Аграрний тиждень. Україна
» » Потрібна одна політична лінія - сумлінно працювати
» » Потрібна одна політична лінія - сумлінно працювати

    Потрібна одна політична лінія - сумлінно працювати


    Борис Миколайович Супіханов... Сьогодні цю людину знають і в нашій країні, і далеко за її межами. Для мене ж Борис Миколайович - мій земляк, мій колега, якого я давно знаю і глибоко поважаю. 

     

    alt28 липня у Бориса Супіханова - ювілей. Йому - 55. Упевнений: багато хто подзвонить, приїде або прийде його привітати. Адже хорошу людину, товариша і друга неможливо забути, завжди хочеться його побачити, пригадати минуле, погомоніти про мрії та задуми. А головне, побажати в день народження всього того, що б ти побажав собі. Хіба не так? 

    Борис народився в 1954 році в Старобельську Луганської області, одному з прадавніх міст нашого краю, на землі славетних хліборобів. Зростав в малозабезпеченій сім'ї, виховувався без батька. Чи треба говорити, що з юнацтва на його плечі лягло багато дорослих обов'язків, які він повинен був виконувати, щоб підтримувати близьких?

    У школі Борис вчився дуже добре, від природи був кмітливим, талановитим, чим і виділявся серед своїх ровесників і однокласників. Закінчивши школу, поступив до Луганського сільгоспінституту: треба було опановувати спеціальність. І це йому добре вдавалося. А ще, як згадують однокурсники, Борис Супіханов завжди був душею студентських компаній: із задоволенням брав участь в художній самодіяльності, практично професійно співав, був завзятим більярдістом. І дружину свою зустрів у студентські роки. Зараз у них - міцна сім'я, що виховала двох синів. 

    1976-го, після закінчення вузу, Борис Миколайович працює економістом колгоспу ім. Мічуріна. А потім і старшим економістом Старобельського райуправління сільського господарства Луганської (у той час - Ворошиловградської) області. Пізніше була служба в армії і знову робота в галузі, яку Борис Миколайович вибрав на все життя, - в сільському господарстві. Йому не потрібно було удаватися до протекцій, щоб зростати на посаді. Завжди і всього Борис добивався завдяки своій наполегливій праці, своїм здібностям.

    У 1979 році він став головним економістом - начальником відділу Біловодського райсільгоспуправління, у 1981-му - директором унікального Новоолександрівського кінного заводу Біловодського району, а з 1983-го - начальником райуправління сільського господарства, потім керівником районного агропромислового об'єднання.

    У 1987-1990 роках Супіханову довіряють посаду першого заступника голови Агропромислового комітету області. Я у той час був головою Облагропрому і кандидатуру Бориса Миколайовича всіляко підтримував й згодом ані хвилини не пошкодував про це. Я знав: якщо за справу береться мій заступник з економіки, нас чекає успіх. У найбільш важких ситуаціях на Бориса Миколайовича можна було покластися, повністю довіривши йому виконання найскладніших завдань. Треба сказати, що він був не лише бездоганним, відповідальним виконавцем, але і, що особливо цінно, автором багатьох прогресивних ініціатив. І не просто формально виконував свої службові обов'язки, а буквально жив своєю роботою, з роками накопичуючи безцінний досвід.

    Пригадаємо кінець 80-х - початок 90-х років. Порушені звичні схеми господарювання, розірвані виробничі зв'язки і стосунки, що раніше склалися. У altці роки Борис Миколайович керував сільським господарством -«проблемною сферою» - області. Саме він зробив все можливе, щоб у тій екстремальній ситуації галузь не просто вижила, а зберегла свій потенціал, не втратила перспектив. Тож закономірно, що в 1995-1998 роках Борис Миколайович став першим заступником міністра сільського господарства і продовольства України, першим заступником міністра АПК, а з 1998-го - міністром АПК країни.

    Не секрет: те, що належить отримати регіону законно, по квотах, інколи необхідно «пробивати» в центрі. Борис Миколайович, як би не був зайнятий, завжди допомагав нашій області ці проблеми вирішувати. До речі, він завжди пам'ятав і пам'ятає про свій рідний сільгоспінститут, ніколи не відмовляє вузу в сприянні та допомозі. Мабуть, таке дбайливе відношення до всього, що тебе пов'язує з малою батьківщиною, - одна з кращих якостей справжнього керівника. Я аніскільки не сумніваюся, що Борис Миколайович вчасно став міністром АПК України - найбільшої в Європі країни з древніми селянськими традиціями.

    Величезна відповідальність і неймовірно великий обсяг роботи - ось що означає цей пост. І прихід до нього саме Супіханова - заслужений. Пам'ятаю, тоді преса писала: «Главою АПК призначений Борис Супіханов. Потрібно володіти спеціальним творчим потенціалом, щоб в цих умовах прийняти портфель міністра. Бо галузь знаходиться в кризі, в дефіциті все - від запчастин до менеджерів».

    На мій погляд, Борис Миколайович завжди був вірний своєму принципу: відокремлювати добро і зло, на перше місце ставлячи інтереси селян, всієї держави. Одного дня він сказав: «Всім нам потрібна одна політична лінія - сумлінно працювати». Ось це і є, як мені здається, головне життєве правило Бориса Супіханова. Почавши трудову дорогу на Луганщині, в селі, він 

    alt

    впевненодійшов до вершин виконавчої влади, двічі призначався радником Прем'єр-міністра України. І завжди про нього говорили як про людину надійну, знаючу, компетентну.

    Вірність своїй професії, своєму покликанню він зберіг до сьогоднішнього дня: діяльність у сфері сільського господарства стала його життєвим пріоритетом. А працювати в цій галузі завжди було нелегко. У всіх, навіть найскладніших ситуаціях, Борис Миколайович працював цілеспрямовано, наполегливо і, як сам відзначав, «без ажіотажу». Завжди залишався вірний своєму принципу: сумлінно працювати. Бо справ у Бориса Миколайовича вистачало.

    Багато в чому завдяки йому вдосконалено українське законодавство у сфері агровиробництва. Він безпосередньо займався розробкою нормативно-правової бази в період підготовки України до вступу до СОТ, представляючи позицію міністерства в парламенті країни.

    У 2008 році на науково-практичній конференції в Полтаві заступник міністра аграрної політики Борис Супіханов повідомив: «Міністерство підвищило прогноз урожаю зерна до 51 мільйона тонн. Ми прогнозуємо отримати найбільший за роки незалежності України врожай зерна». А в кінці року ми вже знали: Україна зібрала 53,3 мільйони тонн зернових. Найвищий урожай за період незалежності держави! Експерти були одностайні - наша країна повертає собі славу світової житниці. Мені приємно усвідомлювати, що в цих успіхах є велика частка праці нашого земляка - Бориса Миколайовича Супіханова. Він став справжнім економістом-організатором по суті, за результатами своєї роботи.

    Борис Миколайович - чудовий фахівець-практик, кандидат економічних наук, Заслужений працівник сільського господарства України, нагороджений орденом «За заслуги», Почесною грамотою Кабінету Міністрів. У 2001 році він захистив кандидатську дисертацію «Ціновий механізм АПК України в умовах переходу до рінку». Обраний членом однієї з найстаріших академій наукaltкраїни - Української аграрної.

    Знаю я і те, що Борис Миколайович з готовністю допомагає Луганському земляцтву в м. Києві - організації, яка згуртувала й здружила в столиці вихідців із нашої області. І я щиро вдячний долі за те, що вона надала мені можливість працювати з людиною, яку високо цінують в Києві і згадують добрим словом на рідній Луганщині.   

     

    А.Н. БОВА, 

    Заслужений працівник сільського господарства України





    Схожі новини
  • На Волині планується сформувати регіональний запас зерна до 5 тисяч тонн
  • Призначено першого заступника Голови Держсільгоспінспекції України
  • Авторитетний професіонал
  • Тричі народжений
  • 132-а сесія ФАО

  • Додати комментар
    Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.

Потрібна одна політична лінія - сумлінно працювати


Борис Миколайович Супіханов... Сьогодні цю людину знають і в нашій країні, і далеко за її межами. Для мене ж Борис Миколайович - мій земляк, мій колега, якого я давно знаю і глибоко поважаю. 

 

alt28 липня у Бориса Супіханова - ювілей. Йому - 55. Упевнений: багато хто подзвонить, приїде або прийде його привітати. Адже хорошу людину, товариша і друга неможливо забути, завжди хочеться його побачити, пригадати минуле, погомоніти про мрії та задуми. А головне, побажати в день народження всього того, що б ти побажав собі. Хіба не так? 

Борис народився в 1954 році в Старобельську Луганської області, одному з прадавніх міст нашого краю, на землі славетних хліборобів. Зростав в малозабезпеченій сім'ї, виховувався без батька. Чи треба говорити, що з юнацтва на його плечі лягло багато дорослих обов'язків, які він повинен був виконувати, щоб підтримувати близьких?

У школі Борис вчився дуже добре, від природи був кмітливим, талановитим, чим і виділявся серед своїх ровесників і однокласників. Закінчивши школу, поступив до Луганського сільгоспінституту: треба було опановувати спеціальність. І це йому добре вдавалося. А ще, як згадують однокурсники, Борис Супіханов завжди був душею студентських компаній: із задоволенням брав участь в художній самодіяльності, практично професійно співав, був завзятим більярдістом. І дружину свою зустрів у студентські роки. Зараз у них - міцна сім'я, що виховала двох синів. 

1976-го, після закінчення вузу, Борис Миколайович працює економістом колгоспу ім. Мічуріна. А потім і старшим економістом Старобельського райуправління сільського господарства Луганської (у той час - Ворошиловградської) області. Пізніше була служба в армії і знову робота в галузі, яку Борис Миколайович вибрав на все життя, - в сільському господарстві. Йому не потрібно було удаватися до протекцій, щоб зростати на посаді. Завжди і всього Борис добивався завдяки своій наполегливій праці, своїм здібностям.

У 1979 році він став головним економістом - начальником відділу Біловодського райсільгоспуправління, у 1981-му - директором унікального Новоолександрівського кінного заводу Біловодського району, а з 1983-го - начальником райуправління сільського господарства, потім керівником районного агропромислового об'єднання.

У 1987-1990 роках Супіханову довіряють посаду першого заступника голови Агропромислового комітету області. Я у той час був головою Облагропрому і кандидатуру Бориса Миколайовича всіляко підтримував й згодом ані хвилини не пошкодував про це. Я знав: якщо за справу береться мій заступник з економіки, нас чекає успіх. У найбільш важких ситуаціях на Бориса Миколайовича можна було покластися, повністю довіривши йому виконання найскладніших завдань. Треба сказати, що він був не лише бездоганним, відповідальним виконавцем, але і, що особливо цінно, автором багатьох прогресивних ініціатив. І не просто формально виконував свої службові обов'язки, а буквально жив своєю роботою, з роками накопичуючи безцінний досвід.

Пригадаємо кінець 80-х - початок 90-х років. Порушені звичні схеми господарювання, розірвані виробничі зв'язки і стосунки, що раніше склалися. У altці роки Борис Миколайович керував сільським господарством -«проблемною сферою» - області. Саме він зробив все можливе, щоб у тій екстремальній ситуації галузь не просто вижила, а зберегла свій потенціал, не втратила перспектив. Тож закономірно, що в 1995-1998 роках Борис Миколайович став першим заступником міністра сільського господарства і продовольства України, першим заступником міністра АПК, а з 1998-го - міністром АПК країни.

Не секрет: те, що належить отримати регіону законно, по квотах, інколи необхідно «пробивати» в центрі. Борис Миколайович, як би не був зайнятий, завжди допомагав нашій області ці проблеми вирішувати. До речі, він завжди пам'ятав і пам'ятає про свій рідний сільгоспінститут, ніколи не відмовляє вузу в сприянні та допомозі. Мабуть, таке дбайливе відношення до всього, що тебе пов'язує з малою батьківщиною, - одна з кращих якостей справжнього керівника. Я аніскільки не сумніваюся, що Борис Миколайович вчасно став міністром АПК України - найбільшої в Європі країни з древніми селянськими традиціями.

Величезна відповідальність і неймовірно великий обсяг роботи - ось що означає цей пост. І прихід до нього саме Супіханова - заслужений. Пам'ятаю, тоді преса писала: «Главою АПК призначений Борис Супіханов. Потрібно володіти спеціальним творчим потенціалом, щоб в цих умовах прийняти портфель міністра. Бо галузь знаходиться в кризі, в дефіциті все - від запчастин до менеджерів».

На мій погляд, Борис Миколайович завжди був вірний своєму принципу: відокремлювати добро і зло, на перше місце ставлячи інтереси селян, всієї держави. Одного дня він сказав: «Всім нам потрібна одна політична лінія - сумлінно працювати». Ось це і є, як мені здається, головне життєве правило Бориса Супіханова. Почавши трудову дорогу на Луганщині, в селі, він 

alt

впевненодійшов до вершин виконавчої влади, двічі призначався радником Прем'єр-міністра України. І завжди про нього говорили як про людину надійну, знаючу, компетентну.

Вірність своїй професії, своєму покликанню він зберіг до сьогоднішнього дня: діяльність у сфері сільського господарства стала його життєвим пріоритетом. А працювати в цій галузі завжди було нелегко. У всіх, навіть найскладніших ситуаціях, Борис Миколайович працював цілеспрямовано, наполегливо і, як сам відзначав, «без ажіотажу». Завжди залишався вірний своєму принципу: сумлінно працювати. Бо справ у Бориса Миколайовича вистачало.

Багато в чому завдяки йому вдосконалено українське законодавство у сфері агровиробництва. Він безпосередньо займався розробкою нормативно-правової бази в період підготовки України до вступу до СОТ, представляючи позицію міністерства в парламенті країни.

У 2008 році на науково-практичній конференції в Полтаві заступник міністра аграрної політики Борис Супіханов повідомив: «Міністерство підвищило прогноз урожаю зерна до 51 мільйона тонн. Ми прогнозуємо отримати найбільший за роки незалежності України врожай зерна». А в кінці року ми вже знали: Україна зібрала 53,3 мільйони тонн зернових. Найвищий урожай за період незалежності держави! Експерти були одностайні - наша країна повертає собі славу світової житниці. Мені приємно усвідомлювати, що в цих успіхах є велика частка праці нашого земляка - Бориса Миколайовича Супіханова. Він став справжнім економістом-організатором по суті, за результатами своєї роботи.

Борис Миколайович - чудовий фахівець-практик, кандидат економічних наук, Заслужений працівник сільського господарства України, нагороджений орденом «За заслуги», Почесною грамотою Кабінету Міністрів. У 2001 році він захистив кандидатську дисертацію «Ціновий механізм АПК України в умовах переходу до рінку». Обраний членом однієї з найстаріших академій наукaltкраїни - Української аграрної.

Знаю я і те, що Борис Миколайович з готовністю допомагає Луганському земляцтву в м. Києві - організації, яка згуртувала й здружила в столиці вихідців із нашої області. І я щиро вдячний долі за те, що вона надала мені можливість працювати з людиною, яку високо цінують в Києві і згадують добрим словом на рідній Луганщині.   

 

А.Н. БОВА, 

Заслужений працівник сільського господарства України





Схожі новини
  • На Волині планується сформувати регіональний запас зерна до 5 тисяч тонн
  • Призначено першого заступника Голови Держсільгоспінспекції України
  • Авторитетний професіонал
  • Тричі народжений
  • 132-а сесія ФАО

  • Додати комментар
    Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.