Його ім’я добре відоме науковцям і хліборобам України і далекого зарубіжжя. Життєвий шлях академіка Моргуна став шляхом невтомної праці і боротьби талановитої й мудрої людини, яка ще в юні роки чітко визначила свою мету, мобілізувала силу, енергію й обрала оптимальне рішення для її досягнення.
Володимир Васильович народився 10 березня 1938 р. у селі Новоселиця Чигиринського району на Черкащині. Закінчив Знам’янський сільгосптехнікум, а потім і агрономічний факультет Української сільгоспакадемії. Наукову діяльність Володимир розпочав студентом. У 1964-1967 рр. навчався в аспірантурі УСГА за спеціальністю «Генетика». Із 1974 р. став завідувачем відділу експериментального мутагенезу в Інституті молекулярної біології і генетики АН УРСР.
У 1986 р. вченого обирають директором Інституту фізіології рослин АН УРСР (згодом реорганізований в Інститут фізіології рослин і генетики НАН України). У 42 роки Моргун захистив докторську дисертацію, в 47 став членом-кореспондентом АН УРСР, а в 52 – академіком АН УРСР.
Діапазон творчості Володимира Васильовича дуже широкий. Академік Моргун – автор 490 наукових праць, в т.ч. восьми монографій. Пріоритетність його наукових розробок підтверджено 142 авторськими свідоцтвами і патентами на сорти озимої пшениці, гібриди кукурудзи та ряд інших агрокультур. Під його керівництвом захищено 17 кандидатських і 6 докторських дисертацій. Він – автор 116 сортів і гібридів різних культур, занесених до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні.
Головним напрямом досліджень В.В. Моргуна було і залишається генетичне поліпшення найважливіших для України сільгоспкультур – пшениці та кукурудзи. Володимир Васильович розвинув теорію індукованої мутаційної мінливості та обґрунтував новий напрям генетичного поліпшення рослин – мутаційну селекцію. Йому належить першість у виявленні мутаційної активності низки хімічних речовин і фізичних чинників, у т.ч. й факторів навколишнього середовища. Учений розкрив генетичну природу мутацій, створив унікальні форми рослин, що ознаменували розвиток окремих напрямів генетико-селекційних досліджень.
Широке визнання дістали праці В.В. Моргуна з питань теорії і методів гетерозисної селекції кукурудзи, створення нового типу напівкарликових сортів пшениці озимої, що поклали початок «зеленій революції» в Україні. Йому належить першість у розробці методів практичного використання індукованих мутантів, а також у розвитку наукових основ ведення насінництва мутантних сортів агрокультур.
Створені сорти пшениці озимої вперше за всю історію землеробства України сформували рекордно стабільні врожаї зерна – 115,2-124,1 ц/га. У СФГ «Ладіс» (Монастирищенський р-н, Черкащина) пшениця озима сорту Фаворитка на площі 136,0 га вродила по 131,8 ц/га.
Багато сил та енергії вчений віддає науково-організаційній діяльності. Він академік-секретар Відділення загальної біології НАН України. В.В. Моргун – член Міжвідомчої комісії з питань біологічної та генетичної безпеки при РНБО України, заступник голови секції Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки. Як президент Українського товариства фізіологів рослин, неодноразово обирався президентом Українського товариства генетиків і селекціонерів ім. М.І. Вавилова, є головою спеціалізованої ради Інституту фізіології рослин і генетики НАН України із захисту докторських і кандидатських дисертацій за спеціальностями «фізіологія рослин» і «генетика», головним редактором журналу «Физиология и биохимия культурных растений», членом редколегій журналів «Цитология и генетика», «Науковий вісник Ужгородського університету (Серія: Біологія)», «Сортовивчення та охорона прав на сорти рослин», «Насінництво».
Визначні особисті заслуги В.В. Моргуна перед українською державою принесли йому заслужений авторитет і повагу. Він – двічі Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1982 та 1997 рр.) та Державної премії СРСР (1986 р.), премії президентів академії наук України, Білорусі та Молдови (2002 р.), премії ім. В.Я. Юр’єва НАН України. В 2008 році В.В. Моргуну присвоєно звання Герой України. Його нагороджено орденом «Знак Пошани», орденом Жовтневої революції, орденом Князя Ярослава Мудрого V ступеня, численними грамотами Президії НАН України, міністерств та відомств.
75-літній ювілей – це пора, коли не варто зупинятися. Хіба що на мить озирнутися назад, оцінити найістотніше, окреслити новий план і, показавши його незрадливій долі, знову вирушати вперед. До першої сотні літ! Бо попереду - нові плани і цікаві проекти, спрямовані на вирішення проблем продовольчої безпеки України, адже в характері Володимира Васильовича – не зупинятися на досягнутому. Тож і діє за принципом: за висотою – висота. А спокій і не сниться: Україна ж повинна виробляти вже у найближчі роки не менше 80 млн. т зерна. Та українська наука повинна інтегруватися у міжнародне наукове співтовариство.
Одним словом - це справді непересічна особистість, що пройшла нелегкий шлях від сільського хлопчика до визнаного в Україні і за її межами вченого. Побажаємо ж шановному ювіляру нових творчих успіхів, доброго здоров’я на довгі роки! Хай цей ювілей рушником добра і любові щедро вистелить Вам світлі дороги в майбутнє!
Колектив Інституту фізіології рослин і генетики НАН України