Досвід успішних експериментаторів

02 липень, Розділ Новини, переглядів 3 537

Сьогодні пара восьмикілограмових поросят на ринку коштує до 1600 грн. Чи багато буде охочих купити поросят, рік годувати, згодувати їм не менше тонни зерна і тонну картоплі і врешті-решт продати за 3,5—4 тис. грн без урахування транспортних витрат, ветеринарних і базарних зборів.

Фахівці знають, що найскладніша і відповідальна технологічна частина у виробництві свинини — це виробництво молодняку (репродукція). Більшість свинарських господарств Європи нині спеціалізовані: хто — на вирощуванні молодняку, хто проводить завершальну відгодівлю. Цілком прийнятна схема і для України. Ось тільки чи багато заробиш, вирощуючи по 2—10 голів свиней на відгодівлі? Та й механізувати тут нічого.

Наприклад, на австрійських, данських, голландських, німецьких фермах з відгодівлі свиней за рахунок високого ступеня механізації трудомістких процесів один — два працівники обслуговують понад 5 тис. голів свиней в одній будівлі, досягаючи за вельми низьких закупівельних цін високої рентабельності. Є й досвід кооперації шведських і норвезьких виробників молока, де завдання фермера — доїти й утримувати корів, а весь сервіс стада (осіменіння, лікування, кредитування) бере на себе переробне підприємство — молокозавод. Тобто останній зацікавлений у створенні й розвитку сировинної бази в своєму регіоні. Що заважає в Україні, де населення села переважно не має постійної роботи, застосувати таку схему кооперації?

Звичайно, брак грошей. Хто дасть сільському жителеві кредит на будівництво або реконструкцію приміщень 1—1,7 тис м2, де б він міг відгодовувати свиней? Чи на спорудження типового механізованого корівника на 20—70 корів з подальшою організацією 20—30 таких господарств у кооператив з виробництва молока? Сільська рада чи організовані в останні роки кооперативи з обслуговування населення? Регіональні м’ясокомбінат або молокозавод?

Вірогідно, що хто перший візьме на себе організаційний і фінансовий тягар, той буде у виграші. У будь-якому разі без реальної практичної допомоги держави навряд чи що вийде. Але кращих інвестицій, ніж у відродження села, власного аграрного виробництва для держави складно і придумати. Адже віддача буде не тільки у швидкому прирості дешевої та якісної продукції, створенні робочих місць і відродженні села, а й у розв’язанні демографічної проблеми в Україні.