Рік у рік у світі зростає попит на органічні продукти, всі етапи виробництва яких проходять без застосування хімії. І, звісно, відповідно сертифіковані. Нині їх виро***ється на 40 мільярдів доларів. Половину цієї продукції дають європейські країни. Тут прибутковість органічних продуктів зростає, особливо в Італії, Німечині, Австрії та Швейцарії. Остання, до речі, є чемпіоном світу з їх виробництва. По всьому світу відкриваються супермаркети з продажу органічних товарів. В Україні ж, яка має чудові можливості для розвитку органічного сільського господарства, і де воно фактично існує на мільйонах гектарів, сертифікацію на придатність для цього виробництва отримали лише 250 тис. гектарів. І це при тому, що наша держава має чудові можливості для розвитку органічного сільського господарства - ґрунти, досвідчені кадри, досягенння аграрної науки, клімат тощо. То чому ж ми й досі в цьому пасемо задніх? Про це йшлося під час другого «круглого столу» країн Східної Європи „Органічне сільське господарство та законодавче забезпечення", який пройшов у Мінагрополітики України. Гості зі Швейцарії, Чехії, Польщі, Молдови, Албанії, Чорногорії, Македонії, Словенії, Болгарії, очільники Швейцарського бюро співробітництва в Україні, Міжнародної Федерації органічного сільськогосподарського руху (IFOAM), Дослідного інституту органічного сільського господарства (FIBL) Швейцарії та представники Департаменту органічного сільського господарства Комісії Євросоюзу поділилися досвідом своїх країн. Цікаво, що органічний рух у них зароджувався знизу, з ініціативи самих виробників сільгосппродукції, а вже потім одержував підтримку держави. А вона суттєва. До того ж, країнам-членам ЄС надходить допомога і від Євросоюзу. Скажімо, у Польщі, як розповів заступник міністра сільського господарства та розвитку села цієї країни Анджей Диха, державна підтримка органічного виробництва закладена у програмах захисту довкілля, зокрема, агроекологічній програмі, яка є частиною загальнонаціональної програми розвитку сільських територій до 2013 року. Стимулюються покращання якості цієї продукції, її реклама. За три останніх роки субсидії з держбюджету в органічний сектор зросли на 2 млн. польських злотих і досягли 8 мільйонів. Не дивно, що й кількість органічних господарств у Польщі з 2003 по 2007 роки збільшилася уп'ятеро і досягла 15 тисяч. За словами заступника міністра сільського господарства Чеської Республіки Ірші Урбана, у них - справжній бум органічного виробництва. Нині за його методами ведеться 8% сільського господарства і цю частку планується довести до 10 відсотків. Державні та європейські субсидії органічному землеробству сягають 850 євро на гектар. Держава підтримує інвестиції у цей сектор, а ще - агротуризм, який тісно пов'язаний з органічним виробництвом. Переробники органічної продукції теж отримують кошти на виставки, рекламу, піар. Зростають державні субсидії в органічне виробництво зернових, овочів, соняшнику, садівництво, виноробство та інші галузі аграрної економіки і у Македонії - до 300 тис. євро у нинішньому, до 650 тис. євро - у 2009 році. Тож кількість ферм і компаній, які виро***ють органічну продукцію, тут постійно збільшується, а 300 з них уже працюють на експорт. Україна має прекрасні можливості не лише для розвитку органічного виробництва, а й для експорту такої продукції до Європи, - говорили під час «круглого столу» і зарубіжні гості, і очільники українського агросектора. За оцінками фахівців, кількість сертифікованих на відповідність стандартам органічного землеробства гектарів у нашій країні могла б уже сьогодні сягати півмільйона. Та цього не сталося. Що ж заважає? Причин багато. Одна з них - відсутність реальної державної підтримки. Україна лише почала розро***ти її механізми. Друга - відсутність законодавчої бази, що гальмує розвиток сертифікації і виробництва, і отримуваної продукції. А без підтвердження за спеціальними процедурами того, що дана продукція відповідає всім стандартам органічної, вона не може такою називатися. У травні 2007-го Верховна Рада розглянула у першому читанні законопроект „Про органічне виробництво". Однак закон і досі не прийнятий, як сказав заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань агрополітики та земельних відносин Сергій Рижук, через „...ряд відомих гнітючих причин". В Україні вже з'явилися компанії, які беруться за сертифікацію органічного виробництва та його продукції, вже розроблені і національні стандарти. Та сертифікація
без прийнятого закону, за словами однієї підприємиці, «існує на довірі, а національна система сертифікації органічних товарів лише розро***ється». Ще складніше буде просунути їх на ринки європейських країн, де вимагається сертифікат відповідності вимогам ЄС, бо ця процедура потребує великої і копіткої роботи та часу. Та й для продажу органічної продукції в України на її сертифікацію потрібно щороку 500-1000 євро. Для дрібних виробників і фермерів ці витрати є надто відчутними. За умов, коли в Україні бракує інформації щодо попиту та пропозиції органічної продукції, немає інфраструктури її збуту, коли у магазинах дуже важко знайти її у масі інших товарів, а споживачі знають про неї вкрай мало, сільгоспвиробник сто разів подумає, перш ніж витрачатися на виробництво органічних продуктів, собівартість яких вища, і невідомо, чи окуплять вони себе. У тих же Польщі, Чехії, Македонії держава бере на себе відшкодування витрат агровиробників на сертифікацію органічного виробництва. Україна також, на думку пана Рижука, мала б якнайшвидше розпочати стимулювання господарств з органічного виробництва. А ті, в свою чергу, повинні мати статус найпрестижніших підприємств у державі. Бо натуральне і високоякісне - це сьогодні справді вищий пілотаж сільгоспвиробництва. У Європі та інших країнах попит на органічну продукцію поки що не задоволений. І це дає великий шанс Україні закріпитися на їхніх ринках із своєю органічною продукцією. Чи скористається ним наша держава, залишається під питанням. Олена МИХАЙЛЕНКО
Использование специальной техники для сельскохозяйственных задач позволяет повысить качество и сохранность сухих
Докладніше