- Шановні працівники сільського господарства!
- Мартін Райзер особисто відвідав підприємства компанії "НІБУЛОН"
- Думка експерта: Земельні питання вирішуються "через коліно"
- Компанія "НІБУЛОН" набула членства в Американській торгівельній палаті в Україні
- Нібулон відтепер господарюватиме і на Черкащині
Унікальність у багатьох вимірах
Принципи – це важка ноша.
Проте лише з них складається гідна лінія життя, як переконаний генеральний директор сільськогосподарського підприємства «Нібулон», Герой України Олексій Вадатурський.
Якщо вже говорити про давно очікувані події, то нагородження генерального директора ТОВ СП «Нібулон» Олексія Вадатурського найвищою державною відзнакою – один із найяскравіших прикладів. Цій відзнаці передувала більш ніж п’ятнадцятирічна історія відомої сьогодні в світі компанії, що займає особливе, унікальне місце в аграрному секторі економіки України.
«Нібулон» - єдине в країні вертикально інтегроване сільгосппідприємство, яке ефективно працює в 24 філіях у 8 областях, обробляє 70 тис. гектарів землі. Інвестиції компанії в сільськогосподарську галузь вже перевищили 1 млрд. гривень. «Нібулон» перший в Україні завоював довіру найбільших авторитетних світових банків, які під ім’я Олексія Вадатурського надають багатомільйонні кредити.
Компанія знову відкрила шлях для українського зерна на міжнародні ринки. Підприємство категорично відкидає в своїй роботі будь-які тіньові схеми і в цьому році перерахувало 27 млн. гривень податків. Це найвищий показник у вітчизняному АПК!
Унікальні і масштаби соціальної політики «Нібулона», меценатської діяльності генерального директора підприємства.
Все це і багато іншого в діяльності «Нібулона» вже добре відомо. Тому в Указі Президента сказано: «За видатний особистий внесок у зміцнення агропромислового комплексу, забезпечення стабільно високих показників у виробництві сільгосппродукції, розвиток соціальної сфери присвоїти звання Героя України Олексію Опанасовичу Вадатурському».
Які почуття викликала ця відзнака у самого винуватця урочистостей? – цікавлюсь.
- Охарактеризувати почуття важко, - посміхається Олексій Опанасович. – Звичайно, найкращі, найприємніші. Особливо, коли так тепло привітав рідний колектив нібулонівців, а звідусіль надходить маса телеграм із привітаннями. Тут важливо головне: як би важко не було, які перепони не приходилося б долати, але якщо стоїш на державницьких позиціях і в головний кут ставиш державний інтерес, якщо є бажання чесно працювати – винагорода буде. Ось такі думки приходять в урочисту мить. А коли працюєш, про винагороди не думаєш. Уявіть: в мене до сих пір не було жодної державної винагороди, хоча показники підприємства, його результати, здавалося б, очевидні. То в стереотипи часу не вписувався, то в чиїсь бізнес-інтереси, то не відповідав прагненням певних чиновників…
Вадатурський ніколи, принаймні публічно, не говорив на тему проблем становлення підприємства, перешкод різного характеру (навіть було й таке, що «Нібулон» категорично не хотіли визнавати). Хіба що між іншим, в загальних рисах. А перепон, причому досить серйозних, було вдосталь…
- Знаєте, - говорить Олексій Вадатурський, - в житті є принципи, які визначають лінію життя. Йти по ній – надійніше. Це значить бути патріотом міста, своєї країни. І державні інтереси потрібно ставити понад усе. Ми ніколи нічого не отримували державним шляхом приватизації, нікого не обманювали. Все, чого ми досягли – зроблено працею і зусиллями колективу. Впевнений, що на прикладі нашої фірми можна довести, на що здатна людина навіть тоді, коли немає умов для нормального розвитку бізнесу. Адже багато з тих, хто зіштовхувався із проблемами, опускали руки, припиняли боротьбу, закривали свій бізнес.
- Що значить: не поступатися своїми принципами?
- Коли я дякував колективу (а в моїй винагороді – його величезна заслуга), сказав, що по-іншому ми не зможемо працювати – без поваги до закону, без соціальної відповідальності. Нібулонівці за переконаннями, за ідеологією компанії не можуть працювати інакше. Тому сьогодні нам скрізь довіряють, оскільки якщо розпочинаємо партнерство – доводимо, що ми найкращі. Приходимо до регіонів, здавалося б, чужими: зводимо об’єкт в домовлені терміни – і питання з приводу репутації «Нібулона» зникають самі по собі.
Бізнесменами в нашій країні бути непросто. Вистачає і охочих списати на них всі негаразди. Підвищилися ціни на хліб в магазинах – винуваті зернотрейдери, тому що вивезли зерно. Ціна на зерно для виробників низька – знову ж, зернотрейдери домовилися. І, звичайно, є такі, які всьому вірять. Доводиться постійно доводити протилежне…
- Як правильно відзначив Президент України, потрібно в однаковій мірі дотримуватися інтересів тих, хто купує хліб, і тих, хто виробляє зерно, - вважає Олексій Опанасович. – Повинна бути справедлива, ринкова середина в економіці і в суспільстві. Адже сьогодні ніхто не регулює ціни на метал, газ, цеглу, цемент. Не всім сподобається ця думка, але сільському господарству дотації не потрібні. Давно вже час зрозуміти: господарства багато втрачають від того, що продають продукцію не по ринковій ціні. Величезну частину з 12 млрд. гривень, виділених на дотації агросектору, виробники просто не отримують. А сам аграрний сектор – найбільша вільна економічна зона в Україні. Дотацій господарства отримують в 2-3 рази більше, ніж сплачують податків.
Незалежно від титулів і регалій, Олексій Вадатурський завжди відстоює свої принципи. Міцна, чітко визначена позиція у генерального директора «Нібулона» і в питанні продажу землі.
- Вважаю за потрібне обмежити для іноземців продаж землі в Україні. Пріоритет тут повинен залишатися за українськими компаніями, не пов’язаними з іноземним капіталом. Тоді найбільше багатство України буде працювати на країну. І, безперечно, земля повинна знайти ефективного власника, адже сьогодні величезна кількість номінальних власників землі не мають можливості належним чином обробляти її.
Генеральний директор «Нібулона» говорить: дехто запитував про те, скільки коштувала винагорода. Що поробиш – образ мислення і життя в людей такий! Багато коштувала – шістнадцять років непростого життя в багатостраждальному українському бізнесі, десятки тисяч гектарів запущеної до цього землі, супер-елеватори в різних регіонах, той же супер-термінал у Миколаєві, відремонтовані школи, бібліотеки, клуби, комп’ютерні класи, видані книжки…
Але хіба ж тільки цим можна оцінити? Головне – престиж аграрної України в світі, престиж Миколаївщини у рідній країні. Ось така ціна! І я пишаюся тим, що разом зі своїм молодим колективом (середній вік 29 років) зумів вибудувати таку компанію, на прикладі якої можна вести достойний бізнес.
Виступаючи перед студентами, я щиро переконував їх: аграрний сектор, не зважаючи ні на що, буде найпрестижнішим видом бізнесу в нашій державі. Той, хто вибрав його, обов’язково буде успішною людиною. Україна як аграрна країна приречена на сильні позиції і гідний статус.
А наявність нагороди – велика честь для мене, але не головне. Головне – твої вчинки кожен день, твої гідні справи. Я вдячний Президенту Віктору Ющенку і всім, хто оцінив належним чином мою працю. А відтак, віддам усі сили в ім’я процвітання України…
Анатолій Романюк
