Новий підхід до виробництва молока

16 January, Розділ Новини, переглядів 3 926

«Раніше керівники чи власники тваринницьких комплексів скаржились на ціну на молоко, її коливання впродовж року, на незрозумілу систему державних дотацій. Нині ж таких проблем ми від них не чуємо, - каже директор Департаменту тваринництва Мінагрополітики України Андрій Гетя. – Воно і зрозуміло. В галузь прийшов приватний інвестор, змінивши саму філософію підходу до виробництва молока».
За словом
Добре працюють ті, хто змогли інвестувати певні кошти, побудувати систему доїння (як мінімум систему охолодження молока одразу після доїння), що дає можливість витримувати певний стандарт продукту, запровадити нові технології утримання і годівлі худоби. А знайшовши кошти на розвиток бізнесу, паралельно займались і пошуком продуктивного поголів’я.
- По Україні в середньому 4,7 тис. літрів молока (показник 2012 р.). Остаточних цифр 2013 р. ми ще не знаємо. Але вони будуть вищими. Бо щороку продуктивність молочного стада України зростає. Наприклад, у 2012-му було вже 5 регіонів, де середній надій на корову перевищував 5 тис. літрів. Фахівці Інституту економіки НААН, скажімо, зробили аналіз і сказали: за таких економічних умов, які є нині, якщо у стаді надій на корову менший за 5 тис. літрів, то сподіватись на позитивну рентабельність даремно. Отже, 5 тис. літрів – поріг рентабельного виробництва. Тож якщо хтось планує займатися цим видом діяльності чи бізнесу, повинен орієнтуватися на цю цифру. До того ж, концентрація корів повинна бути не менше 250 голів. І зрозуміло, запроваджена система безконтактного збору молока і його охолодження. Лише тоді можна очікувати економічні результати.
Зробивши відповідний аналіз ми бачимо, що частіше гроші в галузь вкладають українські інвестори. Наприклад, ми збирали пропозиції керівників молочних ферм, аби розуміти: яку кількість грошей їм потрібно для переоснащення. З’ясувалось, що всі підприємства України потребують нині 1,7 млрд. грн. інвестицій. Це не такі вже й великі кошти. Та якщо би виробники вірили у те, що можна отримати й більше, то і цифри були би вищими.
- Якщо спробувати уявити «картину» молочного скотарства України, то якою вона є?
- Сьогодні в нашій державі працює 3,4 тисячі підприємств, що займаються виробництвом молока. Це немало. Та й не всі є потужними підприємствами. Адже існує градація по кількості корів, які утримуються в господарствах різних форм власності. Також треба враховувати, яку кількість молока ми готові спожити.
Скажімо, кожен дорослий українець на день повинен спожити молока і молочних продуктів 1 літр у перерахунку на молоко. Отже, це 360 літрів на рік. У 2012-му кожен із нас з’їв лише 214 л молокопродуктів, у 2013-му, очікуємо, буде 219 літрів. Але водночас ми експортоорієнтована країна. Входимо в десятку країн, які продають молочну продукцію за кордон, недоспоживаючи її всередині країни. Тут конфлікту ніякого немає, все пояснюється платоспроможністю українців. Отже, 800 тис. т (у перерахунку на молоко) ми експортуємо молокопродуктів. Усю цю кількість молока (для переробки і споживання всередині країни та експорту) нам забезпечує стадо у 2,6 млн. корів. Два мільйони корів тримає населення і 600 тисяч – промислові тваринницькі комплекси.
-Переробники молока не завжди готові брати його у населення через, скажемо так, нестабільну його якість.
- На те є певні причини, звісно. Але для виробництва сухого молока, наприклад, переробники купують молоко у фермерів та населення. Краще отримати сухе молоко з дешевого молока населення, ніж із дорогого від промислових ферм. Це зрозуміло. Та якщо ми торкаємося теми якості молока, то варто наголосити: щороку вона покращується в сільгосппідприємствах. І навіть незважаючи на існуючі труднощі. Сьогодні на переробку від населення надходить 2 млн. т, а від інших господарюючих суб’єктів - 2,7 млн. т молока, тобто всього 4,7 млн. тонн. 57% молока тваринницьких комплексів має І сорт. Всього ж в Україні виробляється 11,4 млн. т молока.
- Ми дуже часто чуємо, що в молоці й молокопродуктах, які ми купуємо в магазинах, є соєве молоко.
- Маєте на увазі замінники молочного білку? Принаймні в тому молоці, що надходить від сільгоспвиробників, соєвого молока немає. Бо на кожному такому виробництві діє так званий вхідний і вихідний контроль. Виробники дуже дбають про якість виробленого на їхній фермі молока. Всі операції з молоком відбуваються вже на переробних підприємствах, однак у більшості випадків це дозволені процедури і про них повинно зазначатися на упаковці.

- Якщо ми думаємо про виробництво якісного молока, а таке можна отримати виключно на промислових фермах, тоді чому держава підтримує фінансово невеличкі фермерські, сімейні та навіть особисті господарства в утриманні молочної худоби?
- Навряд чи я можу дати вичерпну відповідь. З одного боку, виробництво молока на промисловій основі економічно вигідніше. Якщо так, то воно державі дешевше обходиться, має шанс вийти на зовнішні ринки і нагодувати населення країни. З іншого - вартість виробництва молока у населення, звісно, вища. Бо людям треба купити доїльний апарат, холодильник, продумати, як доставити молоко на переробку і т.д. Та ми знаємо, що саме приватний сектор поки що виробляє левову частку молока (78% від усього виробництва). У цьому процесі на селі зайнята значна кількість населення. А це і робочі місця, і заробіток. Державі дорожче буде утримувати всіх цих людей на біржі праці. Тому і йде мова про те, що треба заохочувати селян тримати худобу, створювати молочарські кооперативи. А вже вони дбатимуть, щоб доставити продукт до переробного заводу. Треба тільки організувати людей на місцевому рівні. Тоді у такий спосіб вирішується дуже важливе питання - зайнятості сільського населення, його долучення до загальнодержавних питань виробництва продуктів харчування.
Саме тому ми започаткували програми підтримки сільського населення у виробництві молока і сприяємо у відгодівлі худоби на м’ясо. Програми діють за трьома напрямами: збереження поголів’я молодняка (від однорічного віку до 15 місяців - до 1 тис. грн.), за здані на переробку тварини підвищених вагових кондицій (для тих, хто здає ВРХ на м’ясокомбінат, - 2,5 грн./кг за живу вагу), а ті, хто утримує три або більше корів, отримують компенсацію вартості (до 5 тис. грн.) придбаного доїльного обладнання вітчизняного виробництва.

- Чи допомагатиме держава і цього року реконструювати або будувати ферми промислового виробництва молока?
- Є певна динаміка в цьому. По молочному скотарству у 2013-му частково відшкодували вартість 7 об’єктів. На них із держбюджету було виділено 57,3 млн. гривень. Введення їх у дію дало змогу додатково збільшити поголів’я ВРХ молочного напряму продуктивності на 7 тис. голів. Окрім того, 34,7 млн. виділено 49 українським племпідприємствам на закупівлю 5,5 тис. голів племінних тварин.
Та найслабшим місцем молочного виробництва поки що залишається відтворення стада. Дуже мало народжується телят: всього 76 на 100 корів. Це та проблема, яка вимагає і нашої уваги, і уваги тих, хто власне займається молочним бізнесом. Адже без вчасного відтворення стада не можна говорити про системне, ефективне ведення всього молочного скотарства.