Науковці-борці за Незалежність України

28 August, Розділ Новини / Наука, переглядів 14 493

Боротьба за незалежність України потребувала від патріотів нашої країни віддачі усіх своїх сил і часу визвольним змаганням. Тому побіжний погляд на плеяду кращих синів і дочок України дозволяє сказати, що тільки окремі особистості могли поєднати боротьбу з науковою діяльністю, як правило історичною та філософською. Серед них був український історик, громадський та політичний діяч М. С. Грушевський (1866-1934), який у 1917—1918 рр. очолював Центральну Раду Української Народної Республіки. 29 квітня 1918 р. Центральна рада обрала Михайла Грушевського Президентом Української Народної Республіки, започаткувавши інститут президентства у нашій країні. Михайло Сергійович зробив вагомий внесок в історичну науку. Він був членом Історичного товариства ім. Нестора-Літописця, дійсним членом Чеської АН (1914), почесним членом Київського товариства старожитностей і мистецтв (1917), член-кореспондентом ВУАН (1923) та АН СРСР (1929), багаторічним головою Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові (1897—1913), завідувачем кафедри історії Львівського університету (1894—1914), автором понад 2000 наукових праць. "Історія України-Руси" є найвідомішим науковим історичним твором, в якому найповніше викладена історія нашої держави.

М. Грушевський

Поєднував науково-історичну діяльність з боротьбою за незалежність країни український освітній діяч, письменник, композитор, історик М. М. Аркас (старший) (1852 (1853) - 1909). Микола Миколайович був одним із засновників і незмінним головою «Просвіти» в Миколаєві. Його син, М. М. Аркас (молодший) (1880 - 1938), був командиром полку Дієвої армії Української Народної Республіки, а онук – український філолог-еллініст, перекладач, історик, доктор філософії М. М. Аркас (третій) (1898 - 1980) служив певний час у піхоті Українського війська, відомий як автор першого у новітній українській літературі перекладу «Іліади». М. Аркас також на замовлення празького видавництва Нойберта уклав українсько-чеський словник.


М. Аркас (старший)	М. Аркас (молодший)	М. Аркас (третій)

Український політичний діяч, історик, соціолог, публіцист, теоретик українського консерватизму В. К. Липинський (1882-1931) був одним із організаторів Української демократично-хліборобської партії та «Українського союзу хліборобів-державників». У центрі наукових досліджень В’ячеслава Казимировича була козацька революція під проводом Богдана Хмельницького. Фактично він заперечував безоглядне «народолюбство» та намагався визволитися від ліберально-народницької однобічності в політиці та науковій діяльності. Історик стверджував, що тільки власна держава, збудована українською нацією на своїй етнографічній території, врятує її від економічних та інших проблем.

В. Липинський

Літературний критик, публіцист, філософ, політичний діяч Д. І. Донцов (1883-1973) був одним із перших керівників Союзу визволення України, головним ідеологом українського інтегрального націоналізму. Народився і навчався спочатку в Мелітополі, потім у Відні. Дмитро Іванович одержав ступінь доктора юридичних наук. Провідною працею є «Націоналізм», в якій він стверджував, що «ми живемо в окупованій ментально чужим елементом нашій Батьківщині. І те, що вона наша, а не їхня, — повинні відчувати ми і вони», а також, що поки не перетвориться «безхребетне «народолюбство» в агресивний націоналізм, — доти не стане Україна нацією».

Д. Донцов

Науковою діяльністю займався ідеолог ОУН, член Проводу Українських Націоналістів Юліян Вассиян (1894-1953). Він захистив докторську дисертацію на тему «Поєднання розуміння філософії в її відношенні до наук про основи поетики і метафізики». Ю. Вассиян написав ряд праць з філософії, а також праць, в яких викладено і розвинуто ідейні засади українського націоналізму.

Ю. Вассиян

Олег Ольжич (справжнє ім'я Олег Олександрович Кандиба) (1907-1944) очолював культурно-освітню референтуру, Революційний Трибунал Організації Українських Націоналістів (ОУН), був заступником Голови та Головою Проводу Українських Націоналістів. Займався науковою діяльністю, діапазон якої охоплював археологію, історію, етнографію. У неповні 23 роки захистив докторську дисертацію. Він першим розробив типологію форм і орнаментів, що дозволило знайти аналогії з українською розписною керамікою і створити її загальну класифікацію. Читав лекції у Гарвардському університеті.
Під час Другої світової війни відмовився від будь-якої співпраці з німцями: «Українські землі є життєвим простором для українського народу. Тому будь-якого окупанта били і будемо бити!». Помер від тортур на черговому допиті в концтабір Заксенхаузен.

О. Ольжич

Козар Сергій Федорович, заступник директора Інституту з наукової роботи, доктор сільськогосподарських наук
Інститут сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва НААН

вул. Шевченка, 97, м.Чернігів, 14035
т./ф.: (04622)3-20-75, (096)303-80-63, (096)538-25-75, (099)223-92-95
e-mail: ins.ekonomika2017@gmail.com; www.ismav.com.ua