- Подрібнювач рослинних решток ПР-4,5
- Солома замість газу
- Наукові й практичні аспекти використання соломи та рослинних решток
- №19 (104) 01.06-07.06.09
- Наукові ТА практичні аспекти використання соломи та рослинних решток
Наукові й практичні аспекти використання соломи та рослинних решток
Технічно й економічно найбільш раціональною технологічною схемою використання соломи на добриво є подрібнення її під час збирання основної продукції з наступним внесенням азотних добрив і загортанням у ґрунт.
Для цього зернозбиральні комбайни мають бути обладнані універсальними подрібнювачами, які, подрібнивши солому, рівномірно розподілять її по поверхні поля на ширину захвату жниварки. Решта способів є менш ефективними, та в реальних виробничих умовах застосовувати їх нерідко примушують обставини.
Так сталося, що влітку 2008 року через дощі строки збирання зернових розтягнулися, хлібостій полягав, проростали бур'яни, а це вело до зростання втрат урожаю. З огляду на ці обставини, а також на високу вартість пального і зношеність комбайнового парку, частина виробників зерна були змушені збирати тільки зернову частину врожаю, а солому залишити на полі у валках. До того ж наявні у багатьох господарствах імпортні зернозбиральні комбайни не були обладнані подрібнювачами соломи.
Як результат, стан багатьох полів після збирання ранніх зернових культур практично унеможливлював загортання соломи в ґрунт і здійснення основного його обробітку без проведення додаткових робіт.
Постало питання: як подрібнити солому, що лежить на полях у валках, рівномірно розподілити її по поверхні поля, перемішати з ґрунтом і провести основний його обробіток на цих полях? У даному випадку найбільш прийнятний спосіб подрібнення соломи - застосування подрібнювачів рослинних решток ПР-4,5 та ИРП-5,4 з вертикальною віссю обертання робочих органів і подрібнювачів ПП-2, ПН-2,0 та ПН-4,0 з горизонтальною віссю обертання, або подрібнювачів виробництва іноземних фірм "KUHN", "Шульте" та інших.
Інколи виробничники для подрібнення соломи, що лежить у валку, замість подрібнювачів рослинних решток застосовують важкі дискові борони типу БПРР-4,2 та БПРР-6,5 з наступним обробітком поверхні поля важкими культиваторами типу КПЕ-3,8. Але слід враховувати: якість подрібнення соломи при цьому буде значно гіршою, не кажучи вже про нерівномірність розподілу соломи по площі.
Для подрібнення стебел кукурудзи, що збирається на зерно, ВАТ "Херсонський машинобудівний завод" пропонує застосувати жниварку
Подрібнені й розподілені по поверхні поля солома або інші рослинні рештки після внесення азотних добрив необхідно загортати в ґрунт не пізніше, ніж через дві доби. Для перемішування з ґрунтом подрібненої соломи, рослинних решток і загортання їх у ґрунт, як правило, використовують важкі дискові борони. Кращі результати забезпечують борони, в конструкції яких поєднано роботу дискових робочих органів і циліндричних котків.
Другим основним напрямом ефективного використання соломи є використання її у тваринництві (в попередні роки - як грубий корм і на підстилку). Для підготовки соломи до згодовування застосовували механічні, хімічні, термічні, термохімічні, біологічні, баротермічні та інші методи підвищення поживності соломи. Для цього були створені соломорізки, дозатори, змішувачі, запарювачі тощо, але потрібного ефекту від згодовування соломи тваринам не було досягнуто. Основний висновок: для високопродуктивних тварин солома є малоцінним кормом і використовувати її доцільно лише як добавку, яка при певних раціонах годівлі може забезпечити потреби тварин у клітковині. У тваринництві солому доцільно використовувати, перш за все, як підстилку, яка є найбільш придатна для створення комфортних умов утримання тварин і виробництва органічних добрив.
За даними Інституту тваринництва УААН, добова потреба в соломі як підстилці для однієї корови - 2-8 кг на добу, залежно від типу утримання та продуктивності тварин. За таких обсягів використання соломи на молочних фермах можна одержати від корови 40-50 кг органічних добрив за добу, а на високопродуктивних фермах - навіть більше.
Останнім часом в країнах із розвиненою економікою (Данія, Швеція, більшість країн Центральної Європи) поширюється використання соломи та рослинних решток на енергетичні цілі (використовується 5-20% соломи).
Враховуючи зростання вартості видобувних видів палива та залежність нашої країни від їх імпорту, використання побічної продукції рослинництва, зокрема соломи на енергетичні потреби, є перспективним. Ми вже маємо певний досвід використання соломи для одержання теплової енергії. Так, нині у сільській місцевості функціонує 16 теплогенеруючих систем, які, використовуючи близько 10,5 тис. т соломи, виробляють за опалювальний сезон понад 1,5 млн. кВт-год. теплової енергії.
При заготівлі соломи як енергоємної сировини застосовують існуючі технічні засоби, здатні забезпечити укладання її у валки з наступним підбиранням і пресуванням у паки або рулони і транспортування до місця зберігання чи використання.
Слід зазначити, що солому економічно вигідно використовувати при незначних відстанях перевезень від місць виробництва до місць використання. Так, економічно допустима відстань перевезення подрібненої соломи при вартості перевезення в межах 7,5 грн./т на відстань 1 км не повинна перевищувати 100 кілометрів. За цих же умов економічно допустима відстань перевезення соломи в рулонах може бути у 2-2,5 рази більшою, а якщо перевозити солому в брикетах - то в 5-6 разів. Така різниця між економічно допустимими відстанями перевезень зумовлена різною собівартістю перевезення. Так, собівартість перевезення розсипної подрібненої соломи за нинішніх економічних умов може бути в межах 7,5 грн./т на відстань 1 км, соломи в рулонах - 2,6 грн./т/км, соломи в брикетах - 0,6-0,7 грн./т на кілометр. Зазначені показники обмежуються наведеними значеннями, виходячи з того, що собівартість тепла, одержаного від спалювання соломи, буде в межах 20-23 грн./ГДж і дорівнюватиме вартості тепла, одержаного від спалювання природного газу власного видобутку.
З огляду на викладене, солому (як і інші рослинні рештки) зараз в основному слід розглядати як енергетичний ресурс місцевого значення, а тому й матеріально-технічну базу для його ефективного використання слід створювати в місцях, де він виробляється.
Можна констатувати, що наявних на ринку України технічних засобів вітчизняного й зарубіжного виробництва цілком достатньо для збирання, зберігання та підготовки соломи до спалювання в рулонах, паках, брикетах, гранулах або звичайному вигляді. Разом із тим обладнання для підготовки біомаси до спалювання й одержання тепла потребує вдосконалення з урахуванням особливостей споживання теплової енергії, що виробляється з біомаси.
При обговоренні на Президії УААН наукових і практичних аспектів використання соломи й рослинних решток у сільському господарстві, було зазначено, що, беручи до уваги сучасні тенденції використання соломи та інших рослинних решток, є необхідність додатково дослідити, які рослинні рештки і в яких кількостях доцільно використовувати для удобрення ґрунтів з урахуванням насиченості сівозмін зерновими культурами, обмеження фітопатогенного навантаження на злакові культури, розвитку бур'янів, управління азотним режимом ґрунту в різних ґрунтово-кліматичних умовах. Накопичені знання та практичний досвід по застосуванню побічної продукції рослинництва як органічних добрив необхідно оперативно узагальнити, підготувати і видати відповідні рекомендації та визначити напрями подальших досліджень.
Микола БЕЗУГЛИЙ,
віце-президент УААН, академік УААН
Володимир БУЛГАКОВ,
академік-секретар Відділення
механізації і електрифікації УААН,
член-кореспондент УААН
