Яка освіта - таке й хазяйнування

23 October, Розділ Аналітика, переглядів 5 656

«Підготовка кадрів для сільського господарства: проблеми та шляхи їх вирішення» - такою була тема «круглого столу», який нещодавно відбувся в інформаційній агенції «Укрінформ». Цей доволі корисний та актуальний захід ініціювала компанія «Амако».

А зустрілися за «круглим столом» генеральний директор компанії «Амако» Віталій Скоцик, директор Департаменту аграрної освіти, науки та дорадництва Міністерства аграрної політики України Тетяна Іщенко, власник Тетіївської агропромислової компанії ЗАТ "ТАК" Руслан Голуб, начальник науково-дослідної частини Національного аграрного університету Вадим Ткачук, журналісти провідних засобів масової інформації.

Наскільки поруч ідуть теорія з практикою у виробництві сільгосппродукції, чи завжди випускники навчальних закладів аграрного профілю задовольняють очікування роботодавців, як максимально об’єднати навчальний процес із виробництвом? Зокрема, такі питання й були стрижнем дискусії.

Своїм баченням актуальних проблем підготовки фахівців для аграрної галузі у вступному слові поділився генеральний директор компанії «Амако» Віталій Скоцик.

- Ключем до успіху в агробізнесі сьогодні може бути тільки фаховий підхід, - підкреслив Віталій Євстафійович, - а він ґрунтується на двох складових – це хороша базова освіта і відповідний досвід роботи за спеціальністю. Отже, за відсутності належної базової освіти, досвід роботи значно довше набувається.

Краще вчитися в Україні

Учитися в Україні не гірше, ніж в Америці – вважає Віталій Скоцик. На підтвердження своїх слів Віталій Євстафійович розповів доволі цікавий епізод про свої враження від заокеанської системи освіти.

- Не можна нині сказати, що в Україні освіта погана, - підкреслив керівник «Амако». - Адже система освіти за багато років вибудовувалася встановленим чином. Я свого часу також пройшов цей етап. А коли потрапив після українського вузу в американський, зізнаюся відверто – мені там було настільки легко вчитися, що інколи здавалося, зміг би за один рік закінчити і три вузи. Бо в українському університеті навчання щодня триває чотири-п’ять пар. В американському ж – лише чотири академічні години по 50 хвилин. Тому диплом бакалавра можна було одержати досить швидко.

Не бажаєш працювати – реєструйся на біржі

Цю тему не обминав жоден із учасників «круглого столу». На думку співбесідників, чимало хто з працездатних українців дійсно не вельми й квапиться попрацювати, особливо в аграрному секторі. Один із журналістів навіть поділився власними спостереженнями: мовляв, сьогодні в селі й за сто гривень на день нікого не вмовиш потрудитися. Тож генеральний директор компанії «Амако» Віталій Скоцик висловив ще одне власне спостереження.

- Працюючи в Великобританії, я одразу помітив, що британці не вельми й квапляться влаштовуватися на роботу, – пригадав Віталій Євстафійович. - Вони бажали за краще піти на біржу, отримувати там якусь допомогу, аби тільки не працювати. Сьогодні, хоч і небагато часу минуло, але й ми маємо в Україні ту ж картину. Часто працездатна людина в українському селі також прагне отримувати якусь допомогу на біржі, десь підпрацьовувати, бодай навіть на подвір’ї в якогось дідуся чи бабусі. А піти працювати туди, де треба викладатися, аби заробити чималі гроші, не хочуть.

Коли журналісти поцікавилися у власника Тетіївської агропромислової компанії ЗАТ "ТАК" Руслана Голуба, з чого, на його думку, треба розпочинати вирішення проблеми зайнятості на селі, він підтримав Віталія Скоцика: «Першим злом, з яким сьогодні треба боротися – біржі праці. Чимало людей попрацюють пару місяців – і мерщій на облік до біржі. Там дійсно можна отримати допомогу по безробіттю і тихесенько десь на базарі підторговувати чи іншім тіньовим бізнесом займатися»

Освіти багато не буває

- Перш за все, хочу подякувати ініціаторам цієї зустрічі, адже обговорювані питання є дуже важливими й актуальними, - підкреслила директор Департаменту аграрної освіти, науки та дорадництва Мінагрополітики України Тетяна Іщенко. – Сьогодні в структурі міністерства працює 23 вищі навчальні заклади 3-4 рівня акредитації й 118 технікумів 1-2 рівня акредитації. І в жодному міністерстві України так не вболівають за підготовку кадрів, як в нашому.

Але, щоб навчити студентів, треба мати висококваліфікованого викладача. Тож ми сьогодні започатковуємо програму стажування педагогів на таких відомих компаніях як, наприклад, «Амако». Ми підтримуємо створення на базах таких передових виробництв навчально-практичних центрів, бо не є таємницею, що ніколи навчально-матеріальна база вузу не буде кращою, ніж база виробництва. Чималої уваги ми приділяємо й вихованню особистості студента. І дуже вдячні Віталію Євстафійовичу за підтримку нашого всеукраїнського фестивалю «Софіївські зорі», зльоту студентів «Лідери АПК ХХІ століття».

Бажання і знання

Часто буває й так, що новоспечений «спеціаліст», не маючи ще й частини того досвіду, що потрібен для фахового виконання обов’язків, одразу ж намагається виторговувати для себе захмарний рівень матеріального забезпечення.

- Рівень зарплати в компанії «Амако» сьогодні мабуть вищий, ніж в рівноцінних компаніях за кордоном, - повідомив Віталій Скоцик. - Зрозумійте мене правильно – фаховий рівень теж має бути відповідний. Бо від рівня кваліфікації наших спеціалістів залежить рівень довіри до нашої компанії. Адже не можна доручити обслуговування доволі коштовних високотехнологічних машин недосвідченому інженеру-механіку й бути спокійним. Помилки в цій справі дорого коштуватимуть.

А подивіться: скільки зараз різноманітних економістів і менеджерів випускають наші вузи! Навіщо? Приходить якось до мене такий «випускник» і, розтопиривши пальці віялом, заявляє: «Я – випускник такого-то крутого елітного факультету з менеджменту міжнародної діяльності…» А я йому: «Яку ж ти зарплату хочеш?» І яку ж, ви думаєте, він собі ціну склав? 1500 у.о.! Я його й питаю: «Чим же ти тут управлятимеш?» Він ніби язика проковтнув. Ось так і поговорили. До речі, беручі випускника до себе в компанію, ми ще довкладаємо в його належну підготовку та навчання 10-15 тис. у. о. щороку.»

Держава – це частинка кожного з нас!

Розпочату тему продовжив Руслан Голуб:

- Держава дійсно чималі кошти вкладає в підготовку спеціалістів у навчальних закладах аграрного профілю. Тож кожен має відпрацювати вкладене. А в нас як виходить: права свої всі добре знають, а про обов’язки й чути не хочуть. І всі тільки скаржаться на державу. Але ж держава – це частинка кожного з нас. І як ми до неї ставимося – такою вона і є. Тож кожен з нас має розпочинати з себе. І передусім спитати себе, що я зробив для України?

Підсумовуючи зустріч за «круглим столом», Віталій Скоцик наголосив:

- Агробізнес сьогодні бурхливо розвивається, щороку зростають інвестиції у сільське господарство України. До нас приходять міжнародні компанії, але стикаються з проблемою відсутності кадрів потрібної кваліфікації. Славнозвісний „людський фактор" може перекреслити будь-які правильні бізнес-плани. У деяких агропідприємствах просто немає кому працювати. Фахівців, та й звичайних механізаторів, буквально „збирають" по різних областях країни.

До речі, для поліпшення ситуації, провідні компанії вже нині пропонують своїм клієнтам навчання персоналу та підвищення його кваліфікації у складі комплексу ефективних агротехнологій. Наприклад, компанія «Амако», що співпрацює із провідними вищими навчальними закладами та науковцями, надає такі послуги своїм клієнтам. А кількість партнерів підприємства сьогодні сягає 11 тисяч. Серед них і малі, і середні, й великі господарства.

Нині в компанії створюють агротехнологічні центри, де всіх охочих і навчатимуть новітнім агротехнологіям на базі міжнародного досвіду.

Володимир ШАПОВАЛОВ