- Візитери з Франції
- Вирощування жита в Україні має обернутися позитивною економічною складовою
- Зернокормова культура Полісся
- Зернові, які аграрії зберуть у цьому році, значно перевищують внутрішні потреби
- Ефективне вирощування жита може потіснити ріпак у північних областях України – УКАБ
Жито-жито, як без тебе жити?
Сто років тому в Україні, яка входила тоді до складу Російської імперії, житом засівалося 12 млн. га землі. Сьогодні ж площа посівів цієї важливої агрокультури не дотягує в нашій державі й до 300 тис. гектарів. Фахівці стверджують: жито зазнає утисків несправедливо.
«Жертва революції»
Наступ на жито в Україні розпочався ще в далекому 19937-му: після того, як на одному із зібрань Йосип Сталін сказав, що радянська людина повинна їсти білий хліб. Чиновництво хутко побігло виконувати вказівку вождя, і невдовзі на колгоспних ланах повсюдно заколосилася пшениця. У післявоєнний період, замінивши частку жита на пшеницю в експорті зерна, Україна втратила свої позиції на світовому ринку. А згодом і населення стало віддавати перевагу білим буханкам, поступово забуваючи, що уміло спечений житній хліб не лише приємний на смак, а й за своїми властивостями значно корисніший за пшеничний.
Білки жита містять більше незамінних амінокислот та біологічних стимуляторів, завдяки яким хліб із нього має лікувальні властивості. Вживання продукції з жита зміцнює кісткову систему, запобігає розвитку карієсу, позитивно позначається на мозковій діяльності. Житній хліб є обов’язковим у раціоні космонавтів, моряків-підводників, шахтарів, атомних енергетиків. Він має здатність акумулювати на себе ефект жорсткого радіоактивного випромінювання і виводити радіонукліди з організму. Фахівці вважають, що в умовах високого радіоактивного й хімічного забруднення території України, постійне споживання житнього хліба населенням принесло б йому чималу користь.
Та чи достатньо його на полицях наших магазинів, чи ведеться пропаганда його користі для здоров’я? Швидші ні, ніж так. Тому що сучасний український аграрій зорієнтований виключно на отримання «швидкого» прибутку. Він засіває поля кукурудзою, соєю, ріпаком, соняшником – культурами, зерно яких користується попитом за кордоном і приносить значний валютний дохід.
Подвиги на ентузіазмі
Непопулярність жита у нашій державі, зрозуміло, ніяк не впливає на його загальновизнану цінність. Тому українські селекціонери продовжують свою копітку роботу зі створення нових високоврожайних сортів. Працюють вони в умовах, далеких від цивілізованих, бо коштів на наукові дослідження, пов’язані з цією культурою, майже не виділяється.
Єдиний в Україні вчений-селекціонер жита з понад 40-річним досвідом, доктор с.-г. наук Віктор Скорик працює в Чернігівській області – на Носівській селекційно-дослідній станції Інституту сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва НААНУ. В його розпорядженні – давно зношена сільгосптехніка та застаріле обладнання.
– Ми все робимо, як кажуть, «на коліні», – розповідає Віктор Варфоломійович. – Наше матеріально-технічне забезпечення важко назвати нормальним. Сівалки, комбайни, виробничі приміщення, склади, токи, прилади, заробітна плата – все це давно потребує оновлення. Проте навіть на такій базі ми створюємо нові високоврожайні сорти і гібриди. Нещодавно ми вивели жито, якому дали назву Налите. Маса його тисячі зерен становить 62 грами. Враховуючи, що в решти сортів максимум – 36-40 грамів, то це - найкрупнозерніший у світі сорт.
Ось так просто науковець розповідає про, вочевидь, видатне селекційне досягнення. І хоча Налите – поки що лише зразок, переданий на державне сортовипробування, у доробку носівських селекціонерів є чимало інших, не менш достойних уваги і вже зареєстрованих сортів жита. Серед них, зокрема, Хлібне і Синтетик-38, врожайність яких на Чернігівщині цього року вдвічі перевищила середню по області. У СТОВ «Авангард» і СК «Миколаївське» Менського району ці сорти дали понад 40 ц/га, а в дослідному господарстві Носівської СДС – майже 50. І це, схоже, не межа. Тому що зараз селекціонери працюють над житом Кобза, яке у перспективі, після внесення до Держреєстру, зможе забезпечувати збір 70-80 ц/га.
Селекцією озимого жита вчений з Носівки займається усе своє трудове життя. Кожен новий сорт, виведений ним із колегами, урожайніший за попередній, як мінімум, на 2 центнери. Практично всі сорти стійкі до хвороб, морозів та посухи, що дуже актуально в нинішніх умовах кліматичних змін та природних катаклізмів. Насіння носівського жита охоче купують агровиробники Донеччини, Дніпропетровщини, Кіровоградщини, Полтавщини, Харківщини, інших регіонів України. Хоча найбільше його вирощує й споживає Чернігівщина.
Китай уже сіє більше
За виробництвом зерна жита Україна посідає нині шосте місце у світі після Росії, Німеччини, Польщі, Білорусі й навіть Китаю, який донедавна взагалі не сіяв цієї культури. У Німеччині, розповів В. Скорик, жито сіється на 1,5-2 млн. гектарів! Все своє зерно ФРН відправляє на експорт. Беруть його, перш за все, країни з високими ядерними і хімічними технологіями – Велика Британія, США, Японія, Ізраїль, Іран. Для власного споживання німці купують зерно в Польщі, бо вирощене там містить більше білка.
За словами вченого, якість жита зростає з півночі на південь і з заходу на схід. А отже, Україна займає унікально вигідну еколого-географічну позицію для виробництва найбільш конкурентного в Європі і світі житнього зерна.
– На наших землях можна вирощувати найякісніше жито. Адже якщо Німеччина продає своє високоякісне, то нам сам Бог велів його вирощувати й експортувати, – констатує вчений.
Наталія ПОТАПЧУК,
Чернігівська область
Фото автора
