ХВОРОБИ КАРТОПЛІ ПЕРІОДУ ЗБЕРІГАННЯ

01 March, Розділ Рослинництво, переглядів 9 779

Однією з найбільш актуальних проблем вітчизняного картоплярства є зберігання картоплі. Адже переважна більшість наших картоплярів зберігають овоч у неспеціалізованих приміщеннях, які не мають основного: термоізоляції, систем вентилювання і охолодження продукції та системи рециркуляції повітря.

Не дивно, що в таких сховищах неможливо створити та підтримати необхідні режими зберігання продукції, а отже, фермер практично позбавлений можливості регулювати основні фізіологічні процеси в картоплі, впливати на загоювання пошкоджень тощо. Через це при зберіганні постійно відбувається коливання температури, поява конденсату та відпотівання бульб, що призводить до розвитку на картоплі різноманітних захворювань.

Ситуація ускладнюється і тим, що протягом зберігання фермер украй обмежений у виборі захисних заходів. Здебільшого при виникненні осередку загнивання він просто починає перебирати картоплю. Але бульби при зберіганні знаходяться в охолодженому стані (3-5^оС) і за таких умов дуже чутливі до механічних пошкоджень. Тому при перебиранні вони травмуються ще більше і додатково інфікуються різноманітними збудниками, а це лише підсилює гниття.

Часто на бульбах спостерігається одночасний розвиток декількох інфекцій, що призводить до розвитку змішаних гнилей. Розвиток подібних комплексних інфекцій значно ускладнює ідентифікацію хвороби і заважає коректно визначитися з подальшими заходами боротьби.

alt Зовнішні прояви окремих захворювань іноді дуже схожі, а деякі фізіологічні порушення часто помилково приймаються за інфекційні хвороби. Тому розуміння інфекційного процесу і знання симптомів можуть гарантувати адекватні дії щодо захисту врожаю, який зберігається.

До найбільш поширених і небезпечних хвороб періоду зберігання відносять суху фузаріозну гниль, фітофтороз, фомоз і сріблясту паршу.

Суха фузаріозна гниль є найпоширенішим та найбільш небезпечним захворюванням картоплі при зберіганні не тільки в Україні, а й в багатьох країнах Європи, Америки та Азії. Багато дослідників відводять їй друге місце за шкодочинністю після фітофторозу. В середньому втрати картоплі від розвитку даної хвороби складають 10-20%, але за сприятливих умов можуть сягати і 50%. Шкідливість хвороби не вичерпується відходом бульб при зберіганні. Значна частина висаджених уражених бульб взагалі не проростає, що призводить до зрідженості сходів і надмірного розвитку бур’янів.

Найбільш сильно суха фузаріозна гниль проявляється через 2-3 місяці після збирання. Першими ознаками захворювання є поява на бульбах сіро-бурих, тьмяних, дещо вдавлених плям неправильної форми. Тканини бульби під плямами втрачають структуру і набувають бурого кольору. Захворювання поширюється як в глибину, так і по поверхні бульби.

Характерною особливістю ураження сухою фузаріозною гниллю є зморщування шкірки над ураженою частиною бульби округлими, концентричними складками. Міцелій гриба пронизує всі тканини бульби і проявляється на шкірочці у вигляді опуклих сірувато-білих подушечок спороношення збудника. Надалі в уражених тканинах утворюються

alt порожнини, які зсередини вистелені пухнастим білим, жовтим або червонуватим міцелієм патогена.

При зберіганні в умовах підвищеної вологості повітря уражені тканини набувають водянистої консистенції, однак характерної мацерації тканин, як при бактеріозах, не відмічається. За нормальної вологості повітря уражена бульба все більше і більше всихає і з часом перетворюється на суху, дуже тверду мумію.

Доведено, що суха фузаріозна гниль за сприятливих умов може передаватися від хворих бульб до здорових, тому навколо інфікованих бульб можуть утворюватися осередки інфекції.

Збудниками хвороби є мікроскопічні гриби роду Fusarium.

Фітофтороз. Збудником захворювання є мікроскопічний гриб Phytophthora infestans. Фітофтороз є однією з найнебезпечніших хвороб картоплі. І хоча в першу чергу це хвороба періоду вегетації, спори гриба під час дощів потрапляють у ґрунт та інфікують бульби, обумовлюючи таким чином їх гниття при зберіганні. Крім того, до уражених фітофторою бульб легко проникають інші мікроорганізми, внаслідок чого за умов підвищеної вологості бульби розм'якшуються і дуже швидко згнивають. Тому до кінця періоду зберігання бульби з симптомами фітофторозу майже не виявляються.

На бульбах утворюються тверді дещо вдавлені плями бурого кольору. При розрізі бульби через пляму видно продовження уражених тканин у вигляді своєрідних коричневих тяжів. На поверхні інфікованих бульб спороношення, як правило, не утворюється. Хоча іноді його можна спостерігати біля вічок або відкритих сочевичок.

Інфікування бульб у полі відбувається двома шляхами: конідієспорами, які змиваються дощем з листя і потрапляють у

alt ґрунт, а звідти в бульби, або ж під час збирання при контакті молодих бульб із зараженою землею. Особливо сильно уражуються недозрілі або механічно ушкоджені бульби. Слабо уражені бульби, або ті, що не мають зовнішніх симптомів хвороби, навесні висаджуються в ґрунт і, таким чином, стають первинними джерелами інфекції. Велика частина інфікованих бульб після осіннього чи весняного перебирання потрапляє на звалища, утворюючи масу паростків, уражених фітофторозом. На думку ряду фахівців, насамперед, саме тут в найбільшій кількості утворюються спори збудника, які довкола розносяться вітром і інфікують рослини.