Аграрний тиждень. Україна
» » СТЕПОВИК
» » СТЕПОВИК

    СТЕПОВИК


    Знаному хліборобу, двічі Герою Соціалістичної праці, незмінному з 1953 року керівникові сільськогосподарського підприємства, яке тепер зветься ТОВ «Добробут», Новоархангельського району Кіровоградщини – Леоніду Йосиповичу Шліферу – 1 квітня виповнилося 80 років.

    Він народився далекого 1927 року на хуторі Нова Оситняжка (тепер Олександрівського району Кіровоградської області). П'ятнадцятирічним вже служив у військовій авіації, готуючи до вильоту бойові літаки. Після повернення з фронту працював у фінансових органах Кіровоградщини. Згодом його направили працювати начальником районного фінансового відділу в Новоархангельський район.
    – Якби мене запитали, з огляду на мої поважні роки: коли б я розпочав своє життя заново, чи змінив би щось? І я б відповів: ні, нічого б не змінив, і обрав би у житті саме цей шлях, – зізнається Леонід Шліфер.
    І за цим сказаним – весь він, з його потужною енергетикою степовика, людини шанованої і в своєму селі Надлак, де працює, і в області, і в Україні.
    У неповні 26 років, коли мав уже відкриту дорогу на вступ до Ленінградської фінансової академії, його, молодого начальника райфінвідділу, направили на село, рекомендувавши селянам найвідсталішого тоді у Новоархангельському районі колгоспу імені Сталіна обрати своїм керівником.
    Усіх з пантелику збивала його молодість, адже до цього колгосп очолювали солідні дядьки. Однак не те що у передовики, а й у середняки колгосп не могли витягти. Та за два роки Шліферового головування колгосп вийшов у лідери за всіма показниками сільськогосподарського виробництва. Це був початок розвитку господарства і самоствердження і його працівників, і керівника.
    З роками господарство укрупнювалося. В обробітку перебувало понад 8,8 тис. га ріллі. Колгосп під новою назвою «Зоря» на десятки років став школою передового досвіду з вирощування високих урожаїв кукурудзи. Та й урожайність зернових була не нижчою за 52 ц/га. Цукрових буряків збирали по 485 ц/га. В господарстві утримували понад 15 тисяч голів ВРХ, в т.ч. тисячу корів. Від кожної з них щороку одержували понад 5,5 тис. кг молока. Колгосп «Зоря» продавав державі щорічно по 4,5 тис. т м'яса. Грошові прибутки щороку сягали 8 млн. крб. Були створені належні умови для високої оплати праці колгоспникам і ведення розширеного капітального будівництва. У кожній з чотирьох тракторних бригад збудували ремонтні майстерні з кімнатами для відпочинку та їдальнями. Спорудили чотири механізовані токи, шість типових зерносховищ, дороги з твердим покриттям.
    Разом з виробничим провадилося будівництво соціальної сфери. У селах, які входили до складу господарства, побудовано будинки культури, школи, дитячі садки, будинок побуту, дільничну лікарню, аптеку, два фельдшерсько-акушерські пункти, вісім магазинів і навіть приміщення сільської ради. До кожного селянського двору, до кожного соціального об'єкта підведена вода.
    Колгоспникам без обмежень виділялися путівки на лікування та відпочинок у санаторії, будинки відпочинку, інші здравниці. Пенсіонери користувалися всіма послугами безплатно, колгосп безкоштовно виділяв їм зерно.
    Випускники двох середніх шкіл господарства мали всі умови для подальшого навчання, багато з них вчилися за рахунок господарства і одержували стипендію.
    За таку увагу і турботу люди віддячували старанною працею. Господарство щороку було учасником всесоюзної сільськогосподарської виставки, демонструючи все нові й нові досягнення. За самовіддану працю і високі виробничі показники 358 колгоспників були нагороджені орденами і медалями, шістьом з них присвоєно звання Героя Соціалістичної праці.
    Самого Леоніда Шліфера званням Героя Соціалістичної праці удостоювали двічі. За ратні і трудові подвиги він нагороджений 34 державними нагородами: з них – п'ятьма орденами Леніна, орденами Великої Вітчизняної війни, Трудового Червоного Прапора та президентськими відзнаками – орденами «За заслуги» третього ступеню та «За мужність». Нагороджений Почесною грамотою Президії Верховної Ради України, має почесне звання «Заслужений працівник сільського господарства СРСР», а також 13 медалей Головвиставкому СРСР.
    Усі ці нагороди і визнання свідчать про високу відповідальність керівника перед державою, перед людьми, які йому довірили свою долю, відповідальність перед власною совістю.
    – Нам, – мені і людям, які працюють поруч зі мною, не соромно за прожиті роки, – каже Леонід Йосипович. – Людина праці для мене завжди була і є на першому місці серед усіх питань. У нашому господарстві вже так склалося, що перш ніж звертатися у якісь інстанції, люди приходять до свого керівника. І це нормально. Бо у нього завжди більше можливостей, ніж у рядової людини, вирішити те чи інше питання, відстояти людину праці, якій потрібна допомога, порада, підтримка. Свою довіру до Шліфера як політичного лідера виявили люди, обравши його у 1989 році депутатом Верховної Ради СРСР.
    Так, зараз змінилися часи, змінилася система, але не повинно змінюватися ставлення до трудової людини. Звісно, в нинішніх умовах багато чого нелегко робити, але рук опускати не можна, і людей захищати треба.
    Було багато складних моментів у житті Леоніда Шліфера. Важко сприймалися так звані реформи, які руйнували усталений устрій сільського життя, господарювання, коли треба було вистояти і відстояти людей, господарство. Та в 73 роки, коли деякі, так би мовити, «доброзичливці» косо дивилися, почали розпускати чутки, написав заяву на звільнення з посади керівника. Як це пережив – оминемо подробиці. Чи й те, наскільки переймався, бачачи, як руйнується зроблене колективною працею.
    Та через рік селяни прийшли до нього і попросили повернутися, очолити господарство, бо «без Шліфера толку немає».
    Подумав. Погодився. Відтоді минуло сім років. І кожен з цих років для господарства був успішний.
    Нині ТОВ «Добробут» – серед найкращих господарств Кіровоградщини.
    Тут, як і завжди, вирощують високі врожаї всіх сільськогосподарських культур, досягають високих результатів праці, на багатьох ділянках виробництва працює чимало молоді.
    В обробітку мають 2,231 тис. га ріллі. Торік погодні умови внесли певні корективи, тому середня урожайність зернових була на рівні 28,9 ц/га, зокрема озимої пшениці – 31 ц/га, ячменю – 29,5 ц/га, соняшнику – 20,3 ц/га, сої – 15,3 ц/га. За підсумками роботи у минулому році за рівнем рентабельності «Добробут» посів перше місце в районі, перевищивши показник 2005 року на 10 відсотків.
    Під урожай 2007 року в господарстві посіяли 1204 гектари озимих культур, більше половини з яких склав озимий ріпак. Радіють господарі, адже за дотримання технологій восени, цьогорічної весни усі посіви в доброму стані. Та й на весняний комплекс польових робіт, який зараз у самому розпалі, господарство забезпечене усім необхідним на сто відсотків. І знов кипить робота в полі, і знову докладається максимум зусиль, і знову віриться у добрий урожай. Такий він за характером, цей сивий степовик Шліфер.
    До свого високого ювілею – вісімдесятиліття – Леонід Йосипович Шліфер підійшов з красивим достойним ужинком, який є прикладом для нинішніх і прийдешніх поколінь. Хай щедрою буде нива, шановний Леоніде Йосиповичу, хай красивими будуть ранки, наснаги Вам і здоров'я на довгі роки.

    Віктор МУДРИК
    Кіровоградська область





    Схожі новини
  • Людина з великої літери
  • Зоряна вахта Моторного
  • Призначено першого заступника Голови Держсільгоспінспекції України
  • Авторитетний професіонал
  • МуЖиКи-БУД

  • Додати комментар
    Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.

СТЕПОВИК


Знаному хліборобу, двічі Герою Соціалістичної праці, незмінному з 1953 року керівникові сільськогосподарського підприємства, яке тепер зветься ТОВ «Добробут», Новоархангельського району Кіровоградщини – Леоніду Йосиповичу Шліферу – 1 квітня виповнилося 80 років.

Він народився далекого 1927 року на хуторі Нова Оситняжка (тепер Олександрівського району Кіровоградської області). П'ятнадцятирічним вже служив у військовій авіації, готуючи до вильоту бойові літаки. Після повернення з фронту працював у фінансових органах Кіровоградщини. Згодом його направили працювати начальником районного фінансового відділу в Новоархангельський район.
– Якби мене запитали, з огляду на мої поважні роки: коли б я розпочав своє життя заново, чи змінив би щось? І я б відповів: ні, нічого б не змінив, і обрав би у житті саме цей шлях, – зізнається Леонід Шліфер.
І за цим сказаним – весь він, з його потужною енергетикою степовика, людини шанованої і в своєму селі Надлак, де працює, і в області, і в Україні.
У неповні 26 років, коли мав уже відкриту дорогу на вступ до Ленінградської фінансової академії, його, молодого начальника райфінвідділу, направили на село, рекомендувавши селянам найвідсталішого тоді у Новоархангельському районі колгоспу імені Сталіна обрати своїм керівником.
Усіх з пантелику збивала його молодість, адже до цього колгосп очолювали солідні дядьки. Однак не те що у передовики, а й у середняки колгосп не могли витягти. Та за два роки Шліферового головування колгосп вийшов у лідери за всіма показниками сільськогосподарського виробництва. Це був початок розвитку господарства і самоствердження і його працівників, і керівника.
З роками господарство укрупнювалося. В обробітку перебувало понад 8,8 тис. га ріллі. Колгосп під новою назвою «Зоря» на десятки років став школою передового досвіду з вирощування високих урожаїв кукурудзи. Та й урожайність зернових була не нижчою за 52 ц/га. Цукрових буряків збирали по 485 ц/га. В господарстві утримували понад 15 тисяч голів ВРХ, в т.ч. тисячу корів. Від кожної з них щороку одержували понад 5,5 тис. кг молока. Колгосп «Зоря» продавав державі щорічно по 4,5 тис. т м'яса. Грошові прибутки щороку сягали 8 млн. крб. Були створені належні умови для високої оплати праці колгоспникам і ведення розширеного капітального будівництва. У кожній з чотирьох тракторних бригад збудували ремонтні майстерні з кімнатами для відпочинку та їдальнями. Спорудили чотири механізовані токи, шість типових зерносховищ, дороги з твердим покриттям.
Разом з виробничим провадилося будівництво соціальної сфери. У селах, які входили до складу господарства, побудовано будинки культури, школи, дитячі садки, будинок побуту, дільничну лікарню, аптеку, два фельдшерсько-акушерські пункти, вісім магазинів і навіть приміщення сільської ради. До кожного селянського двору, до кожного соціального об'єкта підведена вода.
Колгоспникам без обмежень виділялися путівки на лікування та відпочинок у санаторії, будинки відпочинку, інші здравниці. Пенсіонери користувалися всіма послугами безплатно, колгосп безкоштовно виділяв їм зерно.
Випускники двох середніх шкіл господарства мали всі умови для подальшого навчання, багато з них вчилися за рахунок господарства і одержували стипендію.
За таку увагу і турботу люди віддячували старанною працею. Господарство щороку було учасником всесоюзної сільськогосподарської виставки, демонструючи все нові й нові досягнення. За самовіддану працю і високі виробничі показники 358 колгоспників були нагороджені орденами і медалями, шістьом з них присвоєно звання Героя Соціалістичної праці.
Самого Леоніда Шліфера званням Героя Соціалістичної праці удостоювали двічі. За ратні і трудові подвиги він нагороджений 34 державними нагородами: з них – п'ятьма орденами Леніна, орденами Великої Вітчизняної війни, Трудового Червоного Прапора та президентськими відзнаками – орденами «За заслуги» третього ступеню та «За мужність». Нагороджений Почесною грамотою Президії Верховної Ради України, має почесне звання «Заслужений працівник сільського господарства СРСР», а також 13 медалей Головвиставкому СРСР.
Усі ці нагороди і визнання свідчать про високу відповідальність керівника перед державою, перед людьми, які йому довірили свою долю, відповідальність перед власною совістю.
– Нам, – мені і людям, які працюють поруч зі мною, не соромно за прожиті роки, – каже Леонід Йосипович. – Людина праці для мене завжди була і є на першому місці серед усіх питань. У нашому господарстві вже так склалося, що перш ніж звертатися у якісь інстанції, люди приходять до свого керівника. І це нормально. Бо у нього завжди більше можливостей, ніж у рядової людини, вирішити те чи інше питання, відстояти людину праці, якій потрібна допомога, порада, підтримка. Свою довіру до Шліфера як політичного лідера виявили люди, обравши його у 1989 році депутатом Верховної Ради СРСР.
Так, зараз змінилися часи, змінилася система, але не повинно змінюватися ставлення до трудової людини. Звісно, в нинішніх умовах багато чого нелегко робити, але рук опускати не можна, і людей захищати треба.
Було багато складних моментів у житті Леоніда Шліфера. Важко сприймалися так звані реформи, які руйнували усталений устрій сільського життя, господарювання, коли треба було вистояти і відстояти людей, господарство. Та в 73 роки, коли деякі, так би мовити, «доброзичливці» косо дивилися, почали розпускати чутки, написав заяву на звільнення з посади керівника. Як це пережив – оминемо подробиці. Чи й те, наскільки переймався, бачачи, як руйнується зроблене колективною працею.
Та через рік селяни прийшли до нього і попросили повернутися, очолити господарство, бо «без Шліфера толку немає».
Подумав. Погодився. Відтоді минуло сім років. І кожен з цих років для господарства був успішний.
Нині ТОВ «Добробут» – серед найкращих господарств Кіровоградщини.
Тут, як і завжди, вирощують високі врожаї всіх сільськогосподарських культур, досягають високих результатів праці, на багатьох ділянках виробництва працює чимало молоді.
В обробітку мають 2,231 тис. га ріллі. Торік погодні умови внесли певні корективи, тому середня урожайність зернових була на рівні 28,9 ц/га, зокрема озимої пшениці – 31 ц/га, ячменю – 29,5 ц/га, соняшнику – 20,3 ц/га, сої – 15,3 ц/га. За підсумками роботи у минулому році за рівнем рентабельності «Добробут» посів перше місце в районі, перевищивши показник 2005 року на 10 відсотків.
Під урожай 2007 року в господарстві посіяли 1204 гектари озимих культур, більше половини з яких склав озимий ріпак. Радіють господарі, адже за дотримання технологій восени, цьогорічної весни усі посіви в доброму стані. Та й на весняний комплекс польових робіт, який зараз у самому розпалі, господарство забезпечене усім необхідним на сто відсотків. І знов кипить робота в полі, і знову докладається максимум зусиль, і знову віриться у добрий урожай. Такий він за характером, цей сивий степовик Шліфер.
До свого високого ювілею – вісімдесятиліття – Леонід Йосипович Шліфер підійшов з красивим достойним ужинком, який є прикладом для нинішніх і прийдешніх поколінь. Хай щедрою буде нива, шановний Леоніде Йосиповичу, хай красивими будуть ранки, наснаги Вам і здоров'я на довгі роки.

Віктор МУДРИК
Кіровоградська область





Схожі новини
  • Людина з великої літери
  • Зоряна вахта Моторного
  • Призначено першого заступника Голови Держсільгоспінспекції України
  • Авторитетний професіонал
  • МуЖиКи-БУД

  • Додати комментар
    Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.