Освіжись: яку альтернативу лимонаду пропонують українські стартапери?

24 July, Розділ Новини, переглядів 1 544

Пакетовані соки і газовані напої, зазвичай, містять багато цукру, а подекуди - ще й барвники та консерванти. Свідомі споживачі хочуть купувати здоровий продукт, за який готові платити більше. На цей запит відгукуються невеликі стартапи. Мінімальні партії дозволяють виробникам досягти максимальної натуральності їхніх напоїв. Agravery.com поспілкувався з власниками трьох брендів крафтових напоїв.

Хто: Файна грядка

Що виробляють: фруктові та овочеві соки

Де знайти: Київщина, с. Вишеньки

Менеджерка з реклами Катерина Куянова кілька років тому під час декретної відпустки жила за містом. Тоді вона поставила собі за мету збагатити раціон дитини натуральними овочами і фруктами, власноруч вирощеними на своєму городі та в саду. Зібрані овочі жінка заморожувала, відтак могла протягом всього року готувати дитині пюре зі свіжих інгрідієнтів. “Я вирощувала овочі для першого прикорму і пропонувала їх мамам у декреті. Пізніше почала займатися соками. Пам’ятаю, як моя бабуся варила їх, потім мої батьки мені варили такі ж самі соки, зараз я варю їх своїй дитині. Оскільки ми мали багато урожаю, то вирішили з чоловіком запропонувати їх іншим мамам також”, - пригадує Катерина.

Згодом після кількох експериментів народились унікальні рецепти для домашніх соків. Цікаво, що їх не вичавлюють, а варять. “Фруктовий сік отримуємо у спеціальній соковарці шляхом його випаровування з фруктів. Соковарка складається з трьох каструль, у першу (нижчу) наливаємо воду, у третій (верхній), яка подібна до сита, лежать фрукти. З 5 кг плодів можна отримати 3-4 л соку. Соковарку ставимо на вогонь. З нижнього ярусу гаряча пара піднімається догори і “вичавлює” сік із фруктів. Спочатку він збирається у середній каструлі, а потім через трубочку зливається у стерилізовану ємність”, - розповідає Катерина Куянова. За її словами, сік виходить дуже концентрованим, у подальшому його навіть можна розводити водою. Уже під час “варіння” він піддається термічній обробці, це дозволяє потім законсервувати напій.

Сік абрикосовий з м'ятою. фото: facebook Файна грядка

Смак соків Катерина довершує духм’яними травами, їх також разом з фруктами кладуть до соковарки. Зараз в асортименті є абрикосовий сік з м’ятою, яблучний з базиліком, аличевий з чебрецем, а також виноградний і томатний. “Трави - це природний ароматизатор. Якби я від когось почула, що базилік додають до яблучного соку, я би подумала, що за нісенітниця? А насправді смак виходить дуже вишуканий, його неможливо описати, краще скуштувати”, - ділиться жінка. Виноградний і яблучний сік готують без цукру. А от до абрикосового та аличевого цукор все таки додають, оскільки шкірка абрикосу містить кислинку, а алича сама по собі кисла. Томатний сік з м’якоттю (у якій іноді трапляються маленькі кісточки томатів) готують шнековою соковижималкою з сіллю та цукром. “Томатний сік – топ продажів, його не зрівняти з магазинним. Оскільки в магазині часто можна купити відновлений концентрат або сік з томатної пасти. Торік я встановила рекорд - із серпня до середини вересня виготовила 200 л томатного соку”- зауважує власниця бренду “Файна грядка”. Загалом виробництво триває у сезон фруктів та овочів, соки в середньому готують раз на тиждень та зберігають потім у вентильованому підвалі при постійній температурі +5 градусів.

Сік томатний. фото: facebook Файна грядка

Читайте також: Крістіан Мюллер: Втратити стандарт GLOBALG.A.P виробнику набагато легше, ніж його отримати

У подальшому Катерина хоче розширити виробництво, наразі триває процедура реєстрації торгової марки. В майбутньому серед насиченої лінійки соків залишиться тільки томатний. Оскільки люди не готові платити по 50 грн за пів літра концентрованого фруктового соку. “Ми плануємо переорієнтувати наше виробництво на консервацію овочів та ягід у джеми і варення. Ще у мене є ідея висушувати фрукти і ягоди. Уже приготувала полуницю, на черзі малина” - зазначає жінка.

Хто: Смузі в пузі

Що виробляють: смузі

Де знайти: Львів

Софія-Юлія Сидоренко - еко-активістка. Вона хотіла створити проект, який би привернув увагу людей до раціонального використання ресурсів. Фруктові та ягідні смузі у слоїках (саме так на Львівщині називають склянку) виявились найліпшим форматом для втілення ідеї. “У нас у саду росла вишня, ми її зібрали і зробили з неї перше смузі на м’ясорубці, додавши до нього трошки білого йогурту. Мені напій сподобався, вирішили з подругою експериментувати зі смаками далі”, - розповідає Софія-Юлія. Вона зізнається, що спочатку було страшно вкладати великі кошти, не знаючи, чи вдасться налагодити виробництво. “Без друзів нам би нічого не вдалось. Вони позичили блендер, холодильник, контейнери для зберігання фруктів”, - зауважує дівчина. Перша найбільша інвестиція полягала в купівлі 800 склянок у Херсоні. Для того, щоб запобігти утворенню пластикових відходів, використовують металеві соломинки, які замовляють на міжнародному сайті. “Нам також потрібні якісні ножі. Ми жартуємо, що в нас, як у ресторані, все йде з-під ножа. Оскільки ми не маємо заготовок, купуємо зранку фрукти і в той же день їх миємо, чистимо і готуємо смузі” - говорить засновниця стартапу. Сьогодні у виробничому арсеналі “Смузі в пузі” вже є блендер Braun на 900 Вт. Софія-Юлія каже, що поки такої потужності вистачає, однак є і набагато кращі блендери. Загалом на тару, різні допоміжні матеріали пішло 15 тис. грн, потім ще купівля двох блендерів зайняла 10 тис. грн.

Софія-Юлія Сидоренко. фото: Смузі в пузі

З яких інгрідієнтів готують свої напої львів’янки? Асортимент смаків залежить від сезону. Для смузі обирають переважно місцеві фрукти і ягоди, які закуповують на ринках та у супермаркетах. Не українські тільки банани, які разом з яблуками слугують основою для продукту. Зараз найбільш популярні малинові, порічкові, смородинові смузі. У лінійці смаків також є шпинатний. “У сезон кавунів і динь робимо смузі банан-яблуко-кавун, банан-персик-кавун та банан-диня-лимонний сік, можна також додати трохи м'яти. Зазвичай тестуємо різні рецепти та обираємо найкращі. Не додаємо ані цукру, ані сиропу, ані соку. Єдине, щоб його можна було пити, доливаємо трохи води або йогурту без барвників. Інша справа - смузі-боул, який їдять ложкою.” - розповідає Софія-Юлія. На маленькому прикладі їй вдалось організувати екологічне безвідходне виробництво. По-перше, усі фрукти вона пакує у спеціальні багаторазові торбинки замість поліетиленових пакетів. По-друге, органічні залишки від сировини для смузі викидаються в компостну яму. Кухонні дрібнички, на кшталт рукавиць або рушників, теж багаторазові, зауважує дівчина. Її бренд є партнером спільноти Zero Waste Lviv, яка пропагує в місті мінімізацію та попередження утворення відходів. “Смузі в пузі” поки що не мають як такого виробничого майданчику. Найвірогідніше їх можна зустріти у Львові на різноманітних вуличних заходах.

Софія-Юлія Сидоренко. фото: Смузі в пузі

Читайте також: Кавуни на старт: яким буде сезон та ціни на смугасту ягоду

Хто: Kombucha Live

Що виробляють: комбуча

Де знайти: Київ

Олена Обабкова, авторка блогу про здоровий спосіб життя, у 2015 році першою представила на українському ринку комбучу. Широко відомий в Америці напій припав до смаку і нашим споживачам. Адже його смак багатьом відомий ще з дитинства - настояний на “чайному грибі” кисло-солодкий домашній квас у дефіцитні 90-ті слугував альтернативою солодким газованим напоям. Сьогодні, в епоху синтетичних лимонадів, він набуває популярності, оскільки приготовлений з натуральних інгрідієнтів. Щоб зробити комбучу, спочатку потрібно виростити “чайний гриб”. Загальновідомий рецепт починається з того, що спочатку у певних пропорціях змішують заварний чай і цукор (наприклад, по 2 ст. ложки цукру на кожен літр чаю), потім чай проціджують, на ⅔ заповнюють ним трилітрову банку, накривають її кількома слоями марлі і настоюють у світлому приміщенні до утворення грибу. Людмила Старіченко, яка наразі займається виробництвом Kombucha Live, говорить, що гриб народжується щонайменше за місяць. Наступний крок - залити його заварним чаєм з цукром, охолодженим до кімнатної температури. У наповненій на ⅔ ємності під марлею в тіні напій настоюється протягом 4-6 днів. Після цього гриб заново заливають чаєм для приготування нової порції комбучі. З часом гриб стає більшим, розшаровується, тож його можна розділити на декілька частин, придатних для приготування напою.

Олена Обабкова. фото: facebook Kombucha Live

“Чай, цукор, чиста вода, гарний настрій та гриби (симбіоз бактерій Medusomyces gisevi - ред.), які “працюють”, роблять напій газованим” - основні компоненти комбучі. Я cама розмножую гриби, у мене їх близько 100 штук. Готую комбучу на основі зеленого чаю, лише одного разу на замовлення для американської співачки зробила із чорного чаю та імбиру. Зараз поставила сім відер для вирощування нових грибів. Готую комбучу у міру надходження нових замовлень, уже є клієнти з Дніпра, Харкова та Одеси”, - розповідає Людмила Старіченко. У Kombucha Live застосовують подвійну ферментацію для того, щоб отримувати напій з додаванням до нього гібіскусу, жасмину, куркуми, спіруліни, ягоди асаї і навіть тайської синьої орхідеї, пишуть на сторінці свого продукту у facebook засновники стартапу.

фото: facebook Kombucha Live

Читайте також: Директор "Агровесна-2011": Я б рекомендував вкладати кошти у суницю, починаючи від 2 гектарів площі

Вони ж обіцяють, що комбуча прискорює обмін речовин та виводить з організму токсини завдяки вмісту глюкуронової кислоти, яка має детоксикаційну функцію. Однак перед регулярним вживанням слід проконсультуватись з лікарем, особливо, якщо людина хворіє на цукровий діабет, ожиріння, грибкові інфекції або має підвищену кислотність шлунку. “У мене є клієнт, директор заводу, він замовляє 20 пляшок на тиждень. П'є комбучу вже третій місяць” - ділиться жінка. За її словами, в Україні у неї конкурентів немає. Вона говорить, що з грибом, часом, складно працювати. Іноді він хворіє, тож хорошої комбучі з нього не отримаєш. Одного разу жінці довелось просто вилити 15 відер з напоєм. “Я готую її вручну і стараюсь зробити якісний продукт. Кафе бере у мене партію і розпродає її за 2-3 дні, ціна за пляшку там становить 50-55 грн”, - стверджує підприємиця. Вона нарікає на те, що в Україні неможливо знайти скляних банок із широким отвором, у яких буде зручно тримати гриб. Завод приймає замовлення від 10 тис. шт., тому поки що доводиться працювати з пластмасовими відрами, адже скляні банки незручні через вузькі отвори. У планах - орендувати більше приміщення, частково перейти на скляну тару і залучити до процесу виробництва інших людей, оскільки кількість замовлень росте, і самотужки з ними стає важко впоратись.