ХВОРОБИ КАРТОПЛІ ПЕРІОДУ ЗБЕРІГАННЯ

01 March, Розділ Рослинництво, переглядів 8 004

Фомоз періодично з’являється в багатьох господарствах, які вирощують картоплю. Незважаючи на епізодичність появи цього захворювання, втрати внаслідок його розвитку нерідко перевищують 25%, хоча відомі випадки ураження і 80% врожаю. При розвитку фомозної гнилі погіршується якість насіннєвої картоплі, відмічається зрідження сходів, гальмується ріст і розвиток рослин, що призводить до значного зниження врожаю.

У період зберігання на бульбах розвиваються дві форми фомозної гнилі – виразкова, або глибинна, і некрозна. Найтиповішою є виразкова форма фомозу. Проявляється у появі на поверхні бульб невеликих округлих, дещо вдавлених плям, які нагадують сліди від пальців. У подальшому плями збільшуються в діаметрі і зливаються. Краї плям чітко відмежовані від здорових тканин, шкірка над ними туго натягнута і у міру розвитку хвороби може розтріскуватися. Уражені тканини мають світло-бурий дещо сіруватий відтінок і легко відділяються від здорових. При сильному розвитку хвороби всередині уражених ділянок утворюються порожнини, вистелені бруднувато-сірим міцелієм. Іноді на поверхні плями, під шкіркою або на внутрішніх стінках порожнини утворюються характерні пікніди спороношення гриба.

Фомозна гниль може нагадувати фузаріозну суху гниль. Однак, характерного для фузаріозу концентричного зморщення шкірочки не відбувається, до того ж при фомозі зона ураження внутрішніх тканин зазвичай більша, ніж контури плями.

Збудником хвороби є мікроскопічні гриби Phoma exigua та Phoma foveata.

alt Основне джерело хвороби - інфіковані насіннєві бульби та рослинні рештки. Ураження нових бульб відбувається, переважно, при прониканні збудника з ґрунту. Згідно існуючих даних, хвороба може передаватися при контакті хворих бульб зі здоровими, переноситися комахами, а також тривалий час зберігатися в ґрунті. Проникнення збудника в бульби полегшують різного роду ушкодження і травми.

Вже близько 15 років в Україні відмічається стійке поширення і зростання шкодочинності сріблястої парші. При ураженні сріблястою паршею на поверхні бульб з’являються світло-коричневі плями, які з другої половини періоду зберігання набувають характерного сріблястого відтінку. В процесі розвитку хвороби верхній шар клітин шкірочки відстає від нижнього, а в утворені порожнини проникає повітря, що і зумовлює характерний сріблястий колір плям. Якщо зняти верхній шар шкірки, то під ним видно невеликі чорні цятки, які являють собою склероції гриба. Через уражені ділянки шкірочки відбувається посилена втрата вологи, тому при сильному розвитку хвороби бульби втрачають тургор і стають немовби в’ялими. Небезпека розвитку хвороби полягає в погіршенні насінних якостей картоплі, оскільки при фомозі уражуються вічка, відмічаються і ниткоподібність паростків, зрідження сходів, слабкий розвиток рослин, а в результаті - недобір урожаю. Збудником захворювання є гриб Helminthosporium solani. Інфекція зберігається переважно в ґрунті та бульбах, звідки патоген і проникає до верхніх покривних тканин через вічка та сочевички.

Заходи боротьби. Насамперед, слід пам’ятати, що нормально зберігаються лише здорові, не травмовані бульби. Тому протягом періоду вирощування та збирання слід приділяти належну увагу отриманню фізіологічно здорових бульб. Цьому сприяють ретельне передсадивне перебирання та протруювання бульб, оптимальні строки, норма і глибина садіння, якісний обробіток ґрунту, захист від шкідників, хвороб і бур'янів. Використання в якості попередника або на зелене добриво ріпаку, гірчиці, редьки олійної покращує фітосанітарний стан поля та сприяє оздоровленню ґрунту.

Збалансоване мінеральне живлення покращує фізіологічний стан, підвищує опірність бульб інфекції і обумовлює однорідне та своєчасне дозрівання. Збирання зрілої картоплі з добре сформованою шкіркою знижує ступінь травмування бульб. Цьому також сприяють передзбиральне видалення бадилля, збирання врожаю за теплої сухої погоди тощо. Взагалі, переважна більшість збудників хвороб зберігання здебільшого уражує картоплю через різноманітні пошкодження. Тому всі можливі заходи, спрямовані на запобігання пошкоджень бульб, є досить ефективними і для зменшення розвитку вищезгаданих захворювань.

Обов’язковим заходом для якісного зберігання є створення умов для загоювання пошкоджень. Так, оптимальною температурою повітря лікувального періоду є 15-18^оС з експозицією в 14-18 днів за достатньої кількості повітря. Високий ефект забезпечує післязбиральне озеленення насіннєвої картоплі протягом 2-3 тижнів на розсіяному світлі.

Значне покращення якості зберігання відмічається при протруюванні насіннєвої картоплі перед завантаженням її у сховище. На нашому ринку є кілька препаратів, які забезпечують досить хороший ефект у запобіганні розвитку сухої гнилі, фомозу та сріблястої парші. Насамперед, це Імазаліл і Ровраль Аквафло. Слід зазначити, що використання даних препаратів дозволяється виключно на насіннєвій картоплі.

Велике значення у боротьбі з хворобами має правильний режим зберігання в підготовленому сховищі. Ретельне чищення та дезінфекція сховища перед його завантаженням суттєво зменшують ступінь інфікування бульб. При цьому особливу увагу слід приділити повітряним каналам, в яких зосереджується основна кількість інфекції. Належна теплоізоляція і система активної вентиляції зменшують коливання температури в сховищі, забезпечують надходження до бульб достатньої кількості повітря та сприяють видаленню надлишкової вологи з міжбульбового простору кагату чи контейнера. Використання рециркуляційних вентиляторів запобігає появі конденсату та відпотіванню верхнього шару бульб. Досвід показує, що картоплю слід зберігати за мінімального значення оптимальної температури. Доведено, що зниження температури зберігання навіть на 0,5⁰С істотно зменшує шкодочинність сухої гнилі та ряду інших хвороб. Також слід максимально уникати зимового перебирання картоплі в сховищі. Його проведення доцільне лише у разі виникнення вогнищ мокрої гнилі, при чому виключно в осередках хвороби, не зачіпаючи основної маси картоплі.

Для зменшення втрат картоплі від фітофторозу ефективним є вирощування стійких сортів. Так, високою фітофторостійкістю бульб відзначаються сорти Латона, Каррера, Фабула, Кураж, Астерікс та інші.

Ігор ЧЕЧІТКО,

кандидат сільськогосподарських наук

Центр Аграрних Технологій «ДУКАТТ»