«В Україні вже запустилися Глобинський, Рокитнянський та Теофіпольський біогазові комплекси. На завершальному етапі будівництва знаходиться проект на Линовицькому цукровому заводі, розпочаті і продовжуються роботи на Капітанівському, Корсунь-Шевченківському, Городище-Пустоварівському цукрових заводах. Про серйозні наміри заявив Гнідавський цукровий завод. Публічно не афішують, але активно опрацьовують біогазову тематику багато інших підприємств цукрової галузі», — зазначає експерт Біоенергетичної асоціації України Юрій Епштейн.
Виробникам потрібні економічна ефективність та екологічна безпека. Шлях вирішення широкого спектру цих завдань — максимально ефективне використання побічних продуктів цукрового виробництва — бурякового жому та меляси.
«І якщо меляси утворюється порівняно невелика кількість (5%) і вона користується стабільним попитом у харчовій промисловості, тваринництві та виробництві біоетанолу, то з жомом ситуація складніша», — коментує Юрій Епштейн.
Витрати на утримання біогазового виробництва і відсотки по кредиту фахівець оцінює у 800 тис. євро. Тобто сумарний прибуток складе 4,3 млн євро або 8,33 євро на тонні переробленого цукрового буряка.
Юрій Епштейн додає, що біогазовий комплекс на цукровому заводі окупиться менше ніж за 5 років після введення в експлуатацію.
Приблизна потужність такого виробництва повинна скласти 4 МВт, а його вартість включити будівництво ємностей для зберігання жому, вартість хімічної лабораторії, техніки і консалтингових послуг.
Інфоіндустрія