Як українській яловичині потрапити в ЄС

05 May, Розділ Новини, переглядів 3 005

Європейський союз може стати потужним ринком збуту для української яловичини та телятини, адже щороку країни ЄС імпортують понад 200 тис. т цих видів м’яса. Що треба зробити Україні, щоб почати експорт цієї продукції до ЄС?
На сьогоднішній день, наша країна має право реалізовувати до ЄС лише продукцію птахівництва та деяку молочну. По інших видах м’яса дозвіл відсутній, хоча вітчизняні підприємства мають інтерес щодо реалізації на цей ринок. Отримання дозволу на експорт яловичини до ЄС має важливе стратегічне значення для України. Розширення географії експорту спонукає вітчизняні підприємства до нарощення обсягів виробництва яловичини.
Виробництво яловичини в Україні скорочується протягом багатьох років. Це пов’язано зі значною збитковістю виробництва, адже ціни на м’ясо ВРХ, що склалися на внутрішньому ринку не можуть забезпечити бажаної рентабельності для виробників. Попит на яловичину в Україні є досить стриманим через низьку купівельна спроможність населення. У більшості випадків м’ясо ВРХ використовується для виробництва ковбасних виробів. Внаслідок низької культури споживання яловичини в Україні є лише незначна кількість підприємств, що займаються відгодівлею м’ясних порід худоби. Основною проблемою для цих господарств є ринок збуту і ціни реалізації тварин та м’яса, які майже не відрізняються від вартості молочних порід ВРХ.
Географія експорту української яловичини впродовж тривалого часу обмежувалася лише ринком Росії та деякими країнами СНД. Лише недавно активізувалася робота щодо виходу яловичини на ринок ОАЄ, Єгипту, Йорданії, Китаю та інших країн. В рамках Угоди про асоціацію Україна має право на безмитний обсяг м’яса ВРХ до ЄС в розмірі 12 тис. т, але скористатися цими перевагами вітчизняні виробники не можуть через відсутність дозволу. Чому ж українська яловичина не може потрапити на стіл європейських споживачів? Існує ціла низка вимоги до цієї продукції, які має задовольнити країна та виробники для того, щоб відповідати європейським стандартам. Деякі вітчизняні підприємства уже запровадили передові технології і виробляють високоякісну продукцію, яка б користувалася попитом на європейському ринку. Україна уже ухвалила низку документів щодо гармонізації з нормативами ЄС. Тепер дуже важливим є забезпечення на практиці виконання цих вимог та ефективний контроль якості продукції. Крім цього, існує декілька критичних моментів, які є вирішальними в отриманні Україною дозволу на експорт яловичини до ЄС.
Основним принципом харчового законодавства ЄС є простежуваність. В Україні далеко не на всіх підприємствах вдається повністю простежити виробничий процес. Крім цього, значного доопрацювання вимагає система ідентифікації та реєстрації тварин.
Ще одним проблемним питанням виходу української яловичини на ринок ЄС є визначення статусу України щодо губчастоподібної енцефалопатії великої рогатої худоби (BSE). Всі країни Європейського Союзу мають статус по BSE. Проте є можливість експорту за процедурою для країн, які не мають статусу по губчастоподібній енцефалопатії ВРХ. Наразі можна звертатися щодо початку процедури ініціації верифікаційної місії інспекторів офісу FVO без статусу України щодо BSE, проте доцільним є закладення коштів на проведення відповідних досліджень на 2017 рік. За підрахунками експертів, на визначення статусу України щодо губчастоподібної енцефалопатії великої рогатої худоби потрібно щороку виділяти 33-35 млн. грн.
Для Європейського Союзу дуже важливим є дієвість системи в цілому. Комісія не інспектує окремо лише підприємства, а бере до уваги весь етап виробництва і ефективність системи контролю як з боку самих підприємств, так і державних контролюючих органів. Створення Держпродспоживслужби є важливим кроком до забезпечення безпечності та якості харчової продукції і виходу української продукції на європейський ринок.

Аліна Жарко, аналітик УКА
Текст підготовлений спеціально для AgroPortal