Аграрний тиждень. Україна
АТУ»Новини»Досвід успішних експериментаторів
АТУ»Новини»Досвід успішних експериментаторів

    Досвід успішних експериментаторів


    Сьогодні пара восьмикілограмових поросят на ринку коштує до 1600 грн. Чи багато буде охочих купити поросят, рік годувати, згодувати їм не менше тонни зерна і тонну картоплі і врешті-решт продати за 3,5—4 тис. грн без урахування транспортних витрат, ветеринарних і базарних зборів.

    Фахівці знають, що найскладніша і відповідальна технологічна частина у виробництві свинини — це виробництво молодняку (репродукція). Більшість свинарських господарств Європи нині спеціалізовані: хто — на вирощуванні молодняку, хто проводить завершальну відгодівлю. Цілком прийнятна схема і для України. Ось тільки чи багато заробиш, вирощуючи по 2—10 голів свиней на відгодівлі? Та й механізувати тут нічого.

    Наприклад, на австрійських, данських, голландських, німецьких фермах з відгодівлі свиней за рахунок високого ступеня механізації трудомістких процесів один — два працівники обслуговують понад 5 тис. голів свиней в одній будівлі, досягаючи за вельми низьких закупівельних цін високої рентабельності. Є й досвід кооперації шведських і норвезьких виробників молока, де завдання фермера — доїти й утримувати корів, а весь сервіс стада (осіменіння, лікування, кредитування) бере на себе переробне підприємство — молокозавод. Тобто останній зацікавлений у створенні й розвитку сировинної бази в своєму регіоні. Що заважає в Україні, де населення села переважно не має постійної роботи, застосувати таку схему кооперації?

    Звичайно, брак грошей. Хто дасть сільському жителеві кредит на будівництво або реконструкцію приміщень 1—1,7 тис м2, де б він міг  відгодовувати свиней? Чи на спорудження типового механізованого корівника на 20—70 корів з подальшою організацією 20—30 таких господарств у кооператив з виробництва молока? Сільська рада чи організовані в останні роки кооперативи з обслуговування населення? Регіональні м’ясокомбінат або молокозавод?

    Вірогідно, що хто перший візьме на себе організаційний і фінансовий тягар, той буде у виграші. У будь-якому разі без реальної практичної допомоги держави навряд чи що вийде. Але кращих інвестицій, ніж у відродження села, власного аграрного виробництва для держави складно і придумати. Адже віддача буде не тільки у швидкому прирості дешевої та якісної продукції, створенні робочих місць і відродженні села, а й у розв’язанні демографічної проблеми в Україні.





    Схожі новини
  • Дріб’язок і крупняк
  • Свиней і корів у домогосподарствах поменшало
  • Херсонська ОДА: Виробництво тваринницької продукції зросло на 4,5%
  • В Україні зросло поголів’я корів на 1,3%, свиней – на 2,7% та птиці – на 8,7%
  • В Україні у 2012 році виробництво свинини зросло на 4% - Андрій Гетя

  • Додати комментар
    Натисніть на зображення, щоб оновити код, якщо він нерозбірливий

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.

Досвід успішних експериментаторів

02 липень, Розділ Новини, переглядів 3 537

Сьогодні пара восьмикілограмових поросят на ринку коштує до 1600 грн. Чи багато буде охочих купити поросят, рік годувати, згодувати їм не менше тонни зерна і тонну картоплі і врешті-решт продати за 3,5—4 тис. грн без урахування транспортних витрат, ветеринарних і базарних зборів.

Фахівці знають, що найскладніша і відповідальна технологічна частина у виробництві свинини — це виробництво молодняку (репродукція). Більшість свинарських господарств Європи нині спеціалізовані: хто — на вирощуванні молодняку, хто проводить завершальну відгодівлю. Цілком прийнятна схема і для України. Ось тільки чи багато заробиш, вирощуючи по 2—10 голів свиней на відгодівлі? Та й механізувати тут нічого.

Наприклад, на австрійських, данських, голландських, німецьких фермах з відгодівлі свиней за рахунок високого ступеня механізації трудомістких процесів один — два працівники обслуговують понад 5 тис. голів свиней в одній будівлі, досягаючи за вельми низьких закупівельних цін високої рентабельності. Є й досвід кооперації шведських і норвезьких виробників молока, де завдання фермера — доїти й утримувати корів, а весь сервіс стада (осіменіння, лікування, кредитування) бере на себе переробне підприємство — молокозавод. Тобто останній зацікавлений у створенні й розвитку сировинної бази в своєму регіоні. Що заважає в Україні, де населення села переважно не має постійної роботи, застосувати таку схему кооперації?

Звичайно, брак грошей. Хто дасть сільському жителеві кредит на будівництво або реконструкцію приміщень 1—1,7 тис м2, де б він міг  відгодовувати свиней? Чи на спорудження типового механізованого корівника на 20—70 корів з подальшою організацією 20—30 таких господарств у кооператив з виробництва молока? Сільська рада чи організовані в останні роки кооперативи з обслуговування населення? Регіональні м’ясокомбінат або молокозавод?

Вірогідно, що хто перший візьме на себе організаційний і фінансовий тягар, той буде у виграші. У будь-якому разі без реальної практичної допомоги держави навряд чи що вийде. Але кращих інвестицій, ніж у відродження села, власного аграрного виробництва для держави складно і придумати. Адже віддача буде не тільки у швидкому прирості дешевої та якісної продукції, створенні робочих місць і відродженні села, а й у розв’язанні демографічної проблеми в Україні.





Схожі новини
  • Дріб’язок і крупняк
  • Свиней і корів у домогосподарствах поменшало
  • Херсонська ОДА: Виробництво тваринницької продукції зросло на 4,5%
  • В Україні зросло поголів’я корів на 1,3%, свиней – на 2,7% та птиці – на 8,7%
  • В Україні у 2012 році виробництво свинини зросло на 4% - Андрій Гетя

  • Додати комментар
    Натисніть на зображення, щоб оновити код, якщо він нерозбірливий

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.