- З листів до Діда Мороза…
- З мріями про сокровенне
- Про вчора, сьогодні, завтра
- Чи вплине «хворий долар» на Україну
- Новий рік збирає всіх
Село врятує країну
Криза тут - криза там. Ще два місяці тому ми жили спокійно. Працювали. Заро***ли. Складали гроші на рахунок (у кого він був). Планували покупки. Ми навіть і не переймалися «бойовими діями» на владному фронті. Уселян були свої клопоти: куди подіти щедрий уро жай, як найкраще підготу ватися до осінніх польових ро біт, щоби провести їх у стислі терміни. Вибирали й придбава ли нову техніку, щоби модерні зувати парк. Брали кредити... І тут, як грім з ясного неба. У найзаможнішій Америці один за одним почали луснути банки. А ми думали, що самовпевнені й ситі американці знають усі ре цепти від фінансової нестабіль ності. Не минуло й двох тижнів, як аговкнулося в Україні. До політичної нестабільності дода лося грізне поняття «фінансова криза». Щодня новини все більш невтішні. То паніка з де позитами, то зупинка цехів ме талургійних та хімічних підпри ємств (що дають левову частку в держбюджет). То страшне сло во «безробіття». Втрачають ро боту працівники банків, еконо місти, будівельники, ріелтери, менеджери, торгівці, гірники, хіміки... А що на селі? Які прогнози? З такими буденними запитаннями я звертався до учасників урочистостей, що відбувалися в Національному палаці «Україна» з нагоди Дня працівників сільського господарства. Настрій у моїх співрозмовників був піднесений. Навіть, коли я нагадував про невпевнені будні, вони не засмучувалися й випромінювали оптимізм. Анатолій Криворучко, Герой України, голова ради Союзу сіль_ госпвиробників Харківської обла_ сті, генеральний директор агро_ фірми «Новий шлях»: - Попри все, селяни працюють. І добре працюють. Хоча багато й проблем. Продукція лежить. Закупівельні ціни не відповідні до витрат. Але селянин думає не сьогоднішнім днем, а наперед. Треба посіяти - сіє, треба обробити - обро***є, треба зібрати - збирає. Для селянина криза - неврожай. А у нас комори повні. Тре# ба тільки зберегти вирощене й не поспішати віддавати за безцінь. Закупівельні ціни все од# но зростуть. Все буде добре. Володимир Дідківський, Герой України, директор приватної агрофірми «Єрчики» (Житомир_ ська область): - Про кризу багато балаканини. Треба не патякати, а думати, що саме зробити, щоб вона нас оминула. Проблему, сподіваюся, буде вирішено. На те ми й живемо, й працюємо. Тетяна Корост, Герой Украї_ ни, директор ТОВ «Агрофірма «Маяк» (Полтавська область): - Ми пишаємося своєю професією, своєю долею. Саме ми, пахарі сільської ниви, є справжніми патріотами України, а не ті, хто б'є себе в груди, волаючи про свою «любов до Батьківщини» з високих трибун, і не ті, хто за народні гроші спить у Верховній Раді або взагалі прогулює засідання, кори# стуючись депутатським мандатом для вирішення своїх по# треб. Сільські проблеми для багатьох можновладців завжди бу# ли на задньому плані. Та людей балачками не нагодуєш. Ми усвідомлюємо свою споконвічну шляхетну місію - вирощувати хліб і годувати людей. Ми мусимо вижити, щоби вижила дер# жава. Ми маємо забезпечити, перш за все, продовольчу безпеку України. Я вірю, що село не зникне, не згине, витримає труднощі, відродиться. Село врятує Україну. Адам Яхієв, президент агро_ фірми «Адамс», депутат Хмель_ ницької обласної ради, Заслуже_ ний працівник промисловості Ук_ раїни: - Людина хоче їсти не менш ніж тричі на 
добу. А ми маємо чим нагодувати і українців, і людей в близькому й далекому зарубіжжі, тому попит на нашу сільськогосподарську продукцію завжди буде. Не треба панікувати. Криза мине. Сьогодні потрібно масово закуповувати пальне і мастильні матеріали для весняних польових робіт, адже ціни на них значно знизилися. Тут головне не ловити ґав, бо навесні за бензин і солярку доведеться платити набагато дорожче. А нафтовим магнатам слід замислитися над своєю ціновою політикою й не викручувати руки селянам з метою на них заробити. Люди нафту та газ їсти не будуть. А краще, щоб держава мала відповідний фонд пального на сільськогосподарські потреби, щоб своєчасно реагувати на всі несподіванки на ринку енергоносіїв. Анатолій Печевський, Герой України, директор приватно_ арендного підприємства «Радів_ ське» (Вінницька область): - Хороші результати додають оптимістичного настрою. Осінні польові роботи гідно завершено. Погано, що не завжди є можливість розпорядитися результатами своєї праці. Ми зно# ву наступили на цінові «граблі». Продукція накопичується на складах, замість того, щоб піти на реалізацію й поповнювати рахунки. Ми вирощуємо зернові, буряк, маємо розвинене тваринництво. І думаю, що наше господарство витримає кризу, в очікуванні якої ми живемо. Маємо певний запас міцності. Хоча доведеться економити, переглянути портфель витрат. Хотілося би, щоб криза й навчила. Особливо владні структури, щоб вони переглянули своє ставлення до сільськогосподарського сектора й приділяли аграріям більше реальної уваги. О л е к с і й Вадатурський, Герой України, генеральний директор ТОВ СП «Нібулон»: - Ми, селяни, попри всі перепони й песимістичні прогнози м а є м о випромінювати оптимізм. Сьогодні - не найважчі часи. А кризи завжди були: не одна, так інша. Вони спонукають краще працювати, своєчасно й гнучко 
прилаштовуватися до потреб ринку. Ми особисто радіємо, що маємо повні комори, хоча краще було б так: комори - порожні, а кошти - на рахунку та вкладаються в розвиток. Гроші мають працювати. І люди на селі теж. Що б там не казали про масові скорочення, в «Нібулоні» - все навпаки. Ми запрошуємо до себе на роботу спеціалістів. На нашому сайті розміщено перелік фахівців, на яких ми дуже чекаємо. І зарплата у нас гідна, з великим соціальним пакетом. А як оминути кризу? Тут не потрібно винаходити якихось велосипедів. Треба навчитися випускати конкурентоспроможну і якісну продукцію, з якою можна впевнено почуватися на ринку. Хіба в Україні, що володіє найродючішими землями, нема умов для ефектив# ного господарювання? Є! Отож не треба чекати від когось риби, а братися за вудку й самим ловити. Тоді й криза нас не лякатиме. Олександр Коросташов, Ге_ рой України, голова кооперативу «Батьківщина» (Полтавська область): - Свято святом, але працювати треба ще краще й більше. Ми й так забагато святкуємо. Сьогодні ж треба більше думати, що день буденний нам принесе. А українському сільському господарству не звикати до криз. Село завжди витягувало державу в лихі часи. Правда, держава потім забувала про своїх рятувальників. І на цей раз селянин порятує державу, адже він не витрачає часу на мітинги, політичні розбірки, боротьбу за владу. Він йде не на майдан, а в поле - й оре, засіває, жнивує. Хотілося, щоб в очікуванні кризи всі державні діячі відклали мітинговщину та з'ясування стосунків і взялися за спільну роботу. Працювати мають всі, а не лише селяни. Відтак і виживемо». Як бачите, відомі особистості й лідери сільськогоспо# дарського виробництва переконані в тім, що треба працювати, засіваючи корисне насіння, а не паніку. Безробіття селу не загрожує. Роботи вистачить усім. При бажанні. А земля завжди щедро віддячує працьовитих... 
Василь ШАЛЕНКО
