- На Рівненщині майже 155 мільйонів гривень виплатять за оренду землі
- Рівненчанам виплатять майже 149 млн. грн. за оренду землі
- Ринок землі не розв’яже проблем із кредитуванням АПК – експерт
- В ДОБРІ Й ДОСТАТКУ
- СЕЛО РОЗВ’ЯЗУЄ ПРОБЛЕМИ ЗА МІРОЮ ЇХ НАДХОДЖЕННЯ
Берегиня добра
Чий шлях пролягає на Київ через Ланівці, той обов’язково зверне увагу на численні добротні тваринницькі приміщення і величезну будівлю зерносушарні за міцною бетонною загорожею на межі Збаразького і Лановецького районів. У Синяві це привертає увагу тому, що в багатьох селах замість таких виробничих об’єктів – пустирища.
Два роки тому у Синяві оселилася "Берегиня добра", яку очолив молодий, енергійний і залюблений у село й землю чоловік Роман Іваськів.
— Коли я після практики в Англії повернувся в Україну, доля звела мене з Романом Євгеновичем Проциком. Він на той час хотів орендувати землі у Синяві, Розношинцях і Мусорівцях та шукав людину, яка би організувала виробництво на цій землі, — розповідає Роман Павлович.
Шукали Роман Романа – і знайшли. Пощастило обом. Одному тому, що знайшов грамотного і відданого справі спеціаліста, іншому – що отримав змогу застосувати знання і закордонний досвід на практиці в Україні. Роман Іваськів народився у сім’ї фермера на Збаражчині, тож з дитинства навчений працювати біля землі. А опановуючи професію в Інституті аграрного бізнесу, побував на практиці у Великобританії.
— Робота в англійського фермера навчила мене насамперед дисципліни, — ділиться думками молодий керівник. – У них особлива дисципліна в роботі. За кордоном я побачив, як можна отримувати суперврожаї. Хоч у них зовсім немає таких земель, як у нас, але за рахунок дотримання технологій, дисципліни виробництва збирають набагато вищі врожаї.
— Не лячно було починати у нас, де в багатьох господарствах сільськогосподарське виробництво знищене?
— Мабуть, молодість і бажання працювати перебороли отой страх, про який мовите. А ще був упевнений, що маю серйозну підтримку в особі Романа Євгеновича Процика, — каже Роман Іваськів. – Ми прийшли у Синяву відразу після Різдвяних свят. Виораної землі тоді практично не було, тож сіяли все по веснооранці. А селяни вже були розчаровані попередніми господарниками, тож повірити у те, що можна добитися чогось доброго й результативного, їм було важко. На початку мали чимало клопоту – робітники крали міндобрива, солярку, насіння...
Першого року в "Берегині добра" засіяли лише 900 гектарів землі, хоча орендували 2300 гектарів. Окремі поля не оброблялися 10-12 років, отож практично довелося піднімати цілину. Щоб вивести бур’яни, багато землі обробили "раундапом".
Тепер на полях "Берегині добра" працює в основному імпортна техніка, вона набагато якісніша, відтак і людям легше. Правда, за кермо будь-кого не садимо. Добре освоїв закордонний агрегат, наприклад, Ігор Погребельний. Цьогорічних жнив зернові збирали трьома "Джон Дірами" на тих полях, де земля вже вироблена, одержували по 60 центнерів з гектара.
Багато уваги в товаристві приділяють вирощуванню ріпаку. Правда, 2006-го року мали великі проблеми з цією культурою. Часті дощі в період збирання призвели до великих втрат.
— Тепер ми вже навчилися вирощувати ріпак, - каже Роман Іваськів. – По-перше, обробляємо посіви клеючою речовиною, по-друге, збираємо ще не зовсім дозрілим. І втрат не маємо.
— Скільки робочих місць створили для людей і як розраховуєтеся з селянами за землю? – запитую в директора.
— Працює в товаристві майже сімдесят чоловік, із виплатою заробітку жодної затримки не було, - розповідає Роман Павлович. – Хороші спеціалісти заробляють більше, ніж ми мали за кордоном. За кожен пай першого року обіцяли видати по 3 центнери зерна, а видали по 4, цього року вже вийшло по 5 центнерів. Збиратимемо більші врожаї – більшим буде і розрахунок. Віддача землі зростає, бо дотримуємося технології її обробітку, даємо достатньо поживи, зокрема мінеральних добрив.
- Романе Павловичу, а що, на вашу думку, потрібно селу, аби могло нормально жити і розвиватися?
- Насамперед потрібно відрегулювати кредитування сільськогосподарського виробництва, - вважає керівник господарства. – Наприклад, в Англії є програма, відповідно до якої той, хто займається сільськогосподарським виробництвом, купує пальне на 70 відсотків дешевше. Щоправда, його використання суворо контролюють. А ми закуповуємо пальне за високими цінами, нам не відшкодовують навіть обіцяних 10 відсотків кредитів. Так, у 2006-му році держава не компенсувала нам 300 тисяч відшкодувань за кредитом. Ці гроші ми могли б вкласти у міндобрива, пальне, техніку, а довелось знову брати кредит. Не маємо ми й якісної дешевої української техніки – кіровоградські культиватори, що купуємо, одноразові.
Торік на 80 відсотків піднялись ціни на міндобрива. Чим це обгрунтовано? Ціна на пшеницю зросла у зв’язку з її дефіцитом. А що робиться у нас з цукровими буряками? Ми посіяли їх 500 гектарів. За кожну тонну зібраних буряків нам платять лише по 170 гривень. Це дуже мало. Щоб виростити тонну солодких коренів, у землю потрібно вкласти щонайменше 5 тисяч гривень. Ось така собівартість "білого золота".
І ще, вважаю, селу вкрай необхідні грамотні спеціалісти. Вирішення цієї проблеми слід починати з навчального закладу – створити такі умови, щоб молодь зацікавити до робітничих професій. Сьогодні молодій сім’ї практично дуже важко облаштуватися на селі, а між тим у нас на виробництві не вистачає механізаторів, водіїв, зварників, агрономів, інженерів. Якщо не буде програми забезпечення села спеціалістами і створення для них нормальних умов, то виникне величезний дефіцит у кваліфікованих кадрах, без яких сучасне виробництво неможливо налагодити.
Так само складно виживати сьогодні новоствореному товариству. Стверджую це з власного досвіду. Щоб мати змогу хоч якось стати на ноги, нам на початку роботи потрібні безпроцентні кредити. Такої програми, на жаль, не існує. Про ціни на пальне я вже говорив… Так що працювати на розвиток дуже і дуже складно. Ми поки що працюємо на виживання...
Погодьтесь, подібними думками сьогодні «ламає собі голову» не один керівник аграрного підприємства. Скептики скажуть: з грошима й умовами працювати всі зможуть. Так, але ж землю насправді варто добре доглядати. Тому й кошти у "Берегиню добра" вкладені чималі. Торік інвестори на ремонт техніки витратили понад 300 тисяч гривень, майже 100 тисяч гривень використали на реконструкцію зернотоку, закуповували міндобрива, насіння, пальне... Вкладені зусилля вже починають давати віддачу. Тож час і державі створити умови для комфортного проживання сільських людей. Бо працюють вони на добрій життєдайній ниві, даючи кожному з нас хліб насущний.
Ярослав БАЧИНСЬКИЙ
Тернопільська область
