Що заважає розвиватися?

19 July, Розділ Тваринництво, переглядів 4 585

Ситуацію в українському свинарстві можна назвати нестабільною. На жаль, ми ще недооцінюємо потенціал нашої кормової бази, а гірше, що його не використовуємо. Натомість, далекі й близькі сусіди не сплять. На українському ринку не лише панує польська свинина, а й навіть китайська тушонка…

Як же нам підняти власне свинарство до гідного рівня і що нам заважає в цьому? З такими запитаннями ми звернулися до провідних вітчизняних виробників.

Довідково. За оперативними даними, спостерігається незначне підвищення ціни на свинину. Якщо у лютому вона сягала 11,75 грн./кг живої маси ІІІ категорії та 14,2 грн./кг на свиней І-ІІ категорії, то в березні ціни піднялись на 9,8% і 9,4% відповідно. Середня ціна на сальних свиней досягла позначки 12,91 грн./кг, а на м'ясних - 15,55 грн./кг. На першу декаду квітня середня ціна по Україні на сальних свиней складала 13,13 грн./кг живої ваги, а на свиней м'ясного типу - 15,8 грн./кг. Загалом (з 26.01.11) ціна на сальних свиней зросла на 7,3%, а на м'ясних - на 10,9%.

- Чи може Україна обійтися без імпорту м'ясної продукції, і як швидко ми зможемо власно наситити внутрішній ринок? Що потрібно зробити?

Сергій Гнатюк, генеральний директор корпорації «Тваринпром»:

- Мені щодня телефонують керівники вітчизняних сільськогосподарських підприємств, що виробляють свинину, з одним питанням: як вижити в сьогоднішній ціновій ситуації, що склалася на ринку? Справа в тім, що донедавна зростаюча галузь постала перед прірвою. Підкреслю, вітчизняні підприємства «Тваринпрому» вирощують високоякісну свинину, платять податки, утримують соціальну сферу, створюють робочі місця. Але вони не можуть конкурувати з низькосортним імпортом без належного захисту й підтримки держави. Навіть найуспішніші високотехнологічні підприємства ТОВ «Фрідом Фарм Бекон», ТОВ «Агропромислова компанія» щодня зазнають багатотисячних збитків, що вже казати про тих, хто тільки стає на ноги…

У принципі, Україна могла би обійтися без імпорту свинини й навпаки експортувати її, і в першу чергу - до Росії. Але не зараз. Сьогодні ми імпортуємо м’ясо й важко сказати, як довго триватиме такий розлад. Вітчизняні товаровиробники змогли би наситити ринок. У нас є достатня кількість ферм і відповідна кормова база. Товаровиробники прагнуть розширяти й модернізувати свої підприємства, створювати нові робочі місця, прозоро сплачувати всі податки, дбати про соціальну сферу села. Але сьогодні чим більше вони свинини виробляють, тим більших збитків зазнають. Підприємства, що входять до «Тваринпрому», виробляють високоякісну свинину, але продати її не можуть через навалу імпортного низькосортного продукту. Щоби підняти власне виробництво – треба взяти під контроль імпорт, заборонити завезення субпродуктів і жирів, пропускаючи в Україну тільки певну кількість високоякісного м’яса (в тушах і напівтушах), які мають всі відповідні сертифікати й документи про походження. Не думаю, що справжні високоякісні імпортні продукти були б дешевші за наші. Треба також розібратися з митом, яке явно працює не на користь вітчизняного виробника. Так Європа захистила своїх виробників ввізним митом у кілька разів вищим, чим ми себе, що ставить у нерівні умови виробників. Та й у сумлінності митників є сумніви.

- Який вид фінансової підтримки тваринництва Ви вважаєте найефективнішим (кредити, держбюджет)? Ваш варіант?

Віктор Лісний, директор ТОВ «Фрідом Фарм Бекон»:

- 1 гривня дотацій за кілограм м’яса в живій вазі – явно не вихід. Щоби аргументувати, достатньо простої арифметики. Сьогодні ринкова ціна 1 кг свинини у живій вазі – 14,5 гривні, й вона прагне ще понизитися. А тепер щодо собівартості. У нас високотехнологічний відгодівельний комплекс з найкращою генетикою тварин. Так завдяки сучасним технологіям нам вдається досягати щоденної прибавки ваги понад 600 г на голову. На 1 кілограм м’яса в живій вазі витрачаємо приблизно 4 кг корму. Це одні з найкращих показників продуктивності в Україні. Але не дивлячись на всі ці переваги, собівартість кілограма свинини в живій вазі в нас на рівні 16, 5 гривень. Позначається дорожнеча на енергоносії, відсутність суттєвої державної підтримки, податкове навантаження. У результаті на кожному кілограмі ми втрачаємо 2 гривні. За добу зазнаємо близько 15 тис. грн. збитків. Ми навіть корми зараз не знаємо як закупити. І чим більше прагнемо розгорнутися – тим більші й збитки. Ось такий парадокс нашого буття. А що вже казати про тих виробників, які тільки стають на ноги? Їм ще треба й треба кошти на обладнання, на поголів’я, на реконструкцію… Я вважаю, що треба вирахувати середню собівартість свинини в живій вазі по всіх незалежно від масштабів господарствах. Від отриманого показника відняти ринкову реалізаційну ціну. Ось по такій формулі й треба визначати розмір державної підтримки. І не слід забувати про невеликі господарства. Але дотації мають бути спрямовані на корми, реконструкцію, нове обладнання, високопродуктивне поголів’я. От Кабінет Міністрів прийняв постанову про 50% компенсацію будівництва та реконструкції ферм. Але чому в ній заклали умову «не менше 1200 свиноматок»? Що робити тим, хто тільки організовує виробництво й не може собі дозволити прописаних масштабів? На мою думку, держава має дбати про всіх, а не вибірково. Адже невеликі господарства теж гарантують її продовольчу безпеку.

- Чи повинна держава фінансово допомагати виробникам свинини? В який спосіб?

Володимир Несен, директор СТОВ „Агрофірма «Оржицька”:

- Якщо ж ми йдемо в Європу, то й допомога має бути європейською. Бо гірко дивитися на різницю. Звідти й відповідь, чому ми такі бідні. З запізненням прийняли рішення про дотацію в розмірі 1 грн. на кілограм живої ваги свиней. Але коли виплатять - невідомо. Минулого року ми реалізували 1085 т свинини. Мали б отримати понад мільйонну допомогу. Але не копійки. Планували реконструювати ферми й будувати нові, запроваджувати технології. Але через брак коштів усе так і залишилося в планах. Скажу більше, раніше співробітники просили виписати порося для відгодівлі. Сьогодні ніхто не звертається, бо не можуть продати вирощену свиню, а ростити собі в збиток не хочуть».

- Найбільш затратна у свинарстві племінна робота. Цей напрямок діяльності свинокомплексів повинен фінансово підтримуватися державою? Чому?

Сергій Іванов, голова СВК «Миг-Сервіс-Агро»:

- Дійсно, племінна робота – одна з найвитратніших статей сучасного свинокомплексу. І без цієї статті розраховувати на успіх не доводиться. Однозначно підтримка держави потрібна. Справа в тім, що сьогодні найбільшим попитом користується беконна свинина, яку можна виробити з використанням високопродуктивної породи свиней дюрок. Цей напрям варто підтримувати. Але племзавод племзаводу - велика різниця. Ми щомісяця реалізуємо понад 100 породистих високопродуктивних свиней, які стають локомотивом у покращенні якості стада на наших свинокомплексах. Але ж є підприємства зі статусом племзавода, які й 15 свиней не можуть реалізувати за рік. На часі атестація й оптимізація кількості племпідприємств. А державну підтримку треба «прив’язувати» до кількості реалізованих високопродуктивних племінних тварин.

Які існують проблеми з отриманням коштів на будівництво та реконструкцію свиноферм?

Валентина Попова, директор ТОВ «Агропромислова компанія»:

- З метою реконструювати свинокомплекс ми зверталися по кредити в чотири банки. Але від нас вимагають під заставу майно на суму, що майже втричі перевищує кредит. Та ще й процентну ставку правлять на рівні майже 20%. Як можна розвиватися й удосконалювати технології за таких умов? Якщо наше, одне з найбільших підприємств вітчизняного свинарства, яке має понад 112-тисячне поголів’я, не може собі дозволити розкіш розбудовуватися, - то що вже казати про невеликі ферми? Через обвалені ціни на м’ясо в живій вазі чимало фермерів вирізають поголів’я. Вартість газу зросла на 20%. За кіловат електроенергії ми платимо майже гривню. Ціни на фуражне зерно перевалили за 2100 гривень за тонну. За таких умов навіть маючи найкраще в Україні голландське та датське обладнання, найсучасніші технології та найпродуктивніше поголів’я, ми перебуваємо в абсолютних «нулях». Про розвиток не ведемо мову, а про виживання…

Спілкувався Володимир ВІЛЬОВИЧ