- В Аграрному фонді представили нового керівника
- Новий гендиректор ДП «Укрспирт» зосередиться на реформуванні галузі
- Призначено першого заступника Голови Держсільгоспінспекції України
- Вітаємо!
- Потрібна одна політична лінія - сумлінно працювати
Тричі народжений
Навіть тріскучий січневий мороз не завадив традиційному виїзду на природу старих друзів і соратників. Ось уже 25 років поспіль збираються вони 5 січня, щоб разом відзначити новорічні свята та дні народження. У цьому році і привід особливий - 60-річчя людини, яку поважають усі, кого зводила з нею доля. Це - генеральний директор Держрезервнасінфонду України Олександр Лаврик.
Є люди, зустріч з якими здатна не тільки залишити добру пам'ять, але й змінити світогляд, змусити переглянути деякі життєві цінності. Саме до таких людей належить Олександр Миколайович. Головний пріоритет - жити для інших Народився Олександр Лаврик у післявоєнні роки в невеличкому місті Торезі Донецької області у сім'ї зоотехніка. Змалку хлопчина спостерігав за важкою працею батька. Та коли настав час обирати власний шлях, вирішив працювати на землі і пішов навчатися на агронома до Полтавського сільськогосподарського інституту. Здобувши обраний фах, у 1972 році потрапив за розподілом до колгоспу ім. Ватутіна Полтавської області, де працював головним агрономом. Звідси пішов на службу до лав Радянської Армії. А з 1973 по 1980 рік був керуючим відділом радгоспу Ясногорівський (м. Краматорськ), головним агрономом радгоспу «Червоний молочар» (м. Слов'янськ), директором радгоспу ім. Артема (м. Артемівськ). Олександр відразу ж проявив неабиякі лідерські якості та відповідальність у кожній справі, за яку брався. Саме за ці риси його призначили спочатку другим, а потім і першим секретарем Артемівського РК КПУ, де він й пропрацював до 1991 року. Олександр Лаврик завжди обирав головним пріоритетом інтереси громади. Він займався будівництвом доріг, робив все можливе для покращення соціальних умов життя населення ввіреного йому району. За що й досі пам'ятають та шанують його в Артемівську. Згадують, як енергійний, справжнього шахтарського загартування Олександр Лаврик іноді приймав жорсткі на перший погляд рішення, які потім виявляли його далекоглядність та господарську мудрість. Міг насварити за халатність чи безвідповідальність. Та ніколи на нього люди не ображалися, розуміли - за даремне Олександр Миколайович не лаятиме. Бо знали його добре серце, здатність швидко прощати. Ці по-справжньому батьківські риси проніс він через усе життя. Мабуть, виплекати їх допомогла його чудова родина. Адже доля подарувала Олександру Миколайовичу прекрасну дружину та гарних дітей - сина, доньку і трьох онуків - Олександра, Христину й Михайлика. Усі вони живуть у Донецьку, куди часто приїздить лю***чий батько та дідусь. На всі свята прагне він провідати рідних, побалувати дітлахів гостинцями. Тож і чекають з нетерпінням, розуміючи, що головний подарунок - його велике щире серце. Про людину говорять її добрі справи За 38 років робочого стажу чимало добрих справ зроблено ювіляром. А послужний список Олександра Миколайовича вагомий. З 1991 по 1996 рік обіймав посаду голови Комітету по соціальному розвитку села Донецької облради, працював директором радгоспу «Красносільський» (м. Артемівськ). З 1996 по 2003 рік - начальник Головного управління сільського господарства Донецької облдержадміністрації. Наступні два роки Олександр Лаврик очолював Департамент ринків продукції рослинництва Мінагрополітики України. У 2005-2008 роках - головний інженер Артемівського управління зрошуваних систем, директор Донецького представництва ДП «Державний резервний насіннєвий фонд України», заступник начальника Головдержінспекції з карантину рослин України - заступник Головного державного інспектора з карантину рослин України. Був депутатом Донецької обласної ради чотирьох скликань. З січня по березень 2008 року працював першим заступником генерального директора ДП «Державний резервний насіннєвий фонд України», з березня по липень - виконував обов'язки генерального директора. З липня минулого року призначений генеральним директором Держрезервнасінфонду України. На всіх посадах Олександр Миколайович зарекомендував себе досвідченим фахівцем і прекрасним організатором Завжди дисциплінований, вимогливий до себе і до своїх підлеглих. Як стверджують колеги, саме під його керівництвом діяльність фонду стала більш прибутковою. Так, за результатами господарської діяльності підприємства за 9 місяців 2008 року чистий прибуток у порівнянні з 2007 роком зріс на 33% і становить 1148,7 тис. гривень. За 10 місяців середньомісячна заробітна плата зросла на 40%, порівняно з відповідним періодом попереднього року. Олександр Миколайович вміло налагоджує зв'язки з агропідприємствами. Це дало змогу за 9 місяців реалізувати насіння на 70 млн. грн. (на 15% більше, ніж за відповідний період 2007 р.). Зокрема, на пільгових умовах реалізовано насіння на 8 млн. грн. господарствам, що постраждали внаслідок стихійного лиха минулого літа. 
Олександр Лаврик системно працює над вдосконаленням роботи фонду, впровадженням передових технологій і перспективою розширення виробничих потужностей підприємства. Заслуги ювіляра відзначено не лише пошаною співробітників, а й державними нагородами. Зокрема почесною грамотою Кабінету Міністрів України (2003 р.), почесним званням «Заслужений працівник сільського господарства України» (2004 р.). Доля шанує сміливих Притаманне Олександру Лаврику і почуття гумору. Любить влучно пожартувати, та завжди залишається шляхетним і ввічливим. Колеги поважають його джентельменське відношення до жінок. Олександр Миколайович - затятий рибалка. Ще змолоду всі вихідні любив проводити з вудочкою. Певний час захоплювався мисливством. Але згодом зізнався, що шкода вбивати звірів. Отож і сьогодні у будь-яку пору року із задоволенням відпочиває саме на рибалці. Хоча не така це безпечна справа, особливо взимку. Знає про це Олександр Миколайович на власному досвіді. Зараз він жартує, що має три дні народження - коли з'явився на світ, і коли доля змилостивилася над ним під час нещасних випадків на риболовлі. Вперше - провалився на річці під кригу разом ще з трьома рибалками. Врятувалися дивом: один з рибалок мав міцну спортивну статуру й допоміг вибратися. Щоправда, Олександр Миколайович змолоду також був запеклим спортсменом. Брав участь у Спартакіаді СРСР серед вузів, є кандидатом у майстри спорту з волейболу. Вдруге посміхнулася доля Олександру Лаврику, коли рибалив на Азовському морі й за вдалим клюванням не помітив, як знесло човна далеко від берега. Погода різко зіпсувалася і хвилі почали заливати човен. Тоді рибалка взявся витягати якір - подарунок друзів, зроблений із чистої «неіржавійки». Та якір за щось зачепився, і Олександр Миколайович був змушений скочити у воду, щоб його витягнути. Тільки закинув якір у човен, той вислизнув з рук і почав швидко віддалятися. До берега було понад 1 км, а шансів наздогнати човен не залишилося взагалі. Вирішив уплав добиратись до суші. І тут - чи то посмішка долі, чи Божа милість - якір якимось дивом випав у воду, і човен зупинився. Добравшись до нього, Олександр вирішив просто перечекати негоду. Та через певний час човна прибило до берега, і рибалка врятувався. Ось такий він, наш ювіляр. Якщо простежити за його життєвим шляхом, то стає зрозумілим: саме цілеспрямованість та рішучість Олександра Миколайовича - та могутня сила, яка завжди допомагала йому досягати поставленої мети. Колектив редакції також приєднується до всіх добрих побажань, які висловили ювіляру, і бажає Олександру Миколайовичу життєвої наснаги, міцного здоров'я та довгих щасливих років життя. Нехай доля як і раніше дарує Вам свою прихильність, а та любов і добро, які Ви подарували іншим, повернуться сторицею.
