- Керувати родючістю можна
- Готуємо ґрунт до майбутнього урожаю
- Солома замість газу
- Наукові й практичні аспекти використання соломи та рослинних решток
- Наукові й практичні аспекти використання соломи та рослинних решток
Наукові ТА практичні аспекти використання соломи та рослинних решток
Виробництво продукції рослинництва завершується, як правило, збиранням основної продукції, тоді як побічна - солома зернових колосових і зернобобових культур, стебла кукурудзи, соняшнику, ріпаку, гичка цукрових буряків тощо - в одних випадках збирається як додаткова продукція й використовується для виробничих потреб, в інших - подрібнюється, розподіляється по поверхні поля, перемішується з верхнім шаром ґрунту за допомогою дискових лущильників або загортається на певну глибину в ґрунт під час оранки.
Обсяги виробництва побічної продукції рослинництва в Україні складають понад 80 млн. т у рік, а в окремі роки - до 100 млн. тонн. Основна частка цієї продукції - 45-50 млн. т щорічно - це солома зернових колосових і зернобобових культур. Традиційно солома зернових культур використовувалась для опалювання осель, годівлі худоби, на підстилку, в будівництві житла та господарських споруд. Тому її ретельно збирали і зберігали. Стебла кукурудзи, соняшнику, солому ріпаку та інших рослин використовували переважно для опалення, а гичку цукрових буряків - для годівлі тварин.
Слід зауважити, що процес збирання й закладання на зберігання побічної продукції рослинництва досить ресурсномісткий і потребує для виконання різних операцій цілого комплексу машин. Затрати праці, наприклад, на збирання і скиртування соломи у 2-3 рази, а витрати палива - в 1,2-1,5 рази більші, ніж на збирання зерна. Тому господарники постійно шукають способи, як ефективніше й дешевше використати ту ж солому та інші рослинні рештки.
Останнім часом тема ефективного використання соломи, рослинних решток активно обговорюється як представниками аграрної науки, так і виробниками. Як виявилось, на це непросте запитання дати вичерпну відповідь без урахування багатьох факторів, починаючи від економічних, екологічних, енергетичних та інших, і закінчуючи конкретними господарськими й зональними умовами, практично неможливо. Тому, зважаючи на актуальність дискусії, Президія Української академії аграрних наук в кінці січня поточного року винесла на розгляд питання "Наукові аспекти використання соломи та рослинних решток в сільському господарстві". З доповідями виступили директор Національного наукового центру "Інститут механізації та електрифікації сільського господарства" академік УААН Я.С. Гуков і директор 
Національного наукового центру "Інститут землеробства Української академії аграрних наук" академік УААН В.Ф. Сайко. В роботі Президії взяли участь провідні вчені УААН і НАН України, працівники Мінагрополітики України, зокрема, директор Національного наукового центру "Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім. О.Н. Соколовського" член-кореспондент УААН С.А. Балюк, головний науковий співробітник Інституту мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного НАН України академік УААН В.П. Патика, директор Інституту тваринництва УААН член-кореспондент УААН Є.В. Руденко, директор УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого член-кореспондент УААН В.І. Кравчук, директор Департаменту інженерно-технічного забезпечення Мінагрополітики України М.С. Даценко, начальник відділу загального землеробства, хімізації та меліорації цього ж міністерства В.А. Жилкін та інші.
Обговорюючи тему, присутні зазначили, що у світовій практиці солома і рослинні рештки сільгоспкультур використовують в різних цілях переважно: у рослинництві для підтримання та відтворення родючості ґрунтів; у тваринництві як підстилку та доповнення до грубих кормів; у теплоенергетиці як енергоносії для виробництва теплової енергії.
В менших масштабах солома використовується для виготовлення субстрату при вирощуванні грибів, у декоративно-прикладному мистецтві тощо.
Кожен із перерахованих головних напрямів використання соломи і рослинних решток має свої переваги й недоліки, своїх прихильників і опонентів. Більшість вчених, особливо ґрунтознавців і землеробів, вважають, що використовувати солому й рослинні рештки треба головним чином для підтримання та відтворення родючості ґрунтів. Ряд учених і спеціалістів, 
враховуючи проблеми з вуглеводневими енергоносіями, вважають, що солома є перспективним джерелом енергії і її варто активніше використовувати для виробництва теплової енергії. Є думки і поміркованих науковців щодо використання соломи у тваринництві. На користь кожної із цих позицій їхні прихильники наводять вагомі аргументи і виробничникові часом нелегко пристати до тієї чи іншої з них.
А справа у тому, що кожен із пропонованих способів треба застосовувати там, де в ньому є найбільша потреба, а також з урахуванням тих конкретних умов, де він буде найефективнішим. Якщо, наприклад, господарство не займається тваринництвом або поголів'я худоби у ньому обмежене, гною мало або немає зовсім, то, безумовно, солому треба використовувати переважно для підтримання та відтворення родючості ґрунтів. Адже за відсутності органічного добрива іншого джерела поповнення ґрунту органічною складовою практично немає. Якщо це господарство тваринницьке і має достатньо гною, то використання ним соломи як палива для одержання тепла цілком виправдане. Отже, для вибору способу раціонального використання соломи і рослинних решток треба виходити з принципу економічної і господарської доцільності.
Розглянемо найбільш поширені способи використання соломи зернових колосових культур. Солому та рослинні рештки сільгоспкультур у якості добрива особливо широко використовують в країнах з розвинутим агровиробництвом. Нині цей процес поширюється і в Україні. Обумовлений він, перш за все, тим, що в сучасних умовах при значному скороченні поголів'я худоби та обмеженому внесенні в ґрунт органічних і мінеральних добрив підтримання балансу гумусу на відносно задовільному рівні, запобігання деградаційних процесів і підвищення родючості ґрунтів можливе головним чином за рахунок застосування післяжнивних рослинних решток польових культур і, передусім, соломи озимих культур як органічних добрив.
За даними ННЦ "Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім. О.Н. Соколовського", в Україні щорічні втрати гумусу нині сягають 0,5 тонн на 1 га ріллі. Водночас є можливість за рахунок соломи та рослинних решток повертати в грунт 15-20 кг азоту, 8-10 кг фосфору і 30-40 кг калію на гектар, а також такі важливі мікроелементи, як бор, мідь, марганець, молібден, цинк, кобальт.
Використовуючи в якості органічних добрив 17-20 млн. т соломи, можна заощадити понад 100 тис. т азоту, 70 тис. т фосфору і 250 тис. т калію щорічно. Наведені дані свідчать, що солома є цінним органічним добривом, адже за гумусним еквівалентом тонна соломи замінює 2,5-2,8 тонни підстилкового гною.
Втім, щойно внесена в ґрунт солома ще не є органічним добривом у буквальному розумінні, ним вона стане пізніше, після того, як відбудеться процес гуміфікації і солома позбудеться властивості чинити депресивний вплив на наступну сільгоспкультуру. Для цього необхідно створити певні умови, адже мікроорганізми, які розкладають органічні сполуки, належать до аеробної групи, і тому процес гуміфікації соломи проходитиме краще за умов достатньої аерації та зволоження ґрунту. Отже, подрібнену солому бажано загорнути у розпушений вологий ґрунт. Довжина часток подрібненої соломи має бути не більше 10 сантиметрів. Ця вимога стосується й інших рослинних решток, призначених для використання у якості органічних добрив. Для усунення депресивної дії соломи на ріст і розвиток рослин наступної культури на кожну тонну соломи перед її загортанням у ґрунт треба внести не менше 10-12 кг діючої речовини амонійних форм азотних добрив. Якщо перерахованих умов буде дотримано, то за 6-8 місяців 40-50% внесеної в ґрунт соломи пройде гуміфікацію і перетвориться в органічне добриво. Решта соломи перетвориться на добриво дещо пізніше.
З огляду на зазначені обставини, солому вносять в ґрунт як добриво під ярі культури, оскільки сівбу бажано проводити лише через 6-8 місяців після загортання соломи в ґрунт.
Микола БЕЗУГЛИЙ,
віце-президент УААН, академік УААН,
Володимир БУЛГАКОВ,
академік-секретар Відділення
механізації і електрифікації УААН,
член-кореспондент УААН
Закінчення - в наступному номері.
