- Кращі господарства Чернігівщини
- На Вінниччині цукрові буряки перероблятимуть у біопаливо
- На Вінниччині напрацьовано нову технологію переробки буряків
- Держсільгоспінспекція проводить навчання фахівців з розсадництва
- «НАШЕ РЕМЕСЛО – ХЛІБ»
Миронівський інститут пшениці святкує 100-ліття відділу селекції
У цьому році, що незабаром відійде до історії, виповнилося 100 років селекційному відділу, що став родоначальником теперішніх селекційних підрозділів інституту, та 90 років відділу насінництва, що був створений, коли постало питання про належну організацію насінництва першого створеного на станції сорту озимої пшениці Українка 0246.
З початком європейської війни 1914 року, коли поставки маточного матеріалу цукрового буряку з Німеччини стали неможливими, „Южно-Русское общество поощрения земледелия” у Києві, в числі інших доручило й Центральній (Миронівській) станції виведення елітного та маточного матеріалу цієї стратегічної для Імперії культури.
Перед станцією ставилися завдання вивчити існуючі на той період сорти цукрового буряку і надати їм наукову оцінку, розробити прийоми та методи створення високоякісного вихідного матеріалу, одержати маточний матеріал. Для цього необхідно було створити селекційний відділ. Так під впливом подій першої світової війни в 1915 році на Центральній станції створюється самостійний селекційний відділ з величезними практичними завданнями.
Завідувачем селекційного відділу був призначений спеціаліст Мережі дослідних полів Казимир Францович Мурашко. Вищу освіту отримав у 1908 році. З 1912 по 1915 роки очолював Ялтушківське дослідне поле у Подільській губернії, що належало до Мережі дослідних полів Всеросійського товариства цукрозаводчиків.
Значного розвитку набуває селекційна робота як із цукровим буряком, так і з хлібними злаками, зокрема озимою пшеницею, вівсом, а також горохом. У зв’язку з реорганізацією сортівничо-насінницької мережі Головцукру в 1933–1937 роках селекцію культури, з якої розпочався селекційний відділ Центральній станції, – цукрового буряку було припинено, а накопичений вихідний матеріал передано Білоцерківській дослідній станції Всесоюзного НДІ цукрового рільництва.
18 червня 1923 року Миронівська станція звернулась у Сортівничо-насінницьке управління із заявою № 1106, в якій на підставі результатів чотирирічних випробувань подала клопотання про дозвіл на розмноження і внесення до племінного реєстру сорту Еритроспермум 0246 та присвоєння йому назви „Українка”, давно запропонованої засновником станції С.Л. Франкфуртом.
Постало питання про належну організацію насінництва нового сорту. Із залученням до розмноження Українки насіннєвих розсадників Сортівничо-насінницького управління і призаводських господарств Цукротресту на Миронівську станцію було покладено відповідальність про забезпечення їх маточним вихідним матеріалом. У 1925 році на станції створюється відділ насінництва, який очолив помічник завідувача станції спеціаліст з рільництва Франц Павлович Сененко. В умовах станції середня врожайність Українки за 1924–1927 роки становила 176 пуд. на десятину (коливання від 122 до 232 пуд.).
Поруч з коморою, побудованою ще 1912 року, на станції розпочалося будівництво насіннєсховища (елеватора), що було завершене в 1927 році. Насіннєсховище, що діяло донедавна, було обладнане механічними установками для очищення насіння. Після дворазового розмноження на так званих очисних полях насіння під назвою „елітне” (за термінологією СНУ) передавалось у насіннєві розсадники.
Селекційні досягнення станції та інституту за 100 років – понад 300 сортів 19 сільськогосподарських культур.
