- В Україні зростає виробництво тваринницької продукції
- В господарствах населення виробляється більше половини тваринницької продукції
- В Україні зросло поголів’я корів на 1,3%, свиней – на 2,7% та птиці – на 8,7%
- Сільгосппідприємства Житомирщини виробили валової продукції на понад 6 млрд. грн.
- Херсонська ОДА: Виробництво тваринницької продукції зросло на 4,5%
Збиткову корову не тримають
Якщо у господарстві є худоба, господар очікує від неї максимального прибутку, в який намагається вкласти і власні сподівання, і працю. І немає значення, одна рогата годувальниця у хазяйстві чи кілька сотень: якщо затрачені зусилля марні, тварин позбудуться і займуться вигіднішою справою.
Саме таке пояснення має те, що чернігівські аграрії виробляють лише 15% тваринницької продукції проти 85% рослинницької. За словами директора департаменту агропромислового розвитку Чернігівської облдержадміністрації Олександра Савченка, область недоотримує 671 мільйон гривень прибутків від тваринництва щороку. Багато хто прагне позбутися худоби і посіяти, приміром, вигідну кукурудзу.
Нині з 724 господарств, які обробляють землю, лише у 212 є тварини. Внутрішньогалузева спеціалізація тваринництва в області представлена переважно скотарством (74%), свинарством (17%) та птахівництвом (6%).
Причина скорочення поголів’я ВРХ в області — стабільно високі ціни на м’ясо. Підприємливі господарі, які полюбляють швидкі прибутки, охоче цим користуються.
Однак існують чинники, які дають підстави сподіватися на відродження галузі й забезпечення внутрішнього ринку повним асортиментом власної тваринницької продукції. Серед головних Олександр Савченко називає природні та потенційні інвестиційні можливості, яких в інших регіонах нема. Це майже 600 тисяч гектарів луків та пасовищ, комфортний клімат із достатніми запасами вологи. А ще — 145 тваринницьких приміщень на 44 тисячі голів великої рогатої худоби, в які можна робити інвестиції. Саме на такий результат налаштовані в області. Проте за всіх негативних чинників, серед яких недосконалість системи ціноутворення й збуту продукції тваринництва, зміни економічних відносин між виробниками аграрної сфери та переробними підприємствами тощо, Чернігівщина залишається другою у країні за кількістю великої рогатої худоби в сільгосппідприємствах.
Отже, настав час відшукати внутрішні резерви і задіяти їх, щоб не доводилося продавати вироблену продукцію дешевше за її собівартість. У цьому плані слід з більшою відповідальністю ставитися до розвитку кормової бази для тваринництва, вважають поліські працівники тваринницької галузі. Адже у структурі собівартості продукції найбільша стаття затрат — корми (50—60%), зокрема у виробництві молока — понад 46%.
Серед важливих моментів і те, що одне місце, зайняте у тваринництві, на сьогодні формує вісім інших робочих місць: на обслуговуванні, переробці, логістиці, збуті та в інших галузях. При цьому 57% продукції тваринництва виробляють у господарствах населення і лише 43 — у сільськогосподарських підприємствах. Тож майбутнє — за створенням малих сімейних ферм, обслуговуючих кооперативів та інших можливих форм роботи з дрібними виробниками.
