- Виробники молока в Україні опинилися на межі виживання
- Мінагрополітики: Серед усіх галузей тваринництва у пріоритеті - скотарство
- Анатолій Вітів: За молоко селянам мають платити не менше 3,5 гривні
- На порозі великого молока
- Є попит? Будуть і пропозиції...
Чому велике молоко приносить лише збитки?
Для Олени та Петра Покальчуків із села Підгірці Рівненського району корова – це і годувальниця великої сім’ї, і чи не єдиний спосіб заробітку. Щоправда, встає мати п’ятьох дітей та бабуся трьох онуків раніше від сонця, а лягати доводиться вже за північ: треба зробити з молока сир і сметану, щоб на базар до Рівного завезти. Нелегка то праця, але без неї в українському селі просто не вижити.
Нині заробітку від корови немає: вона ось-ось обзаведеться телятком. Покальчуки дуже сподіваються, що це буде теличка. Торік мали бичка, якого кілька днів тому здали заготівельнику – по 14 гривень за кілограм живої ваги.
- Але ж за бичка, якому рік, вам сьогодні належить від держави дотація в тисячу гривень?
- Чули ми про ту дотацію, але ж то треба було бичка ідентифікувати, довідки збирати, пороги оббивати… Коли нам тим займатися – косовиця, зерно молотили. Та й, як-не-як, майже 4 тисячі гривень одразу взяли – наш бичок трохи не 300 кілограмів заважив. Якщо розібратися, невеликі то гроші, але ж студентам на навчання готували. Хіба ж та копійка на селі коли зайвою буває? Та й, знаєте, зневірилися наші люди, все оглядаються: а що, як і ця програма тільки до виборів буде? А порадитися ні з ким…
Держава декларує партнерство
Сьогодні 79% українського молока виробляється у селян і лише 21 – в агрогосподарствах, констатують в Мінагропроді. На Рівненщині частка корів у населення ще вища. Тобто, за нашими підрахунками, ще принаймні 10 років поїти Україну молоком буде селянин. Саме тому й вирішили підтримати його через дотацію на молодняк: це не тільки поступове відновлення поголів’я, а й розвиток галузі тваринництва. Тому програма підтримки діятиме не менше 4-5 років. І тут держава, запевнюють чиновники, є партнером селянина.
А велике молоко – втричі дешевше за воду
- Ми урядові за цю програму, звісно ж, вдячні: жива копійка на селі зайвою не буває, - висловлює свою позицію заступник голови Рівненської облради Олександр Чуприна. – Але я скажу так: дайте селянам нормальну ціну на молоко – і поголів’я відновиться без жодних інших зусиль. Де ж таке бачено, щоб молоко в людей по 1.60 приймали? Та ще й не розраховувалися з ними вчасно? А літрову пляшку газованої води дешевше, ніж за 5 гривень, не купиш. Переробники змовляються між собою і просто демпінгують ціну. Ми про це не раз говорили на всіх рівнях, письмово свою позицію до уряду й парламенту доводили.
Аграрній Рівненщині це справді болить – не мають більше де наші селяни заробити. Це ж із Рівненського району на базар можна їздити, а віддаленим куди подітись із тим молоком? Тож і фермери, й селяни краю вже, було, неабияк зраділи, коли Верховна Рада прийняла закон, який встановлював нижню ціну на молоко на рівні 2.50 і розрахунки протягом 7 днів. Але лобі переробників виявилося сильнішим: червоне світло йому ввімкнув Президент…
- Так, усі заходи держави зі стабілізації ціни на молоко від населення поки що неефективні, - зізнаються у профільному міністерстві. – Справді, є когорта економістів, в тому числі тих, які працюють в уряді, які вважають, що ринок усе відрегулює сам. Ми в профільному міністерстві так не вважаємо: навпаки, переконані, що держава повинна регулювати виробництво основних видів сільгосппродукції. Тому знову будемо вносити на розгляд депутатів закон, який встановить мінімальну закупівельну ціну на молоко: бо реальна, як бачимо, не покриває навіть витрат на його виробництво. І селяни у цьому не винні.
Але й люди повинні дещо по-іншому підходити до вирішення питання: головна вимога до молока, яке дають їхні корови, – якість. Ні для кого ж бо не секрет, що найбільш забрудненим є сьогодні саме молоко з індивідуальних господарств. І це – неабиякий козир у руках переробників.
Шанс - у самоорганізації
«Вибити» цей козир із не завжди порядних рук можна, об’єднавшись у кооперативи. Тоді селяни зможуть закупити відповідне обладнання для охолодження й зберігання молока і виставлятимуть за нього свою ціну. Тема, здавалося б, не нова, але й тут є проблема, якої на місцях не вирішити.
- Ми в області утворили близько сотні сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів. Щоправда, переважна більшість працює лише на папері. Якби держава, як обіцяла, фінансово підтримала перших 20-30, їх уже була б реальна сотня. Та нині головна проблема навіть не в цьому: потрібно визнати такі кооперативи неприбутковими на законодавчому рівні. Так, до речі, є і в Європі, де половину сільгосппродукції виготовляють саме неприбуткові сільськогосподарські спілки. В сьогоднішньому ж українському законодавчому полі селянському кооперативу потрібно платити ПДВ за зібране молоко як за придбану й реалізовану продукцію. Тому через кооперативи молоко не заготовлюється. Якщо ж законодавець пропише їх неприбутковість (прибуток отримують безпосередньо члени кооперативу), тоді рішенням обласної ради можна виділити кошти на закупівлю для кооперативів необхідного обладнання. І справа піде, - переконаний голова облдержадміністрації Василь Берташ.
- Новий законопроект «Про сільськогосподарські кооперативи», який передбачає для них неприбутковий статус, є: але в депутатів до нього ніяк не доходять руки, - пояснюють в Мінагропроді. – Не приймати закон не можна, бо відповідно до вимог СОТ, членом якої є Україна, з 1 січня 2014 року будь-які заготівлі на неорганізованому ринку припиняються. Тому селяни мусять самоорганізовуватися. На Рівненщині, де один із найвищих рівнів індивідуального господарювання в державі, їм треба в цьому допомогти.
Поки ж там, де можуть, рівненські фермери та селяни діють за принципом «Спасіння тих, хто потопає, в їхніх руках». Зокрема, нещодавно кілька фермерських господарств – виробників м’ясної та молочної продукції, овочів, зернових - об’єдналися під брендом «Волинський екологічний продукт». Їхня мета – реалізація власної екологічно чистої продукції без посередників, зокрема, й через новостворений екомагазин.
Степан Денисюк, голова сільськогосподарського кооперативу «Добриця», Сарненський район:
- Холодильні установки, які дає нам в оренду молокопереробний завод, коштують близько 90 тисяч гривень і вміщують 3,5 тонни молока. Ними може користуватися щонайменше 300 власників корів. Але установки заповнені наполовину. Ціна – 1.60 – не відповідає ні ціні газу, ні світла, ні навіть дров із нашого лісу. Тим часом державна дотація – 20-30 копійок на кожному літрі – потрапляє не нам, виробникам, а переробникам.
Микола Зінчук, академік НААН, Герой Соціалістичної Праці, заслужений працівник сільського господарства України, депутат Рівненської облради:
- Стимулювати треба корову, а не молодняк ВРХ – це моя тверда позиція, яка ґрунтується на півстолітньому досвіді керівника дослідного господарства «Тучинське», що у Гощанському районі. Тільки фіксована нижня планка ціни на молоко відродить поголів’я. Якби столичні фахівці-аграрії при прийнятті рішення, куди спрямувати державну підтримку, порадилися з нами, тобто з глибинкою, вони, переконаний, теж прийшли б до такого рішення. Ринок сільгосппродукції мусить бути регульованим - так сьогодні є в Європі, яка зрозуміла: пускати сільську економіку на самоплив не можна. І регулює її так, що нам із вами й не снилося!
Тим часом в Україні навіть у профільному міністерстві не знають, що саме перепаде селу в бюджеті наступного року. А перепадає те, що, як мовиться, крізь пальці протече. І так щороку. Поки не буде фінансової стабільності, поки селянин не відчує реальної підтримки, так би мовити, землі під ногами, він не питатиме ані уряд, ані Верховну Раду, чи тримати йому корову.
Інна ОМЕЛЯНЧУК,
заслужений журналіст України,
Рівненщина
