Наче три брати-близнюки туляться села Огризків, Люленці та Буглів. Ось уже 650 років спільно ведуть свою господарку, пишуть спільну історію, навчають дітей в одній школі, гуляють весілля, усі разом благословляють у далекі світи на науку й роботу земляків, і, як годиться, в останню путь також проводжають громадою. Та й керманичі у цих селах спільні — сільський голова, духовні наставники, керівник сільгосппідприємства.
"Наші поля ніколи не пахли полинами, не заростали берізками. Вони завжди, як би важко це не вдавалося, пахли хлібом", — з гордістю кажуть буглівчани, маючи на увазі добрих господарів. Тому-то кожного згадують щирим і душевним словом. Зокрема, Миколу Богатюка — нинішнього керівника ПСП ім. Шевченка. А ще азам господарювання і хліборобського ремесла на бугловецькій землі навчалися Василь Петринюк, який нині очолює найпередовішу агрофірму на Хмельниччині, Олег Крижовачук, директор ТОВ "Україна" Підволочиського району на Тернопільщині. Сьогодні трудовими здобутками їхніх колективів гордяться не лише у нашім краї, але й в усій Україні: за любов до землі й сумлінну працю Василя Петринюка та Олега Крижовачука удостоєно звання Героя України. По сьогодні живе добра пам’ять серед селян про Героя Соцпраці Федора Данилюка, нині уже покійного.
Маючи дружню підтримку Миколи Богатюка (не лише моральну, а й матеріальну), опікується проблемами земляків сільський голова Володимир Пенцак. Довіряють йому люди, поважають. Вочевидь, саме тому вже вчетверте обрали головою села. Це й не дивно: в добрі й співпраці міцно переплелися у Буглові й духовна, і громадська, і господарська влади. Кажуть, що немала в цьому заслуга Володимира Андрійовича.
Нещодавно жителі Буглова відзначали 650-річницю з дня заснування села. Оскільки святкування співпало з річницею визволення від фашистських загарбників, біля пам’ятника полеглим на фронтах Другої Світової війни місцевий священик отець Роман Стадник відправив панахиду. Хвилиною мовчання вшанували пам’ять про 70 загиблих односельців із 209, котрі пішли воювати. До підніжжя монумента Слави лягли живі квіти…
А у просторому сільському будинку культури того пам'ятного дня ніде було яблуку впасти. Зібралися жителі трьох сіл, численні гості, звідусіль приїхали на гостини земляки. Пошанували наймолодшого і найстаршого жителів: Наталочці Кравчук лише місяць, а Павлові Ручаку незабаром, дасть Бог, виповниться 98 років.
Згадали й багатодітні родини. Усім вручили подарунки, зокрема, і за перемогу в конкурсах. Приміром, переможцями "на кращий двір" визнано садиби Віталія Семенчука в с. Люленці, Лариси Водвуд з Буглова і Сергія Ґудзя з с. Огризків. У номінації різнопрофільних народних умільців кращими стали Полікарп Богачук, Олег Слесар, Анатолій Бойко, Галина Вітрук і Юлія Бойко.
Вишиванками хоч багата чи не кожна сільська хата, оскільки це родинне заняття, проте у Вітруків вони особливі. Любов до мистецтва передала пані Галина й своїм дітям. Зокрема дочці Нілі. Тепер вона працює в місцевій школі, а її творчі роботи прикрашають храм науки.
Мріє пані Ніла про персональну виставку. Адже у творчому доробку молодої майстрині— картини, мальовані фарбами, складені з тканини, підручного матеріалу. Сюжети її творів — саме життя.
Свідоцтво Почесного жителя Буглова вручено заступнику голови Лановецької райдержадміністрації Віктору Морозку. В Огризкові у свій час керував колгоспом його батько — Іван Пукас.
Вклонитися рідній землі, школі, провідати рідних приїхав корінний буглівчанин, а тепер житель Москви Ігор Сальник. Герой України Василь Петринюк на ювілей рідного села прибув з дружиною, сином, невісткою, онуками. Василь Андрійович подарував місцевій школі відеокамеру, а сільській раді – ксерокопіювальну машину.
Зі своїми подарунками і щирими словами на святкуванні були голови Лановецької райдержадміністрації та районної ради Василь Хомінець і Віталій Ткачук.
А під час ювілею усі поласували короваєм, який спекла саме до свята молода вміла господиня Юлія Бойко.
Ярослав БАЧИНСЬКИЙ,
Тернопільська область.