних досліджень. Значними є також потреба у поновленні бібліотечних фондів вузів та науково-дослідних установ виданнями, якими користується сучасний закордонний науковий світ. Суттєвий мінус – відірваність науково-дослідних інститутів від вищих навчальних закладів України. Західна практика свідчить, що шанси на успіх сьогодні мають лише ті структури, які об'єднують під своїм крилом як науковий, так і навчальний процес.
У межах свого дисертаційного дослідження за кордоном я аналізую вплив стану фінансування та доступу до ринків капіталу на розвиток аграрних підприємств України. Основний акцент зроблено на емпіричну перевірку взаємозв'язку між фінансовою структурою та інвестиційною поведінкою підприємств.
Дуже хотілося б повернутися на Батьківщину, оскільки перед молодими науковцями зараз відкривається широке поле діяльності. Тим паче, вже маємо позитивні приклади людей із західною освітою, які знайшли себе в Україні. Інша річ, що практично всі вони не затрималися в науці, а подалися у сферу бізнесу. На мою думку, повертатися додому можна і треба. Звичайно, це багато в чому залежить від умов життя і праці в Україні. Вирішальний крок у цьому напрямі мають зробити як держава, так і бізнесові структури.
ГАЛУШКО Вікторія Віталіївна,
PhD студент в Університеті Саскатчеван (Канада). Здобула звання бакалавра в Національному аграрному університеті України, магістра – на програмі EERC при Києво-Могилянській Академії:
– В українській аграрній науці є дві основні проблеми. Перша – корумпованість і заполітизованість. Друга, що безпосередньо стосується аграрних університетів,– низький рівень знань представників викладацького складу і невідповідність програми світовим стандартам.
За кордоном я досліджую права інтелектуальної власності у сільському господарстві й розподіл прибутків від впровадження високоврожайних сортів рослин між фермерами, компаніями, що займаються маркетингом насіння і селекціонерами. А також вивчаю права інтелектуальної власності і кумулятивний інноваційний процес у сільському господарстві.
ГАГАЛЮК Тарас Васильович,
з 2006 року – докторант спеціальності «Аграрна економіка» в Лейбніц-Інституті аграрного розвитку в країнах Центральної та Східної Європи (ІАМО), Німеччина. У 2004 році закінчив Національний аграрний університет України за спеціальністю «Облік і аудит», отримав диплом магістра з відзнакою:
– Основна проблема аграрної науки в Україні – обмежене державне фінансування наукової діяльності у вузах. У зв'язку з цим більшість аграрних вузів вибрали стратегію розвитку, спрямовану в основному на навчальну діяльність, приділяючи мало уваги науці (здійснюється великий набір студентів-контрактників, – ред.). З іншого боку, суттєво зменшилося число обдарованих студентів, які могли б сказати своє слово в науці, залишитися працювати у вузах. Та й відтік «кадрів зі стажем» із наукової діяльності в практичну – значний. Причина – низький рівень забезпечення належних житлових умов та умов праці.
За кордоном мої наукові інтереси пов'язані з дослідженнями щодо забезпечення якості процесів у агропродовольчих постачальницьких ланцюгах. Особливу увагу приділяю питанню успішного управління між представниками різних стадій створення доданої вартості задля того, щоб вони забезпечували конкурентні переваги для представників усіх стадій агропродовольчого ланцюга.
Хочу відзначити, що я збираюсь повернутися в Україну, оскільки хотів би себе реалізувати на Батьківщині, зробити для неї щось корисне. Саме тому зараз поглиблюю знання зі своєї спеціальності.
