- На Київщині засіяно 89% озимих зернових та 100% озимого ріпаку
- На Львівщині намолотили 830 тис. тонн зерна
- В умовах поточного року
- На Одещині розпочато підготовку до посіву озимих
- Майбутній урожай формується сьогодні
Врахувати уроки 2007 року
Дослідження показують, що сучасні сорти інтенсивного типу озимих культур потребують деякого зміщення строків сівби в бік пізніх. Це пов'язано не тільки з погіршенням фітосанітарної ситуації на посівах ранніх строків сівби, зниженням зимостійкості таких посівів, але й з процесами глобального потепління.
Виробництво зерна було і залишається основною галуззю агропромис-лового комплексу нашої держави. Зернові культури займають в структурі по-сівів в останні роки понад 55%. Розвиток ринкових відносин та реалізація програми виробництва біопалива призвели до розширення в посівах таких вимогливих до умов вирощування культур, як соняшник та ріпак, що погір-шило умови вирощування зернових культур, зокрема збільшилось викорис-тання цими культурами вологи та поживних речовин з грунту, а озимий ріпак став конкурентом озимої пшениці при розміщенні після парових попередни-ків, що може вплинути на продовольчу безпеку держави. Оскільки понад 90% території України знаходиться в посушливому та напівпосушливому кліматі, то посушливі роки, подібні нинішньому, трапляються досить часто - кожні 3-4 роки - і система землеробства повинна це враховувати.
На думку вчених, допускати надмірне розширення таких культур, як со-няшник і ріпак, які можуть призвести до зменшення виробництва продоволь-чого зерна, не можна. Оптимальні площі соняшнику повинні становити 2,5-3,0 млн.га, а ріпаку – 1,0-1,2 млн.га, а не 3 млн.га, як рекомендовано останнім часом. 
Багаторічними дослідженнями наукових установ встановлено також оп-тимальну структуру зернового клину. Площі озимих культур, забезпечені до-брими і задовільними попередниками, повинні становити: озимої пшениці – 6 млн.га, озимого ячменю – 600-700 тис.га, озимого жита – 600-700 тис.га. В останні роки відбулось невиправдане скорочення посівів озимого жита до 350-380 тис.га, проса – до 130 тис.га, гороху - до 350 тис.га, що недостатньо для забезпечення потреб країни в зерні цих культур і їх площі необхідно збі-льшити до рекомендованих наукою розмірів.
Дуже важливо раціонально використати вирощене зерно. Чи потрібно нам щорічно експортувати по 10-12 млн.тонн зерна? Споживання м'яса в державі становить 43 кг на людину при нормі 82 кг. Потрібно розвивати тва-ринництво, а для цього, на переконання вчених, зерно потрібно не експорту-вати, а використовувати на фураж, виробляючи власне м'ясо, молоко та іншу тваринницьку продукцію, яка нині імпортується. Це і додаткові робочі місця і вирішення соціальних проблем.
Якщо посівні площі зернових культур збереглись на рекомендованому наукою рівні – 14,5-15,0 млн.гектарів, то рівень урожайності істотно зменши-вся: в 90-ті роки ми збирали в середньому по 30-35 ц/га зерна, тепер – 24-28 ц/га, а в посушливі роки – 18-20 ц/га. Поряд із зменшенням застосування ма-теріальних ресурсів під зернові культури (добрив, пестицидів, скорочення машино-тракторного парку), значно погіршилась загальна культура земле-робства, багато господарств не виконують елементарні вимоги сучасних тех-нологій, розроблених науковими установами.
Багато господарств, які орендують землю, відносяться до неї по варвар-ськи, не дотримуються сівозмін, сіють переважно соняшник та інші вигідні культури, не вносять добрив, не покращують фітосанітарну ситуацію на по-лях, розвели бур'яни. Таким господарям необхідно заборонити використову-вати землю, а державну підтримку направляти в ті господарства, які ведуть зернове господарство на науковій основі та забезпечують потреби народного господарства в рослинницькій продукції.
Особливо чітко проявилось не виконання рекомендацій науки в посуш-ливих умовах нинішнього року. Навіть в південних областях, де практично не було опадів, господарства, які посіяли пшеницю по парових попередниках і забезпечили за нею відповідний догляд, одержали по 30-50 ц/га високоякіс-ного зерна. А в тих господарствах, де після чорних парів посіяли ріпак, а пшеницю розмістили після соняшника, посіви в багатьох випадках навіть не виколосились, або сформували урожайність 5-7 ц/га. В дослідному господар-стві "Асканійське" (Херсонська область) озима пшениця після чорного пару забезпечила урожайність (без поливу) 36,6 ц/га, а після льону – 6,9 ц/га. В той час при зрошенні після льону в цьому господарстві одержано по 52-62 ц/га зерна пшениці.
Дуже важливе значення в збільшенні урожайності мають добрива. Так, за даними Одеського інституту агропромислового виробництва, внесення під озиму пшеницю мінеральних добрив в дозі N60P40K40 підвищувало урожай-ність зерна з 32,7 ц/га до 44,6 ц/га, Полтавського інституту АПВ – з 45,6 ц/га до 53,6 ц/га. Проте, під озиму пшеницю вноситься лише по 51 кг/га діючої речовини мінеральних добрив (1990 р. – 149 кг/га), з яких 78% - азотних. Че-рез недостатнє удобрення щорічно недобирається 25-30% урожаю зерна.
Вченими розроблена і впроваджена у виробництво диференційована си-стема обробітку грунту під зернові культури. Узагальнення багаторічних ре-зультатів досліджень дає підстави рекомендувати застосування мінімізованих способів обробітку грунту під всі культури. Використання різних способів мінімізованого обробітку при дотриманні технологічних вимог забезпечує приблизно однаковий рівень урожайності зерна, проте має переваги в змен-шенні витрат пального, порівняно з оранкою, що дуже важливо в умовах по-дорожчання енергоресурсів. Вченими вивчаються також екологічні питання застосування нових способів обробітку грунту, які потребують підвищеного рівня застосування пестицидів.
Дослідження показують, що сучасні сорти інтенсивного типу озимих культур потребують деякого зміщення строків сівби в бік пізніх. Це пов'язано не тільки з погіршенням фітосанітарної ситуації на посівах ранніх строків сі-вби, зниженням зимостійкості таких посівів, але й з процесами глобального потепління, через які вегетація рослин восени триває довше, ніж це було ра-ніше. В дослідах Одеського інституту АПВ в 2007 році одержано такі резуль-тати по строках сівби озимої пшениці Херсонська безоста:
Строк сівби Урожайність, ц/га Приріст, ц/га
5.09 44,7 -
15.09 47,8 3,1
25.09 56,1 11,4
5.10 71,0 26,3
15.10 61,9 17,2
Якщо врахувати, що строк сівби не потребує ніяких додаткових затрат, а його ефективність становить 26,3 ц/га, то можна визначити важливість цього агротехнічного прийому.
Гарантовані урожаї зерна за будь-якої посухи забезпечується при його вирощуванні на зрошуваних землях. За даними Інституту землеробства пів-денного регіону, в нинішньому посушливому році озима пшениця на зро-шенні забезпечила урожайність зерна 55-61 ц/га з вмістом клейковини в зерні 28-30%. Проте більше половини зрошувальних земель (1,6 млн.га) потребу-ють реконструкції і не поливаються.
Великі резерви збільшення виробництва зерна - у використанні досяг-нень селекції і насінництва, за рахунок яких можна додатково одержувати 25-30% врожаю. Сучасні вітчизняні сорти озимих культур мають потенціал урожайності 90-100 ц/га, проте реалізація цього потенціалу на виробництві здійснюється на 30-40%. Нові сорти повільно впроваджуються у виробницт-во. Так, у 2006 році, за даними Держкомстату новими сортами зареєстрова-ними в 2001-2006 роках засівалось тільки 44,9% площ озимої пшениці, 12,3% озимого ячменю, 5,9% озимого жита, 14% ярої пшениці. Частка не зареєстро-ваних сортів в посівах становила: в озимої пшениці - 11,4%, озимого ячменю – 22,6%, озимого жита – 14,2%, вівса – 29,5%, сої – 32%, ріпаку озимого – 35,7%.
Науковими установами разом з фахівцями Мінагрополітики розроблена система насінництва зернових культур, яка передбачає виробництво оригіна-льного насіння селекційними установами – оригінаторами сортів, елітного – дослідними господарствами наукових установ та іншими спеціалізованими насінницькими господарствами, репродукційного – в насінницьких господар-ствах та на насінницьких ділянках господарств – виробників товарного зерна. Ця система забезпечує висів в товарних господарствах насіння не нижче ІІІ репродукції. На жаль, не дивлячись на те, що елітного насіння виробляється сьогодні 200% до потреби, в багатьох господарствах ще використовується насіння невідомих репродукцій, через що недобирається понад 20% урожаю. Тому необхідно більш суворо регулювати надання державної підтримки в на-сінництві і фінансово підтнримувати лише ті господарства, які використову-ють насіння зареєстрованих сортів і високих репродукцій.
Микола Безуглий,
віце-президент УААН
