Недобір молока в сільгосппідприємствах можна було б заповнити за рахунок приватного сектора, як це, загалом-то, робилося в усі часи. Але там ситуація ще більш невтішна, ніж у сільгосппідприємствах.
Позбавлений усілякої підтримки держави і місцевих органів, вкрай стурбованих земельним питанням, котеджною та іншою забудовою пасовищ і вигонів для худоби, він на очах зникає. Жителі сіл Кожухівкі і Бесп’ят Васильківського району Київської області ще три роки тому утримували по кілька десятків корів, зараз в першому з них залишилося три корови, у другому - чотири. І таких сіл, особливо поблизу Києва, стає все більше. Вчорашні виробники молока стають його споживачами. В результаті ціни на цю продукцію в низці міст і райцентрів області дорожче, ніж у столиці.
На базарі у Володарці, наприклад, молоко розхапують по 9 грн за літр. Молочниці зізнаються, що підняли ціни на 3-4 грн ще влітку. Брали б і більше, але з'явилися конкуренти з Житомирської області, які збивають ціну. Однак ближче до холодів ціни вони все одно підвищать.
По всій області стовпи обвішані написаними від руки оголошеннями з таким змістом: "Купуємо корів. Оплата відразу на місці. Працюємо без вихідних". Після дзвінка з'ясувалося, що київських заготівельників справді цікавить як об'єкт м'ясозаготівлі не бички, а саме корови. Цей "товар" навіть у розпал літа при великій кількості зелених кормів досить ходовий. Платять по 9-13 грн за кіло живої ваги.
Скільки бюрократичних заворотів останнім часом накручено навколо корівок - на початку 2010 року навіть прийнято закон про їх ідентифікацію та реєстрацію, який зокрема зобов'язує власника у семиденний термін після народження теляти фіксувати цю подію як документами, так і номерним знаком. До низки вже наявних контролюючих органів на комерційній основі створена нова структура (послуги, зрозуміло, платні), яка займається реєстрацією та нумерацією худоби. Результатом такого ретельного обліку в усіх інстанціях є те, що дійні корови при надмірному дефіциті молока відправляються на бойні.
За матеріалами Дзеркало Тижня