- Чисельність поголів'я крупної рогатої худоби в Харківській області збільшилась на 3,8%
- Свиней і корів у домогосподарствах поменшало
- Херсонська ОДА: Виробництво тваринницької продукції зросло на 4,5%
- На Волині збільшено поголів'я великої рогатої худоби
- Молочну ферму - кожному району
Новий м’ясний симентал
Нині регрес, на жаль, триває. В буковинських селах замість корівників – руїни. Про молоко- та маслозаводи в кожному райцентрі всі давно забули, ніби їх ніколи й не було. Втім, занедбана і в підсумку майже знищена інфраструктура скотарства ще «дихає» завдяки науковцям-ентузіастам та окремим керівникам, фермерам і підприємцям.
Буковинське скотарство, яке в минулому було однією з найбільш рентабельних галузей сільського господарства України, сьогодні на межі зникнення. Скотарська галузь «затиснута» між переробною промисловістю, посередницькими постачальними структурами і неплатоспроможністю споживачів. Якщо зараз не усунути дестабілізуючі чинники, що призвели до її кризи, галузь буде знищена остаточно.
На Буковині - 90,4 тис. поголів’я великої рогатої худоби, в тому числі - 57,2 тис. корів: у сільгосппідприємствах їх утримують 3,9 тис., а в господарствах населення - 53,3 тис. корів. Колись у кожному районі було більше. Та маємо у нашому краї й такі села, де ніхто вже не тримає жодної худобини.
Зараз утримання худоби найчастіше приносить не дохід, а лише збитки. Це підтверджується тим фактом, що останнім часом поголів’я великої рогатої худоби зменшилося втричі, а темпи виробництва яловичини, порівняно з 1990 роком, сповільнилися майже учетверо. У господарствах різних форм власності як за продуктивністю, так і за кількістю поголів’я, скотарство зведене до рівня 1946 року. Якщо раніше в кожному районі Буковини були потужні комплекси з виробництва яловичини, то нині ті, що дивом збереглися, або розібрані та знищені, або населені кількома доморощеними десятками голів худоби.
Вихід є
Найголовніша умова виведення скотарської галузі з кризи – насамперед захист власного ринку та заповнення його продукцією власного виробництва, а не завозити безмірно з-поза «бугра». Коли мова заходить про низьку продуктивність худоби, то тут стає цікаво, бо саме спеціалісти та керівники багатьох господарств основною причиною недобору молока і м’яса, як правило, вважають слабку кормову базу і вводять в оману весь свій колектив та населення свого села.
Причини цього лежать дуже глибоко й сягають відсутності кормової бази, яка, в свою чергу, зумовлена і зношеністю сільськогосподарської техніки (бо ж нема чим орати, сіяти, збирати), і фінансовим станом господарств (недолуга система довготермінового кредитування не дає можливості закупити новітню техніку й модернізувати виробництво), й низькою оплатою праці на селі порівняно з іншими секторами економіки.
П’ята частина земель і половина наявної чисельності поголів’я худоби припадає на дрібні індивідуальні господарства, де переважає ручна праця, зауважують тваринники.
Тому ефективність використання трудових ресурсів суттєво знижується не тільки в цих господарствах, але й в аграрному секторі економіки загалом.
Але ж на село в жодному разі не можна дивитися виключно як на місце, де виробляється продукція. Село – це спосіб життя, а значить – і комплекс проблем, які треба вирішувати, а не ігнорувати.
Зруйнувавши сільську економіку, держава втратила мільйони селян, які виїхали на заробітки до інших країн, а разом із ними втрачені й тонни молока, м’яса та зерна, що могли би бути вироблені. Найстрашніше нині – зруйновані ферми й забур’янені поля.
Невелика кількість селянських спілок, що працюють в ринкових умовах, недоотримує значну кількість коштів, бо вони реалізують вироблену тваринницьку продукцію у вигляді сировини. А треба, як це роблять у сусідній Польщі та інших країнах Європи, продавати готову продукцію.
Село потребує кваліфікованих кадрів
Однією з проблем, які не вирішуються, а лише загострюються, є нестача кваліфікованих кадрів у галузі тваринництва: нині тваринницькі господарства лише на 20-30% забезпечені фахівцями. Прикро, але спеціальність «зоотехнія» нині просто відмирає: в Україні та в області можна на пальцях порахувати фахівців-зоотехніків. Якщо в кожному районі ще збереглося по 2-3 зоотехніки – то це добре. Часто-густо до роботи стають ті новоспечені фахівці, які й найменшого уявлення не мають, як отримати якісні молоко, яловичину, свинину, зменшити їхню собівартість, при цьому зробивши галузь рентабельною. Ще низка спеціалістів керується в роботі багажем застарілих знань, не застосовуючи рекомендацій науковців.
Є й інший бік ситуації: за буденними труднощами – фінансовими, технічними, ринковими – у керівників тваринницьких господарств просто руки не доходять до впровадження інноваційних проектів, освоєння інтенсивних технологій. Бо ж які там передові досягнення сучасної науки, коли не вирішені проблеми забезпечення паливом, добривами, технікою?...
Здобуток буковинських тваринників
Методом схрещування місцевої симентальської породи з м’ясною породою американської, канадської й австрійської селекції буковинські науковці та спеціалісти створили м’ясну худобу нової популяції з прекрасними властивостями – високою енергією росту й якісним м’ясом.
За даними Департаменту агропромислового розвитку Чернівецької обласної держадмінстрації, у Вижницькому, Кельменецькому, Путильському, Сторожинецькому, Заставнівському й Хотинському районах немає жодної корови м’ясної породи великої рогатої худоби.
Водночас худоба нової генерації добре переносить умови передгірної зони області, цілорічне безприв’язне утримання, ефективно споживає грубі й соковиті корми, а в літній період – траву пасовищ. Науковці-тваринники регіонального агропромислового інституту встановили, що бички у 18-місячному віці досягають живої маси 500-600 кг і забезпечують забійний вихід м’яса 60-62%.
Науковцями-аграрниками регіону, керівниками та спеціалістами вже розводиться тривалий період м’ясний комолий симентал худоби нової генерації, який дуже цінний в племінному і селекційному відношенні для діючого провідного в Україні племінного заводу ДПДГ «Чернівецьке», який є базовим господарством Буковинської ДСГДС НААН.
Молодняк на відгодівлі отримує близько 900-950 г добового приросту, що є найбільшим у західному регіоні України. Така продуктивність отримується завдяки високій продуктивності матерів-годувальниць, де нащадки в 7-місячному віці мають живу масу 225-235 кг, цей показник є нормальний і витримується новим вимогам селекційним для даного типу худоби. Господарство ДПДГ «Чернівецьке» має й добрі економічні показники від впровадження нової галузі м’ясної і розведення нового типу сименталу.
Так, від розведення м’ясного комолого сименталу дане господарство має 17-21% рентабельності, собівартість становить 1110 грн від виробництва 1 ц продукції. Економічний ефект складає 750 грн на 1 голову в рік без державної дотації, що є найбільш сталим з року в рік у цінах року вирощування.
Буковинський тип м’ясного симентала буде структурною одиницею створюваної української симентальської м’ясної породи. Нова генерація худоби переважає за приростом ровесників місцевих сименталів комбінованого типу на 15-23%. Вирощуючи саме цей вид худоби, ми зможемо збільшити вихід високоякісної яловичини за рахунок інтенсивних чинників без нарощування кількості м’ясного контингенту поголів’я молодняка.
М’ясну худобу вже 20 років розводять у ДПДГ «Чернівецьке» в с. Цурені на Герцаївщині. В цьому господарстві для випасання м’ясних комолих сименталів є близько 430 га земель. Із 270 голів худоби 153 – корови нової популяції. Ці тварини переведені на нову енергоощадну технологію виробництва дешевої яловичини.
Господарство в 2008 році отримало статус племінного заводу з розведення м’ясного комолого симентала. На фермі запроваджена малозатратна технологія вирощування м’ясної худоби, яка може слугувати моделлю для інших господарств області. Запроваджувана технологія дозволяє звести до мінімуму участь людини в догляді за тваринами, витрати електроенергії, палива, використання засобів механізації.
У 2017 році господарствам сусідніх областей уже продано 50 голів висококласного племінного молодняка на суму 480 тис. гривень.
Не залишатись в аутсайдерах
Молочне скотарство сьогодні вимагає більших затрат, ніж м’ясне. Тож не дивно, що на Буковині в переліку підприємств, що працюють у галузі скотарства, більше тих, що вирощують худобу на м’ясо. А молочна галузь залишається в аутсайдерах.
Молочну галузь потрібно відроджувати. І це безперечно. Використовувати для цього треба всі можливості: відновлювати приміщення, які хоч трохи збереглися, нарощувати поголів’я корів молочних порід, збільшувати виробництво молока, створюючи нові молочні стада з високим потенціалом продуктивності, забезпечувати наявне поголів’я збалансованою за всіма компонентами цілорічною годівлею, освоювати нові прогресивні технології утримання тварин.
Найголовніша умова виведення галузі скотарства з кризи - це, насамперед, захист власного ринку та заповнення його продукцією власного виробництва. Доки завозитимемо продукти з інших держав, власне агровиробництво не розвиватиметься.
А.КАЛИНКА, канд. с.- г. наук. ст. наук. співробітник, завідувач відділом селекції, розведення, годівлі та виробництва тваринницької продукції, Буковинська державна сільськогосподарська дослідна станція НААН
