- П'ять способів знайти додатковий прибуток для молочно-товарної ферми
- Найпродуктивніша порода корів
- Держава допомагає молочникам знайти нові зовнішні ринки збуту
- Тваринницька галузь Кіровоградської області збільшилась на 185 корів елітної селекції
- На Дніпропетровщині тривають виплати дотацій на утримання молодняку ВРХ
Бізнес на молочно-товарній фермі
Якщо ви вирішили працювати у молочному бізнесі, то потрібно ретельно подумати над тим, як правильно управляти і збільшувати прибутки своєї молочної ферми. Нині більшість із них працюють на межі прибутковості. Втім, завжди можна віднайти додаткові резерви для розвитку підприємства. Що це, крім продажу молока та м’яса? Поміркуємо над цим з керівниками провідних вітчизняних господарств і експертами.
Заробіток на нетелях
Керівник відділу генетики і селекції Консультаційного Центру АВМ, голова Української голштинської асоціації Ігор Присяжнюк наголошує, що нині в нашій країні статус племінних мають близько 20 000 тварин голштинської породи. З них щороку переважно в азійські країни експортують близько 1500 голів, тобто ми продаємо близько 8%. Але Україна має значно більший експортний потенціал і може наростити поставки ще на 20%. «Для цього, - наголошує І. Присяжнюк, - потрібно прийняти сучасний закон «Про племінні ресурси». Бо Україна - одна з небагатьох країн пострадянського простору, де племінний статус надається господарствам. Це при тому, що увесь цивілізований світ надає племінний статус окремій тварині».
Насправді 80% ВРХ голштинської породи в Україні є чистокровними, переконують в асоціації. Тільки через те, що статус «племінних» отримують господарства, а не конкретні тварини, деякі власники невеликих ферм не можуть отримати статус племінних і втрачають експортні можливості. Тому галузі потрібні зміни у законодавстві. «Зараз отримати статус племінних можуть лише господарства, які мають мінімум 100 голів чистокровних голштинів, - констатує експерт організації. - Плюс через бюрократичну тяганину надто важко отримати і підтримувати цей статус. Ось чому потрібен новий закон «Про племінну справу у тваринництві», який дозволить надати статус «племінної» індивідуально кожній тварині. Тоді й невеличкі господарства теж зможуть продавати тварин за кордон».
Нині цінова різниця між племінними і неплемінними тваринами складає 40% вартості. Також варто зазначити, що «українські нетелі, хоча, можливо, і не настільки якісні, проте цінуються зокрема у країнах пострадянського простору за свою властивість адаптуватить до природно-кліматичних умов і високу витривалість», каже Присяжнюк. 
Якщо говорити про додатковий прибуток для господарства, то на сьогодні ми маємо найбільшу ціну на нетеля. Внутрішній ринок таких тварин обмежений: за рік продається 600-800 голів, які торгуються в межах країни. Ціна за чистопородного голштина у професійному господарстві стартує від $1600-1800, при тому що європейський нетель коштує в Україні $2000, а у країні похождения – $1100-1200. «Тому наша держава зараз на тому рубежі, коли нетель може стати набагато вигіднішим бізнесом, аніж молоко, бо в Україні дуже дешева сексована сперма, і кожну теличку можна хоча би раз запліднити нею, - розмірковує Ігор Присяжнюк. - У структурі собівартості одного літра молока це займає лише 2%. За останні 2-3 роки, коли сексовану сперму почали активно використовувати в Україні, з’явились дуже гарні приклади: більше 40% заплідненості корів з першого разу. Вагомий аргумент - ринки для торгівлі україським нетелем теж є. Це Казахстан, Узбекистан, Туркменістан.
Переробка молока і біогазова станція
Володимир Слободян, директор ПСП «Рідна земля» та ФГ «Персей Агро», почав замислюватись над розширенням земельного банку свого діючого підприємства у 2010 році. Тоді він фактично мусив купити ферму зі 100 коровами, потім придбав ще одну. Коли повністю змінили технологію виробництва, на фермах вдалось досягти середніх надоїв у 20 літрів на корову. Щоб отримувати такі результати, чимало грошей вкладали у технологію утримання і годівлі. Звісно, це потребувало оборотних коштів. 
«Оскільки переробники постійно відтерміновували оплату за здане їм молоко, ми зрештою почали продавати молоко на базарі й отримували чи не кращу ціну за нього, - пригадує керівник. - Орендували місця на ринку - спеціальні палатки і торгові павільйони. У 2012-му зароблені гроші (50-70 тис. євро) нарешті інвестували у невеличке молокопереробне підприємство, яке було здатне переробляти 1-3 т молока на добу. За перші півроку роботи ми вийшли на максимальні обсяги і розуміли, що цих обсягів для нас недостатньо. Тому інвестували ще $200 тисяч, збільшивши потужності переробки молока до 5 т, а цього року - вже до 40 т молока. На останню модернізацію було витрачено понад 1 млн євро. Сьогодні молокозавод випускає 17 найменувань продукції – масло, кефір, йогурти, сир кисломолочний (ТМ «Рідна земля»)». Паралельно з цим у господарствах перебудували і ферму: працюють за безприв’язною технологією. З крупними торговими мережами не працюють принципово, бо тільки через власну мережу крамничок, переконані, можуть гарантувати покупцю якість продукції, стабільну ціну на неї, не стикатись з накрутками і пролонгацією отримання коштів за продукт.
Окрім того, користуючись «зеленим тарифом», який діє до 2020 року, Володимир Слободян віднайшов інвестора і разом із ним споруджує біогазовий завод потужністю 1,5 мВт електроенергії. Завод працюватиме на гної з ферми і від силосу, який планують заготовляти для біоенергетичних цілей. У такий спосіб, стверджує керівник, «ми охопимо відразу кілька моментів. По-перше, правильно утилізуватимемо гній для подальшого внесення його на поля та покращення родючості ґрунту. По-друге, матимемо 10-річний контракт на вирощування силосної кукурудзи. По-третє, збільшимо кількість робочих місць. Економічно це ідеальна комбінація – заробляти трохи на молоці, трохи на його переробці, трохи на біогазі. Вкупі ми забезпечимо собі рентабельність у 50-60%».
Відгодовуйте бичків м’ясних порід
«В Україні практично немає корів м’ясних порід і, наймовірніше, їхня кількість у майбутньому не ростиме», - констатує експерт проекту USAID «Підтримка аграрного і сільського розвитку» Євген Шатохін.
Основних причин три: інвестиція вбізнес «м’ясна корова - теля» має окупність понад 15 років, до того ж відсоток ріллі вУкраїні внаступні роки більшатиме, покинуті земельні ділянки знову оратимуть, пасовищ стане менше, і виробництво дедалі більше залежатиме від погодних катаклізмів. Тому єдиним джерелом якісної худоби на відгодівлі будуть молочнотоварні ферми, які тією чи іншою мірою акцептують модель використання м’ясних бугаїв на частині корів, - вважає фахівець.
Така стратегія дозволить диверсифікувати ризики і джерела доходів. Крупним молочнотоварним фермам є сенс самим вирощувати та відгодовувати таке поголів’я, менші ферми зможуть на телятах віком від 2 до 10 днів заробити додаткові кошти залежно від того, як формуватиметься ринок професійної відгодівлі ВРХ. Мінімальний додатковий резерв на одну корову, якщо продавати бичка за $150-200, підштовхне тваринника комплексно підійти до справи: відгодовувати і продавати м'ясо.
Компост із коров’ячого гною
«Є науково обґрунтована норма внесення органічних добрив на гектар – у Степу це 10 т, у Лісостепу – 8 т, на Поліссі – 12 тонн, - наголошує Леонід Центило, директор ТОВ АФ «Колос». Проте за підсумками 2018 року ми маємо сумну статистику: у середньому в Україні вносять 0,4 т органіки на один гектар, і це проблема. Відомі й авторитетні вчені говорили, що органічні добрива не можна розглядати як джерело живлення, їх варто використовувати як джерело розселення поживної мікрофлори. Тобто, самостійно рослина не здатна взяти жодного елемента живлення, потрібно нагодувати бактерію, тоді вона нагодує рослину, і ми матимемо гарний результат».
Як відомо, ефективність у рослинництві наступає при внесенні не менше 6 т органіки на гектар. Тому йдеться про ефективне управління відходами з ферм і всього агровиробництва. Сучасні технології застосування органічно-мінеральних складових дозволяють управляти родючістю і повітряно-водним режимом. Вода, яка використовується при змивах на молочно-товарних фермах, може не виливатись на сусідні поля, а використовуватись для зволоження і приготування компостних мас.
За словами Л. Центила, 2018 року в більшості господарств, які почали займатись компостуванням, собівартість 1 т компосту не перевищує 200-250 грн (гній змивний від стійлового утримання ВРХ). Чим відрізняється процес перетворення від процесу утилізації? Перш за все тим, що ви контрольовано отримуєте не менше 70-75% органічної складової і відповідно - ґрунтоутворення. «У середньому за 5 років у більшості господарств, з якими мені довелось попрацювати, приріст гумусу був на рівні 0,4%, а це реальна інвестиція господарства у майбутнє, - стверджує директор ТОВ АФ «Колос». - Вдало скомбінований компост може дати ґрунту велику кількість мікроелементів, азоту, фосфору та калію. Тому займатись компостуванням і для внутрішніх потреб господарства, і для продажу - варто. Тим паче, що ціна нефасованого компосту на внутрішньому ринку складає близько тисячі гривень. І навіть більше того: є зацікавленість експортерів, приміром, арабських країн, які готові купувати український компост».
Прибуткова енергетика
Володимир Хвостов, директор ТОВ «ТД «Долинскоє» розповідає, що торік у їхньому господарстві побудовали сонячну установку на 2 МВт. Керівники господарств, які замислюються над придбанням такого обладнання, думають, що це дозволить їм не купувати додаткову енергію, а генеровану сонячними панелями застосовувати на потреби підприємства. Це не зовсім вірно.
«В Україні з 2013 року діє так званий «зелений тариф», згідно якого вироблену енергію у господарства можуть викупати за завищеним тарифом, - каже В. Хвостов. – Щоправда, з 2016-го, коли ця норма почала діяти, і до 2029-го, коли буде завершено впровадження «зеленої енерегтики» в країні, ціна на один кВт, який отримує господарство, буде різнитися: 172 евроцента за кіловат у 2016 році, 13 євроцентів - до 2029-го. Зараз же господарство має фіксований тариф від держави на рівні 163 євроценти до 31 грудня 2029 року включно. Цього абсолютно достатньо, аби окупити всі вкладені інвестиції, адже для будівлі електростанції на 2 МВт було потрібно 2 млн євро».
ТОВ «ТД «Долинскоє» розпочало будівництво станції у 2017 році, вже у квітні вона почала генерувати енергію, а у травні - продавати. Вже вироблено 2,3 млн кіловат. Через 5 років і 7 місяців господарство вийде на повну окупність і навіть прибутковість проекту. Сьогодні у ТОВ утримують понад 1300 голів ВРХ, і сонячна енергетика - ще один плюс: можливість мати безкоштовні площі під сонячні панелі. Тобто, не потрібно було додатково виділяти під них землю чи змінювати її цільове призначення.
«У нас був майданчик, який ідеально підходив під сонячні панелі. До того ж, тариф з не наземних панелей, а надахових споруд суттєво вищий. Враховуючи також рівень інсоляції у південних регіонах країни аж до Кіровоградської області, цей вид діяльності варто використовувати», - наполягає директор підприємства.
Згідно з даними аналітиків, українські підприємства могли б генерувати понад 2,7 млн кВт на кожен рік. Звісно, це може бути джерелом додаткового заробітку для конкретного господарства, проте не є повною заміною електроенергії з мереж. Це абсолютно новий бізнес, який не пов'язаний з молочно-товарною фермою, але може створюватись на її базі.
Ольга МОРОЗОВА
