- "В Україні немає ринку збуту для біоетанолу" – експерт
- Український ріпак: знову щось не так?
- Скорочення виробництва біологічного пального – політика держави чи збільшення цін на сировину?
- Поштовх для розвитку біопаливної галузі
- Світові та вітчизняні тенденції при виробництві біопалива (біоетанол та біогаз)
Світові та вітчизняні тенденції розвитку виробництва біопального
Розвиток біопаливної промисловості в світі
Високі світові ціни на енергоносії та залежність багатьох країн від їх імпорту, а також зміна клімату, стимулюють вкладання великих коштів в розвиток відновлюваних джерел енергії. Як альтернатива до мінерального палива виступає біопальне, яке включає в себе передусім біодизель, біоетанол та біогаз.
Ринок біопалива в світі стрімко зростає. Виробництво біопального в багатьох країнах світу стимулюється наданням значних дотацій, податкових пільг та регламентуванням обов’язковості використання біопалив.
При цьому виникають великі можливості щодо використання біопального для країн, що розвиваються. Ці країни мають можливість експортувати або сировину, або біопальне на світові ринки, отримуючи від цього суттєві доходи.
Прогнозується, що підвищення попиту на енергію спровокує підвищення світового виробництва етанолу з 2006р по 2015р із 46 млн. м3 до 85 млн. м3 (+84%), біодизеля – із 4 млн. т до 25 млн. т або на 625%.
В той же час, політика підтримки альтернативних джерел енергії призводить до стрімкого росту цін на продовольство. Адже вже зараз виникає конкуренція за площі для вирощування сільськогосподарських культур на продовольчі і енергетичні цілі. Також можна буде спостерігати значні коливання цін на ринку.
Динаміку виробництва біоетанолу і біодизелю в ЄС, а також використання на ці потреби ріпаку, пшениці і кукурудзи наведено на графіку 1. Варто звернути увагу на те, що спеціалісти Продовольчої й сільськогосподарської організації ООН (ФАО) прогнозують продовження стрімких темпів нарощування виробництва біопалив в ЄС на середньострокову перспективу, а це означає, що не лише зросте попит на зерно або олійні культури в країнах ЄС, але і зросте потреба в імпорті сировини для виробництва біопалив (це може бути ріпак, ріпакова або пальмова олія).
Графік.1 Динаміка та прогноз зростання виробництва етанолу і біодизелю в ЄС на основі використання пшениці, кукурудзи і ріпаку.
Проте лідируючі позиції з виробництва біологічного пального займає не ЄС, а Бразилія (42% світового виробництва біоетанолу в 2006р). На сьогоднішній день собівартість виробництва етанолу в Бразилії із цукрової тростини навіть дещо нижча від вартості мінерального пального. Як наслідок, частка біоетанолу в загальному споживанні мінерального пального в країні складає близько 40%.
В 2007р виробництво етанолу в Бразилії може скласти близько 20 млрд.л. В 2016р його виробництво прогнозується на рівні 45 млрд.л. При цьому використання цукрової тростини для переробки на етанол в 2007р складає близько 250 млн.т (графік 2).
Графік 2 Динаміка та прогноз виробництва біоетанолу з цукрової тростини в Бразилії
На відміну від Бразилії, в США для виробництва біоетанолу використовують кукурудзу. В 2007р виробництво кукурудзи на енергетичні цілі досягне близько 81 млн.т, що складає близько 20% від загального виробництва кукурудзи в країні. Інтенсивне використання кукурудзи на енергетичні цілі вже спричинило зменшення експорту кукурудзи із США та відповідно зростання ціни на цей товар. В 2015р виробництво етанолу в США, за прогнозами, становитиме близько 45 млрд. л (графік 3). 
Можливості біопаливної промисловості в Україні
Загальновизнано, що сільськогосподарський сектор України має значний потенціал постачання необхідної для виробництва біопального сировини, зокрема кукурудзи та ріпаку.
Але, незважаючи на проанонсовані проекти з будівництва біопаливних заводів, далі розмов поки що справа не дійшла. На наш погляд, перешкоди для нарощування виробництва біодизеля і біоетнола є різними, а отже варто проаналізувати ситуацію в цих двох напрямках окремо.
Що стосується біодизельної галузі, то досвід останніх років показує, що набагато вигідніше експортувати ріпак, ніж переробляти його в олію або біодизель в Україні. Але щоб оцінити масштаб переваг того чи іншого шляху використання ріпаку, проведемо порівняльний аналіз, використовуючи ціни України та Європи для даних продуктів (табл.1).
Таблиця 1:Розрахунок вигідності експорту ріпаку, ріпакової олії та біодизелю з України в ЄС
Показники Од.виміру Од.виміру
грн/т євро/т
Ціна ріпаку в Україні 2000,00 289,44
Ціна ріпаку в Європі (Matif) 2423,50 350,72
Маржа експорту ріпаку (а) 423,50 61,29
Ціна ріпакової олії в Україні 5180,00 749,64
Ціна ріпакової олії в Європі (Matif) 5454,00 789,29
Імпортне мито в ЄС (5%) 259,00 37,48
Маржа експорту ріпакової олії (b) 15,00 2,17
Перерахунок на ріпак (с=b*0,37) 5,63 0,81
Переваги при експорті ріпаку по відношенню до експорту олії (d=a-c) 417,87 60,47
Ціна біодизелю в Україні 5404,00 782,05
Ціна біодизелю в Європі 5815,39 841,59
Маржа експорту біодизелю (е) 411,39 59,54
Перерахунок на ріпак (i=e/2,71) 151,80 21,97
Переваги при експорті ріпаку по відношенню до експорту біодизелю (а=a-i) 271,69 39,32
Джерела: Власні розрахунки з використанням даних Ufop (2007), IER (2007)
Примітка: у цих випадках не враховані логістичні витрати при експорті, в розрахунку всі ціни представлені станом на вересень 2007р.
Оскільки формування внутрішнього ринку біопалив потребує часу і організаційних зусиль (переоснащення машин і механізмів, розробка стандартів, імплементація обов’язкових або рекомендованих норм споживання), розвиток біопаливної промисловості в Україні на першому етапі можливий з розрахунком на експорт, зокрема до ЄС. Це також важливо з урахуванням того, що і масштабні інвестиції в розвиток біопаливної промисловості також ймовірно, могли б надійти від інвесторів із країн ЄС.
Але, як показують розрахунки, наведені в таблиці 1, експорт ріпаку вигідніший на 417,87 грн, чим експорт ріпакової олії (в перерахунку на тонну ріпаку), або на 271,69 грн, ніж експорт ріпакового біодизелю.
Це означає, що для реального розвитку біодизельної промисловості держава повинна надавати не менше 350-450 грн в перерахунку на тонну ріпаку дотацій на виробництво ріпакового біодизелю. І якщо такий крок не буде зроблений, то всі розмови про розвиток біодизельної промисловості так і залишаться розмовами (адже зараз навіть сільгосппідприємства, що мають потужності із виробництва біодизелю, віддають перевагу експорту ріпаку і закупівлі мінерального пального).
Але ключове питання – в якій формі може стимулюватись біодизельна промисловість. Ми можемо окреслити декілька варіантів, які можуть також комбінуватись один з одним.
1. Податкові преференції. Цей інструмент активно застосовується в багатьох країнах, зокрема, через зниження ставки акцизного збору на біопальне або сумішеве пальне. Але у зв’язку із тим, що в Україні ставки акцизного збору на мінеральне пальне не настільки високі, як в ЄС або США (60 євро за тонну у порівнянні із 500 євро за тонну в ЄС), дієвість 50-процентного зниження акцизного збору (поки що тільки для етанолу як суміші до бензину, вміст якого становить від 2 об’ємних відсотків або з вмістом ефіру етил-трет-бутилового (ЕТБЕ) від 5 об'ємних відсотків) залишається вкрай низькою. В цьому випадку впровадження біопального оплачує держава через бюджетні недонадходження.
2. Обов’язкові норми використання. Якщо вони будуть впровадженні, виробники сумішевих палив будуть змушені купувати біопаливо навіть за вищими цінами, для того, щоб задовольнити обов’язковим нормам. Зрозуміло, що вони перекладуть вартість відносно дорогого біопалива на вартість сумішевого палива, а отже за впровадження біопалив будуть платити споживачі. Тут також виникають питання відносно того, чи реально взагалі в Україні імплементувати такі обов’язкові норми, адже навіть деякі країни ЄС відстають від нормативів використання біопалив, впроваджених в ЄС.
3. Прямі бюджетні дотації. Тут все просто – хочемо переробити 1 млн тонн ріпаку, необхідно виділити близько 350-450 млн грн. дотацій.
4. Обмеження експорту – квота або експортне мито. В такому випадку оплачувати впровадження біопалив будуть сільгоспвиробники через заниження цін реалізації.
Логіка досить проста – комбінація стимулів має робити виробництво біодизелю вигідним, а якщо цього не буде – триватиме експорт ріпаку. Єдине, що ми можемо зазначити, що, мабуть, сільгоспвиробники – не краще джерело надходження дотацій для біопаливної промисловості, а отже четвертий наведений варіант є вкрай не бажаним. Тим більше, що подібних прецедентів не існує і в передових біопаливних країнах.
Аналіз біоетанолової та біогазової галузей ми розглянемо в наступних публікаціях.
Оксана Макарчук
Експерт з аграрних ринків (біоенергетика)
Асоціація «Український клуб аграрного бізнесу »
