Олена Сіренко: Бджоли масово гинуть через клімат і неякісні ЗЗР

03 June, Розділ Новини / Особистість, переглядів 28 417

В Україні цього року масовий мор бджіл почався раніше, ніж показує тенденція минулих років. Які причини загибелі бджіл і як діяти, щоб уникнути цього процесу — говорили із завідуючою сектором вивчення хвороб бджіл, кандидатом ветеринарних наук ННЦ «Інститут експериментальної та клінічної ветеринарної медицини» Оленою Сіренко.

Що служить передумовами масової загибелі бджіл в Україні?
Олена Сіренко: На масову загибель бджіл останнім часом впливає зміна кліматичних умов. Це — підвищення середньої температури за рік, зростання температурної амплітуди, збільшення небезпечних метеорологічних явищ і їхньої кількості. Зазначу, що взимку 2019-2020 рр. зафіксовано скорочення безморозного періоду. Наслідком цього стало зростання дефіциту вологи. В результаті це може призвести як до збільшення, так і до зменшення виникнення інфекційних та інвазійних хвороб бджолиної сім'ї.
Зміна клімату призводить до миттєвого і активного розмноження такого паразитарного захворювання як варроатоз, який є причиною подальшого зниження імунітету у комах і провокує вірусні, грибкові та бактеріальні захворювання.
Якщо в цей період бджоли потрапляють на оброблене пестицидами поле, сім'я повністю гине.

Скільки комах вмирає саме від пестицидів?
Олена Сіренко: Я можу говорити тільки про дані нашої лабораторії. Ми робимо дослідження за зверненнями пасічників і фіксуємо симптоми клінічних проявів. На сьогодні офіційно не знаємо, чим обробляє аграрій свої угіддя, і від чого гинуть комахи. Схема, яка доводить отруєння конкретним препаратом, дуже складна. Це питання ніяк не врегульоване в державі.
За останні п'ять років ми досліджували близько 2 тис. проб патологічного матеріалу бджіл із використанням різних методів (паразитологічного, бактеріологічного, молекулярно-генетичного). Моніторинг епізоотичної ситуації за останні 6 років показав, що майже 60% захворювань комах носять паразитарний характер, 20% — бактеріальний, 17% — вірусний. Незаразна патологія, до якої належить отруєння пестицидами, в 2016-2017 рр. становила 10% від загальної кількості сімей, які ми досліджували. У 2019-2020 рр. цей показник зріс до 30%. Припускаю, що він може бути вище.
На мою думку, якби бджолярі досліджували по 10% комах навесні й восени, може бути, вони більше захистилися від отруєння сімей. Профілактика зробила би їх більш міцними, адже не всі протрави призводять до 100% загибелі.

Чому так?
Олена Сіренко: Неякісна, науково необґрунтована обробка деякими аграріями своїх угідь відбувається зазвичай у випадках, коли найближчий територіально бджоляр працює неофіційно. Адже на матеріальну компенсацію може розраховувати той, хто зареєстрував свою пасіку. А таких у нас близько 2%.
На сьогодні в Україні за документами налічується 400 тис. бджолярів, і ця цифра не змінюється протягом 5 років. Скільки їх насправді, ніхто не знає. Тому деякі аграрії обробляють, чим хочуть, і не заморочуються, тому що знають: бджоляр працює нелегально і довести нічого не може.
Підкреслю: ще п'ять років тому я б сказала, що між аграрієм і бджолярем немає діалогу. Однак сьогодні бджолярі йдуть до аграріїв, і багато хто з них відповідає розумінням.

Як бджоляр може перестрахуватися від отруєнь комах?
Олена Сіренко: Якщо обробку полів пестицидами бджоляр ніяк не може контролювати, то ветеринарно-санітарний захист своєї пасіки він в змозі організувати. Саме інфекційні та інвазійні хвороби комах лежать на совісті пасічника. Те, яким чином він обробляє своїх бджіл від кліщів і здійснює профілактику інших хвороб, має велике значення. Від цього залежить імунітет і можливість протистояти загрозам.
Мій досвід говорить, що ветеринарно-санітарні норми порушують, як правило, невеликі фермери, які утримують близько 200 бджолосімей. Але це — не правило, а, швидше за все, виняток. Близько 70% українських пасічників намагаються розводити комах за міжнародними стандартами. Вони намагаються вирішувати проблеми на пасіці максимально швидко завдяки використанню екологічно безпечних препаратів.
Також не потрібно займатися самолікуванням та ігнорувати звернення до фахівців. За моїми спостереженнями, до фахівців бджолярі йдуть нечасто. А в разі виникнення будь-яких проблем на пасіці, це потрібно робити відразу. При перших ознаках хвороби негайно треба встановлювати діагноз, не допускати поширення загрози та провести правильне лікування. На сьогодні є ряд інститутів, в тому числі і наш, які можуть професійно допомогти в таких випадках. У той же час в Україні не вистачає лабораторій і фахівців, які могли б виявляти та доводити отруєння і загибель від пестицидів. Таких дуже мало.

Тобто, у нас існує проблема з наявністю фахівців у цій галузі?
Олена Сіренко: Так. В Україні відчутний брак таких кадрів. Якщо бджоляр звертається до державної лабораторії ветеринарної медицини, він потрапляє до ветеринара, який не є фахівцем із бджільництва. Той не виявить проблеми захворювання комах. Йому складно поставити діагноз захворювання бджіл. І як лікувати, теж повинен вирішувати саме фахівець.
Зазначу, що на сьогодні матководів, селекціонерів і фахівців зобов'язують отримувати вузькопрофільну освіту. На мою думку, це правильно, це крок уперед.

А яка ситуація з лікуванням бджіл?
Олена Сіренко: Підкреслюю, як лікувати бджіл і проводити профілактику захворювань, теж повинен визначати фахівець, а не пасічник. На сьогодні актуальним є питання використання неякісних препаратів саме для лікування. Вони можуть погіршувати ситуацію, і це стане помітним через кілька років використання. Наприклад, якщо брати ліки на основі синтетичних піретроїдів, де кількість діючих речовин невідома, то в перший рік вони можуть подіяти і прибрати інвазію кліща. А ось на другий рік вже з'явиться резистентність у бджолосімей, і кліщ буде поширюватися ще більше.
Чому деякі бджолярі самі лікують бджіл, а не звертаються за допомогою? Це відбувається через недостатнє фінансування та підтримку галузі в цілому. Іноді пасічнику простіше знищити сім'ю, ніж лікувати і проводити профілактику, у нього на це немає грошей.

Як зрозуміти, що ситуація на пасіці катастрофічна?
Олена Сіренко: Взагалі нормою вважається смертність бджолосімей у межах 10-15% на рік. Основні причини цього — хвороби, відсутність достатньої кількості кормів або їхня невідповідна якість. Якщо ж смертність за рік перевищує 30%, то це вже масова загибель, що призводить до істотного зниження врожайності сільськогосподарських культур і ставить під загрозу вирощування як окремих їх видів, так і якість продуктів бджільництва. Таких як мед, пилок.
Масова загибель бджіл — явище не нове. Це проблема не тільки нашої держави, вона існує в усьому світі. В Україні аграрії почали масово застосовувати пестициди з 2000-х рр. На жаль, з роками ситуація погіршується. Однак є і позитив: останні 5-10 років на це питання почали звертати увагу засоби масової інформації.
Зауважу, що на сьогодні явище масової загибелі бджіл отримало новий термін — «колапс бджолиних сімей». Це — смертність від багатьох факторів: зміна клімату, що несе за собою ряд наслідків, погіршення кормової бази та умов утримання бджіл. Паралельно йдуть інфекційні та інвазійні захворювання.
Ті фактори, які я назвала, в комплексі призводять до погіршення якості меду і впливають на його вартість. Це поки як замкнуте коло. У нас багато бджолярів, які не використовують антибіотики, але їм важко пробитися на ринок. У нас мало ресурсів для просування якісного продукту.

Можливо, потрібно міняти породи?
Олена Сіренко: З породами комах не потрібно експериментувати, на мою думку. Треба розводити ті, які характерні для нашої місцевості. Нові види можуть негативно вплинути на селекцію. Максимально необхідно підтримувати види комах, які історично та кліматично пристосовані до нашого регіону. Це дозволить отримати якісний бджолопродукт у максимальних кількостях.

Тоді як вийти з ситуації?
Олена Сіренко: Це питання в основному до держави. На сьогодні в нашій країні бджільництво не сприймається як бізнес, окрема ланка в сільському господарстві, як те ж саме птахівництво, свинарство. Ця галузь ніби на рівні хобі. Для 70% пасічників їхня справа — не бізнес, не професія і не прибуток.
Не помічаю ні контролю, ні відповідальності за дотриманням законодавства в країні. Якась масова байдужість до регулювання цього бізнесу. В таких умовах бджолярам варто намагатися збувати продукцію за адекватною ціною. Зараз мінімальні ціни на мед регулюються політичними, економічними факторами, і пасічники не можуть заробити достатньо коштів, щоб вкладати їх у розвиток. Багато з них намагаються виробляти пилок, прополіс, маточне молочко, але це все на сьогодні знаходиться на початковому рівні. Ми тільки ступили на цей шлях.
Також у державі відсутня правова база, яка регулювала би оплату бджолярам за запилення сільськогосподарських культур. Я поки не бачу в уряді розуміння значущості бджільництва для України. Яскравим прикладом цього є проблема загибелі від отруєння хімікатами. Питання відшкодування збитків у таких випадках для сільгоспвиробника є вкрай важливим. Взагалі фінансова підтримка держави дозволить бджоляру регулювати ведення своєї пасіки на відповідному рівні.
Також треба збільшувати кормову базу для бджільництва шляхом насадження або засіву різних угідь медоносами. Приділити ретельну увагу контролю за застосуванням пестицидів: проводити обробку згідно регламентів виробників пестицидів і нормативних актів українського законодавства. Також необхідні своєчасні діагностика бджіл і допомога в їх лікуванні.

Як оцінюєте розвиток галузі?
Олена Сіренко: Незважаючи на деякі недоліки, бджільництво в Україні розвивається, пасічники переймають досвід за кордоном, використовують нове обладнання, технології. Однак у багатьох немає бізнес-плану, стратегії розвитку власної справи.
Зазначу, що виробництво меду, як показує статистика, в Україні протягом двох останніх років зменшилося. Думаю, це не так. Просто бджолярам, як я говорила, складно збувати продукт. Можливо, їм потрібно орієнтуватися на тенденції, які хоче споживач. Тобто, виробляти не тільки мед, а й інші продукти бджільництва.

Які поради можете дати?
Олена Сіренко: Рецепт простий — використовуйте якісні засоби захисту рослин, забудьте про контрафакт і контрабанду. В Україні є виробники, які пропонують екологічно безпечний продукт, у тому числі в нашому інституті розроблені препарати і схеми лікування, які науково обґрунтовані й нешкідливі.

Наталія Рекуненко, «Аграрний тиждень. Україна»