- Громадська рада схвалила Стратегію розвитку аграрного сектору економіки до 2020 року
- Україна використає німецький досвід для нарощення виробництва сільгосппродукції
- Микола Присяжнюк бере участь у Всеукраїнській нараді з питань підтримки реального сектора економіки
- Тваринництво: не кількістю, а продуктивністю
- Членство в СОТ: переваги і втрати для АПК
СТРАТЕГІЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ
Стратегія державної аграрної політики України обговорювалася на Всеукраїнській нараді-семінарі з питань підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарського виробництва, що відбулася 3 квітня у Білій Церкві. Робоча частина проходила на полях та виробничих об'єктах ВАТ «Терезине».
МИ САМІ З «САЛЯМІ». Ще вчора наші полиці були вщент завалені американськими «ніжками Буша», м'ясними консервами з Польщі, Угорщини, Китаю, вершковим маслом із Франції, Бельгії, Ізраїлю, ковбасою з Німеччини. Сьогодні ситуація докорінно змінилася. Ми самі навчилися вдосталь виробляти власних продуктів харчування. Колишню делікатесну «салямі» вже виготовляють майже на всіх українських м'ясокомбінатах. На полицях наших супермаркетів – десятки видів найрізноманітніших молочних та м'ясних високоякісних продуктів. А частка імпортних товарів не перевищує 15%. До речі, продовольчий імпорт «витісняли» з наших полиць не адміністративними методами. Сам споживач зрештою обрав харчові продукти вітчизняного виробництва. Адже за якістю вони не поступаються іноземним, і за ціною доступніші.
Як стверджують фахівці, вступ до СОТ не стане «катастрофічним» для нашого сільського господарства, зокрема для тваринництва. Як же реформувати вітчизняний аграрний сектор, щоб його продукція була конкурентоздатною і успішно завойовувала іноземні ринки? Про стратегію державної аграрної політики України йшлося на Всеукраїнській нараді-семінарі з питань підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарського виробництва, що відбулася нещодавно у Білій Церкві.
Цей захід не був формально-парадним засіданням. Замість офіціозних промов відбувся конструктивний діалог членів уряду, зокрема відповідальних працівників Мінагрополітики, представників місцевих органів влади, сільськогосподарських підприємств з різних регіонів України, відомих науковців. А розпочався цей діалог не в залі, а безпосередньо в господарстві, що вже відповідає рівню європейських стандартів. Це не фантастика. У нас в Україні є такі успішні аграрні підприємства, що можуть пишатися своїми досягненнями. Провідне місце серед них посідає ВАТ «Терезине», його насамперед і відвідали учасники семінару.
ТВАРИННИЦТВО МОЖЕ БУТИ ПРИБУТКОВИМ. Ще за часів славнозвісної перебудови Михайло Горбачов мріяв досягти трьохтисячних надоїв молока на рік: мовляв, якщо ми сягнемо цієї позначки, то купатимемося у молоці. На жаль, своєї мрії колишній генсек так і не досяг. Але у ВАТ «Терезине» вже наздогнали Європу. Минулого року тут надоїли 7 тисяч літрів молока на корову. У цьому господарстві з тисячного поголів'я ВРХ – 270 корів – української чорно-рябої та червоно-рябої молочних порід. Поголів'я тут утримують безприв'язковим способом, воно сформоване в групи за фізіологічним станом та продуктивністю. Для кожної такої групи складено відповідний раціон харчування, до якого входять силос, сінаж, концентровані корми тощо. До речі, корми у цьому господарстві не купують, а виробляють на власному комбікормовому заводі з сировини, що вирощена на власних же ланах. Урожайність зернових на полях ВАТ «Терезине» сягає 75-100 ц з га. Цієї позначки вдалося досягти завдяки запровадженню сучасних технологій вирощування культур. До речі, пального для польових робіт на 1 га тут витрачають лише 35 кг.
Господарство орендує 4 тисячі га землі, тут працюють 150 людей. Протягом кожного року в капітальне будівництво інвестують 10-15 млн. дол.
– У нас немає «зовнішніх» інвесторів, – ділиться секретами керівник ВАТ «Терезине» Іван Кудлай, – все, що ми вкладаємо у розвиток господарства, зароблене нашим дружним працьовитим колективом. І найбільшу увагу приділяємо інноваційним технологіям. Ми завжди прагнемо бути першими.
КІЛОВАТИ З ГНОЮ. У Європі планують 20% енергії отримувати з біомаси (органічні відходи, гній, солома, тирса). Має здобутки у власному енергетичному секторі і ВАТ «Терезине». Тут споруджують біогазову установку, завдяки якій матимуть змогу зі звичайного гною отримувати блакитне пальне, а з нього електроенергію. Гній потраплятиме по спеціальних каналах у метантенк, де зброджуватиметься, а під час цього процесу виділятиметься біогаз, вміст метану в якому сягатиме 70%. Після цього речовина проходитиме стадію очищення та підвищення тиску і подаватиметься у двигун внутрішнього згоряння, який обертатиме електричний генератор потужністю 500 кіловат.
Для опалення свинокомплексу господарства «Еліта», що входить до складу ВАТ «Терезине», використовують звичайну деревину. Тут встановлено сучасний котел, який з максимальною ефективністю дозволяє використовувати цей доступний паливний матеріал.
– Деревину для цього котла, – розповідає керівник ФГ «Еліта» Надія Кудлай, – ми не купуємо. Її чимало накопичується після очищення лісосмуг. Чому б її не використати замість дорогого блакитного пального? От ми і встановили цей котел. Як бачите, система опалення в нашому свинокомплексі проведена і по підлозі, і по стелі. Так що нашим підопічним тепло і затишно.
СВИНАРНИК, ЩО СХОЖИЙ НА ОПЕРАЦІЙНУ. Свинокомплекс товариства «Еліта» справді дуже нагадує елітну медичну установу. Тут скрізь ідеальна чистота. Тварини розміщуються у невеликих боксах, де мікроклімат контролюється електронними пристроями.
– У нашому товаристві, – продовжує екскурсію Надія Дмитрівна, – три свиноферми і 1 тисяча 200 га землі, на якій вирощуємо сировину для виготовлення кормів та іншу продукцію рослинництва. «Еліта» має 550 племінних свиноматок. Витрати на вирощування у перерахунку на 1кг дорівнюють 5 грн. 30 коп. Плануємо завдяки удосконаленню технологій зменшити цей показник до 4-4,5 грн.
Надія Дмитрівна та Іван Миколайович мали нагоду відвідати чимало країн Західної Європи. Але не заради розваги. Їздили за кордон аби перейняти передовий досвід успішних господарств і ознайо митися з особливостями сучасних технологій і запровадити їх у себе. А результати господарювання в «Терезине» красномовно свідчать, що керівники цього господарства, сумлінні учні.
ПИТАННЯ ІНТЕГРАЦІЇ. Пленарну частину Всеукраїнської наради-семінару з питань підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарського виробництва відкрив віце-прем'єр-міністр України Віктор Слаута. Він, зокрема, зазначив, що в квітні на засіданні уряду розглядатимуться питання підвищення конкурентоспроможності продукції вітчизняного аграрного сектору, і через те виникла ідея заслухати вчених та практиків, і вже з урахуванням їхнього досвіду розробити план запровадження конкретних заходів з підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва. Що ж очікує аграрний сектор України після вступу до СОТ?
– Якщо з приводу зернової групи і соняшника не виникає побоювань, – зазначив доповідач, – то справи у тваринництві варті особливої уваги. І щоб уникнути ризиків, ми маємо розробити чітку стратегію запровадження нових технологій у цьому секторі, щоб вивести його на європейський рівень.
А перший заступник міністра аграрної політики Борис Супіханов у своїй доповіді, зокрема, наголосив: «У нас є два шляхи – або закриватись межами внутрішнього ринку і вести натуральне агропродовольче господарство (і тоді, як мінімум, половина потенціалу АПК залишиться нереалізованою), або ефективно відстоювати конкурентні позиції нашої країни на світових ринках в умовах вступу до СОТ».
ТЕМНА КАРТА УКРАЇНИ. Під час свого виступу академік-секретар відділення економіки НАН Валерій Геєц навів такі дані, що спонукають до роздумів і потребують негайного розгляду на державному рівні.
– Протягом п'яти років, – зазначив Валерій Михайлович, – кількість господарств, що мають площу від 100 до 500 га, зменшилася на 27,4%. Натомість кількість сільськогосподарських підприємств, у яких понад 10 тисяч га, зросла майже вдвічі. Це свідчить про концентрацію землі в одних руках. Добре це чи погано? Судіть самі. У великих господарствах у процесі виготовлення одиниці продукції задіяно у чотири рази менше людей, аніж у тих господарствах, що мають площі, менші від 500 га. Якщо процес укрупнення сільськогосподарських підприємств триватиме і надалі такими темпами, це загрожує значним зростанням безробіття на селі. Люди будуть змушені масово залишати свої оселі та виїжджати. У 2001 році на Чернігівщині та Сумщині частка «проблемних» районів сягнула 90%. Протягом наступних 4 років до списку таких областей потрапили Полтавщина, Київщина, Черкащина, Житомирщина, Хмельниччина, Вінниччина, Кіровоградщина. Якщо цю тенденцію не зупинити, то у 2015 році вся сільська карта України буде «темною».
ЛЬВІВСЬКА РЕФОРМА. Начальник головного управління агропромислового розвитку Львівської облдержадміністрації Михайло Кожушко вважає, що крупнотоварні господарства треба підтримувати. У своєму виступі він поділився цікавим досвідом.
– Ще три роки тому 95% аграрного сектору Львівщини було представлено індивідуальними підсобними господарствами, – констатував Михайло Миколайович, – за таких обставин про якість, ефективність та конкурентоспроможність говорити не доводиться. Відтак ми змінили стратегію у бік підтримки крупнотоварного виробництва, запровадження новітніх технологій у тваринництві (адже саме ця галузь на Львівщині є базовою), технічного переоснащення машинно-транспортного парку, розвитку альтернативної енергетики, вдосконалення інфраструктури аграрного ринку. Для вирішення цих стратегічних завдань було розроблено 11 обласних та районних програм, на які протягом двох років виділено 15 млн. гривень з обласного бюджету, й понад 8 млн. гривень з районних. Результат не забарився. Завдяки підвищенню ефективності крупнотоварного виробництва сума зведеного прибутку протягом 2006 року зросла в 2,5 рази. А в січні-лютому 2007 року ріст валової продукції тваринництва сягнув 130%.
РЕЗЕРВИ І ПОЗИКИ ЗРОСТАТИМУТЬ. Про це повідомив у своєму виступі генеральний директор Аграрного фонду Теофіл Бауер. За його словами, якщо протягом 2006-2007 маркетингових років до продовольчого резерву було придбано 265 тис. тонн зерна, то на період 2007-2008 рр. цей показник зросте майже втричі і сягне 710 тис. тонн. Кошти, передбачені на бюджетні позики вітчизняним аграріям, збільшаться за цей період з 138,5 млн. гривень до 180-200 мільйонів. Теофіл Йозефович також повідомив, що на розгляді відповідних міністерств та відомств перебуває проект змін до чинного законодавства, яким передбачено спростити сам процес отримання бюджетної позики, запровадити систему державних форвардних закупівель зерна, методику формування мінімальної та максимальної ціни тощо. На переконання директора Аграрного фонду, форвардна закупівля продовольчих ресурсів сприятиме встановленню цивілізованих правил гри на ринку зерна, а сільськогосподарські виробники матимуть змогу своєчасно отримати кредитні ресурси.
Заступник генерального директора Української аграрної конфедерації Володимир Лапа у своєму виступі нагадав, що неабиякої уваги потребують особисті селянські господарства. Він запропонував законодавчо закріпити за ними режим державної підтримки, запозичивши досвід країн східної Європи.
ЯКЩО ХОЧЕШ НЕ ВТРАЧАТИ – ЗАСТРАХУЙСЯ.
