Визначення звичайної ціни у контрольованих операціях: аграрії VS податківці

30 August, Розділ Новини, переглядів 1 481

Почнемо з того, що тема трансфертного ціноутворення (ТЦУ) досі залишається достатньо незвіданим явищем у практичному застосуванні. Як би не було прикро, але в Україні існує ситуація, коли бізнес та податківці, в більшості випадків, не сходяться у своєму трактуванні законодавства з податкових питань і на жаль, ТЦУ не стало винятком.

Процедура визначення ціни у контрольованих операціях (КО) є доволі широкою та непростою. Слід провести порівняння цін з неконтрольованою операцією, звернути увагу на можливість зіставлення неконтрольованої операції з КО, також вибрати один з методів, встановлених ПКУ, вибір якого також потрібно підтвердити. Тому не дивно, що визначення звичайної ціни досить часто стає предметом судового спору.

Для початку розглянемо позитивне рішення, яке було винесене судом на користь представників агробізнесу. Дуже часто податковий орган намагається визнати встановлену платником ціну неринковою, використовуючи для цього усі можливі засоби. Так, у Постанові КАС ВС № 815/3424/17 від 05.03.2019 р., з цього приводу зазначається, що ціна здійснення КО є звичайною та ринковою, якщо іншого не доведено контролюючим органом. Також, надається висновок, що податковим органом не дотримано процедури визначення звичайної ціни, оскільки було взято тільки одну умову договору для співставності, а решту - залишено поза увагою.

При здійсненні аналізу ціни в КО, податківці використали тільки одне джерело інформації, що, на думку суду, викликає сумнів в об’єктивності таких даних. Податковий орган посилався на визначення цін КО не в конкретну дату її проведення, проте судом зроблено висновок, що у відповідності до пп. 39.3.3.3.4 п. 39.3 ст. 39 ПКУ, ринковий діапазон цін визначається згідно даних отриманих на найближчу дату до дня здійснення контрольованої операції.

Інша судова думка, яке є менш приємною для платника податків, стосується формування цін КО по форвардним компаніям при експорті олії соняшникової.

Апеляційним судом розглядалася справа № 0840/4020/18, в якій платник податків намагався довести, що у разі укладення форвардних контрактів звичайною ринковою ціною буде ціна, яка визначається саме на дату укладення таких контрактів, а не на дату проведення операції.

Проте, покликаючись на пп.39.1.2 п.39.1 ст.39 ПКУ, судом було зроблено висновок, що для цілей трансфертного ціноутворення визначальним є саме факт проведення господарської операції, а не укладення договору.

Варто зазначити, що у даній судовій справі, бізнес посилався на неправомірність використання податковим органом більшої кількості джерел для розрахунку діапазону цін ніж використав платник, оскільки на думку останнього сайт АПК «Інформ» є більш достовірним за інші.

Вирішуючи спір, судом апеляційної інстанції було зазначено, що так як платник визначав ціни на час укладення контрактів, що не відповідає умовам встановлення відповідності принципу «витягнутої руки», то контролюючий орган правильно здійснив перевірку їх відповідності саме на час проведення операцій. Більше того, податківці також використали як джерело АПК «Інформ», а у використанні додаткових джерел, судом не вбачається неправомірних дій, так як вони також містять інформацію про ціни на відповідний товар.

Ще одне судове рішення, яке буде цікаве агробізнесу, оскільки визначає ціни поставки товарів за Правилами Інкотермс та пояснює зв'язок визначення ціни з місцем відвантаження товару. У справі № 1340/3525/18 платником податків було застосовано ціни на умовах поставки EXW з коригуванням ціни на фактичні транспортні витрати, бо ним не здійснювалася перевалка на борт судна.

Проте, контролюючий орган обґрунтував необхідність визначення цін саме на умовах FOB, як таких, що є більш зіставними з умовами КО. Суд, погодившись з висновками податківців, підтвердив, що ціни, визначені на умовах EXW, не можна прийняти, так як вони не містять даних про географічне розташування місця, в якому визначено ціну попиту на товар. А от запропоновані контролюючим органом джерела дають інформацію по цінах на умовах поставки FOB саме у портах Чорного моря, де фактично і відбувалася операція.

Саме тому, суд дійшов висновку про правомірність використання податковим органом джерел інформації, відмінних від тих, які були визначені платником. Інший судовий спір по справі № 808/411/18 , розглянутий Верховним Судом 18.06.2019 р., також стосується визначення ціни умов поставки. У даному випадку податковий орган та платник податків зійшлися в тому, що при визначені ціни при поставці товарів на умовах CPT, необхідно застосовувати ціни при поставці на умовах FOB, враховуючи витрати перевалки на борт судна.

Проте виникли спірні питання щодо вартості перевалки та неврахування контролюючим органом факту оплати покупцем витрат по перевалці. Суд вказав на те, що податківцями помилково завищено мінімальне значення ринкового діапазону ціни внаслідок неврахування фактичних експедиторських витрат, які були понесені та сплачені покупцем.

Це рішення є також цікавим тим, що суд вказує на те, що ціну КО необхідно визначати саме в момент її узгодження, а не при фактичному виконанні операції. Такий висновок трохи відрізняється від висновку, встановленого судом в розглянутій вище справі № 0840/4020/18. Проте, у справі № 0840/4020/18 мова йде про різницю між підписанням контракту та його реальним виконанням в один рік, тоді як дана справа описує підписання контракту та його виконання з різницею менше місяця.

Іншим судовим рішенням, в якому податковий орган дійшов висновку про відхилення ціни, яка застосовувалася в контрольованих операціях та намагався розібратися у вмісті білку в насінні сої є № 816/515/17.

Вищий адміністративний суд України по даній справі зазначив, що податковий орган не довів неправильності визначення ціни платником, використав у своїх дослідженнях тільки одне джерело визначення ціни і не застосував дані Аграрної біржі. Хоча, при визначенні ціни по іншому контракту, все ж таки врахував дані Аграрної біржі, проте не на день укладення договору та визначення ціни на товар.Тобто непослідовність контролюючого органу зіграла на руку платнику податків.

Попри усі складнощі визначення ціни у КО, українська судова система все ж таки приходить до спільного трактування положень статті 39 ПКУ. Також, загалом судді при прийнятті рішень у справах з ТЦУ керуються Настановами ОЕСР, тобто при наявності спірних моментів, варто використовувати Європейські роз’яснення.

Питання ТЦУ не є одним з простих, проте, що однозначно допоможе бізнес-середовищу при спорі з податковою, це наявність достатньої інформації та відповідних документів, якими він зможе підтвердити встановлення цін в КО, також з аналізу Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що платникам податків не варто обмежуватися одним джерелом інформації та визначати ціни дуже завчасно.

І попри все, будемо сподіватися, що новостворена Державна податкова служба України все ж таки зрозуміє важливість аграрного сектору економіки для країни та, по меншій мірі, перестане тренуватися з ТЦУ на вітчизняних агрокомпаніях.

agravery.com