ФІТОФТОРОЗ КАРТОПЛІ ТА ЗАХОДИ БОРОТЬБИ З НИМ

21 June, Розділ Агрополітика / Аграрна справа, переглядів 76 428

Фітофтороз є одним із найнебезпечніших захворювань картоплі. У середньому розмір втрат від розвитку хвороби становить 10-30%, хоча в роки епіфітотій може сягати 50-70%.

Перші ознаки хвороби проявляються на листках і стеблах верхнього ярусу. Це дуже підвищує шкодочинність фітофторозу, оскільки ураження фізіологічно активних молодих тканин знижує продуктивність рослин сильніше, ніж ураження фізіологічно ослаблених тканин нижнього ярусу. При ураженні на краях листків з’являються окремі бурі плями з характерним свинцевим відблиском. Вони швидко збільшуються в розмірах і поширюються по всьому кущу та на інші рослини.

За сприятливих умов поширення хвороби йде дуже інтенсивно. 7-10 днів достатньо, щоб бадилля картоплі загинуло на всій площі. Зранку чи за вологої погоди з нижньої сторони листків, на межі хворої і здорової тканини, з’являється білий наліт спороношення гриба. За стеблової форми хвороби, на стеблах і черешках утворюються смуги коричневих відмерлих тканин, які часто повністю охоплюють верхню частину стебла.

На бульбах фітофтороз проявляється у вигляді дещо вдавлених, твердих, чітко окреслених бурих плям. На розрізі добре видно уражені тканини, які поширюються вглиб бульби. До таких тканин легко проникають інші мікроскопічні гриби та бактерії, які підсилюють гниття картоплі.

Збудником хвороби є мікроскопічний гриб Phytophthora infestans de Bary. При наявності краплинної вологи на листку та температурі 10-15^оС конідії збудника можуть перетворюватися на зооспорангії й утворювати зооспори, які дуже рухливі у воді. Бульби можуть уражуватися як від конідій, так і від зооспор, котрі при рясних дощах змиваються з листя і потрапляють у ґрунт.

В окремі роки фітофтороз на бадиллі не розвивається, та при збиранні й особливо у період зберігання на бульбах спостерігається сильний його прояв. Таке трапляється тому, що низька вологість повітря не сприяє спороношенню гриба на бадиллі. Однак, на поверхні уражених бульб з’являється спороношення, що формує грибницю збудника, яка, в свою чергу, розростається в ґрунті й уражує молоді бульби.

Встановлено: епіфітотії хвороби виникають в роки, коли мінімальна температура повітря не опускається нижче 6-8^оС, а максимальна не підвищується вище 25^оС (за відносної вологості повітря 75% і більше). Крім погодних умов на ступінь розвитку фітофторозу впливає мікроклімат насаджень картоплі, який змінюється з розвитком бадилля. На початку вегетації рослини є ще маленькими, краще вентилюються й прогріваються сонцем, а тому менше уражуються фітофторою.

Ґрунти важкого механічного складу більш холодні, в них гірше відбувається газообмін, тому вони більше сприяють розвитку фітофторозу. Дефіцит поживних речовин чи незбалансоване живлення викликають порушення перебігу фізіологічних процесів, такі рослини знижують стійкість до несприятливих факторів зовнішнього середовища, в т.ч. й до фітофторозу.

Одним із важливих шляхів боротьби з фітофторозом є використання стійких сортів. Певним рівнем стійкості до фітофторозу листків характеризуються сорти: Інноватор, Латона, Зарево, Луговська, Світанок київський, Обрій, Ольвія, деякі інші. При цьому Латона - чи не єдиний ранньостиглий сорт, який крім високої продуктивності й товарності відзначається і підвищеною стійкістю до фітофторозу. Серед сортів, стійких до фітофторозу бульб, можна вказати такі: Кураж, Зарево, Луговська, Фабула, Латона, Моцарт, Ред Скарлет, Родео, Сіфра, Сильвана та інші.

Необхідним елементом зниження втрат від фітофторозу є використання на посадку якісної насіннєвої картоплі. Встановлено, що при наявності у насіннєвому матеріалі 1% уражених бульб втрати урожаю від фітофторозу становлять близько 10%, за наявності 5% хворих бульб – 20%. Тому велике значення в обмеженні розвитку фітофторозу відіграє ретельність перебирання посадкової картоплі.

Оскільки джерелами первинної інфекції є хворі бульби, необхідно знищувати купи і звалища картоплі, які залишаються після перебирання зібраного врожаю. Цього можна досягти, закопуючи їх на глибину 1,5-2 м або дезинфікуючи 1,5% розчином хлорату магнію чи 4-5% розчином мідного купоросу.

Ураженість картоплі зменшує і її передпосадкове прогрівання. Озеленювання насіннєвої картоплі на розсіяному світлі сприяє утворенню в бульбах глікоалкалоїдів, які підвищують опірність рослин різним захворюванням. Важливими агротехнічними заходами є дотримання сівозміни та підгортання картоплі.

Разом з тим, хімічний метод залишається найбільш ефективним для захисту картоплі від фітофторозу. Оскільки від початку ураження до прояву хвороби може пройти до 10 днів, то найбільш важливим є правильний строк обробки фунгіцидами.

Слід враховувати, що фітофтороз «помолодшав» і може розвиватися у більш ранні фази розвитку. Тому при плануванні обробок рослин фунгіцидами слід зважати на погодні умови. Якщо період вегетації дуже спекотний і посушливий, необхідності у застосуванні фунгіцидів немає, бо фітофтороз за таких умов не розвивається. З пониженням температури і підвищенням відносної вологості повітря, при значному коливанні добових температур або за дощової погоди складаються сприятливі умови для розвитку даної хвороби.

Оскільки першопричиною її появи можуть бути не тільки звалища хворої картоплі, а й прихована інфекція в насіннєвих бульбах, першу обробку краще зробити системним препаратом (Танос, Акробат МЦ, Інфініто, Консенто, Ридоміл Голд). Це дозволяє локалізувати збудника до моменту його переходу з материнської бульби в рослину. Через 10-14 днів після першої обробки картоплі краще буде застосувати контактні препарати, такі як Полірам, Антракол, Курзат, Купроксат, Ширлан. Щоправда, контактний препарат надійно захищає лише ту частину рослини, на яку потрапив при нанесенні.

Оскільки в першу половину вегетації відбувається найбільший приріст зеленої маси, картопляне листя швидко росте і у рослини з’являються незахищені тканини. Тому пауза між нанесенням контактних фунгіцидів не повинна перевищувати 7-10 днів. Після дво- чи триразового застосування контактних препаратів можна переключитися на фунгіциди системної дії. Це ті ж самі Танос, Інфініто, Акробат МЦ, Консенто, Ридоміл Голд. Подальші обробки системними препаратами слід проводити кожні 10-14 днів. Оскільки з часом у збудника може з’явитися резистентність до якогось фунгіциду системної дії, бажано не використовувати протягом сезону один системник двічі.

Ігор ЧЕЧІТКО

Центр Аграрних Технологій «ДУКАТТ»