Аграрний тиждень. Україна
» » » Галицькі розваги заможних людей
» » » Галицькі розваги заможних людей

    Галицькі розваги заможних людей


    Галицькі розваги заможних людейПолювання з давніх княжих віків на Прикарпатті вважалося розвагою заможних людей. Таким воно було на Галичині і за часів Австро-Угорської імперії, і за Польщі, коли приймалися перші мисливські закони та створювалися перші мисливські спілки і господарства. Лови й дотепер зберігають ознаки елітності.

    Достойним мисливцем свого часу був австрійський цісар Франц Йосиф I, який, відповідно до поданого реєстру, з дня свого приходу на трон у 1848 році й до кінця 1899-го добув 2490 оленів, 204 ланей, 441 козулю, 1536 диких кабанів, 7249 зайців, 224 лисиць, 771 глухаря і тетерука,16970 фазанів, 896 вальдшнепів, 8321 куріпок, 1404 диких качок, 1343 різної дичини (всього - 48345 голів). Придворні хронікери підрахували: за все своє життя він уполював у лісах Галичини 55 тис. одиниць дичини.

    - Галичина у той час приваблювала найзнаменитіших і найбагатших мисливців, -говорить головний спеціаліст Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства Олег Проців. - Про це свідчить існування в околицях Болехова відомого на всю Європу музею мисливських трофеїв, який, щоправда, був пограбований під час Першої світової війни. Велика ж кількість добутої дичини свідчила про багатство фауни мисливських угідь (порівняно із теперішнім часом). Досить сказати, що Франц Йосиф I добув майже удвічі більше оленів, ніж сьогодні нараховується у цілій області.

    Мисливські сафарі князя Ліхтенштейна

    Серед європейських багатіїв, які приїжджали на галицьке сафарі, був князь Ян Ліхтенштейн. З 1894 року він орендував право полювання та рибальства у Східних Бескидах. Його мисливський палац з господарськими приміщеннями для худоби, коней, собак був розташований поблизу залізниці Делятин - Ясіня, на відстані 4 км від залізничної станції Татарів. Головний управитель п. Вінтер контролював велике мисливське господарство, до якого належали державні ліси у Дорі, Микуличині, Татарові та Ворохті. За спогадами очевидців, палац мав вигляд швейцарського шале. Для потреб гостей були три спальні, ванни, душі, вигоди - на найвищому рівні. Гості користувалися ліжниками місцевого виробництва (з Кут) для ночівлі в горах під час риковиська та токовищ глухарів.

    Галицькі розваги заможних людейНайгарнішою окрасою палацу були мисливські трофеї з оленячих та козулячих рогів, ведмежих, рисячих і вовчих шкір, опудала птахів. Із найліпших рогів (16 парогів і більше) виготовлялися гіпсові муляжі, які робили так професійно, що їх не можна було відрізнити від оригіналу. Найкращими в цій колекції були роги-муляжі оленя, якого у 1904-мувполював англійський лорд на схилі гори Костриця -роги-«двадцятка» довжиною 105 см і розмахом 108 сантиметрів. І важили 14 кілограмів!

    В одній з кімнат було опудало орла: його ще пташеням приручили і він вільно ходив господарством. Але пізніше став нападати на домашню птицю, за що був відстріляний. Палац прикрашала і велика колекція фотографій та картин на мисливську тематику.

    Жив на території маєтку і великий олень Ганс, врятований від вовка і принесений на носилках лісовою охороною. Олень був ручним і ласкавим, давав себе погладити. У жовтні 1905 р. його у супроводі двох наглядачів перевезли з Татарова до королівського вольєра у Мадриді як подарунок для князя Альфонса від князя Я. Ліхтенштейна. Іспанський король хотів схрестити олениць з карпатським красенем, ушляхітнивши іспанську расу оленів.

    Відомо, що Ліхтенштейн орендував у держави право полювання та риболовлі на декількох тисячахморгів(1 морг - 0,57 га) лісів і полонин. Річна сума оренди становила 48 тис. корон і ще стільки ж - на утримання охорони, будівлі доріг і мисливських стежок, а також кошти на будівлю колиб, організацію полювань восени під час риковиська (залежно від погоди тривали 2 тижні або й довше), а навесні - на токовищах глухарів (тривали тиждень).

    На осінні лови на оленя до Татарова з'їжджалося 12-16 відомих мисливців, серед яких часто були представники монарших європейських родин. Кожен із гостей їхав разом з власною службою і мисливцями, тож кількість гостей князя Яна Ліхтенштейна сягала іноді декількох десятків осіб. Мисливська група ділилася на частини, які полювали окремо. Кожен гість збирав свій табір і виїжджав на кілька днів на обумовлену частину мисливських угідь, де за риковиськомуже спостерігала обслуга. Увизначений день всі поверталися до мисливського палацу.

    Галицькі розваги заможних людейВ угіддях князя нараховувалося 72 колиби, збудовані з кругляків смереки. Біля деяких із них були підсобні прибудови для ночівлі обслуги мисливця, а де не було - обслуга спала біля вогнища просто неба. Кожну групу супроводжувала людина з лісової служби, яка добре знала територію і вислухувала оленів на риковиську. Залежно від краси добутого оленя і від щедрості мисливця,єгер цього ревіру отримував 50-100, а іноді 200 корон нагороди.

    До місця полювання мисливці йшли пішки або їхали кіньми. Кожна група була достатньо великою: кілька десятків селян, гайових, обслуга пана, коні з їжею, одягом тощо. Залежно від чисельності мисливців і їхніх груп, до ловів залучалося 100-200 гуцулів. За роботу кожен із них отримував 4 корони та їжу.

    Здобувши оленя, мисливець забирав собі роги, шкіру ж віддавав Яну Ліхтенштейну. М'ясо четвертувалося і роздавалось місцевому населенню. Лише у деяких випадках свіжу полядвицю доставляли на стіл князю. За осіннєриковисько у господарстві добували 12-20 оленів і причому виключно великих особин (від 10 парогів на рогах).

    Олександра ЛІСКОНОГ

    Про традиції інших часів буде далі…





    Схожі новини
  • Мисливці Бородянського району
  • На Чернігівщині відкрито сезон полювання
  • Галицькі розваги заможних людей
  • Відкрито сезон полювання на пернату дичину
  • Підприємства Держлісагентства збудують 6 сучасних вольєрів

  • Додати комментар
    reload, if the code cannot be seen

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.

Галицькі розваги заможних людей


Галицькі розваги заможних людейПолювання з давніх княжих віків на Прикарпатті вважалося розвагою заможних людей. Таким воно було на Галичині і за часів Австро-Угорської імперії, і за Польщі, коли приймалися перші мисливські закони та створювалися перші мисливські спілки і господарства. Лови й дотепер зберігають ознаки елітності.

Достойним мисливцем свого часу був австрійський цісар Франц Йосиф I, який, відповідно до поданого реєстру, з дня свого приходу на трон у 1848 році й до кінця 1899-го добув 2490 оленів, 204 ланей, 441 козулю, 1536 диких кабанів, 7249 зайців, 224 лисиць, 771 глухаря і тетерука,16970 фазанів, 896 вальдшнепів, 8321 куріпок, 1404 диких качок, 1343 різної дичини (всього - 48345 голів). Придворні хронікери підрахували: за все своє життя він уполював у лісах Галичини 55 тис. одиниць дичини.

- Галичина у той час приваблювала найзнаменитіших і найбагатших мисливців, -говорить головний спеціаліст Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства Олег Проців. - Про це свідчить існування в околицях Болехова відомого на всю Європу музею мисливських трофеїв, який, щоправда, був пограбований під час Першої світової війни. Велика ж кількість добутої дичини свідчила про багатство фауни мисливських угідь (порівняно із теперішнім часом). Досить сказати, що Франц Йосиф I добув майже удвічі більше оленів, ніж сьогодні нараховується у цілій області.

Мисливські сафарі князя Ліхтенштейна

Серед європейських багатіїв, які приїжджали на галицьке сафарі, був князь Ян Ліхтенштейн. З 1894 року він орендував право полювання та рибальства у Східних Бескидах. Його мисливський палац з господарськими приміщеннями для худоби, коней, собак був розташований поблизу залізниці Делятин - Ясіня, на відстані 4 км від залізничної станції Татарів. Головний управитель п. Вінтер контролював велике мисливське господарство, до якого належали державні ліси у Дорі, Микуличині, Татарові та Ворохті. За спогадами очевидців, палац мав вигляд швейцарського шале. Для потреб гостей були три спальні, ванни, душі, вигоди - на найвищому рівні. Гості користувалися ліжниками місцевого виробництва (з Кут) для ночівлі в горах під час риковиська та токовищ глухарів.

Галицькі розваги заможних людейНайгарнішою окрасою палацу були мисливські трофеї з оленячих та козулячих рогів, ведмежих, рисячих і вовчих шкір, опудала птахів. Із найліпших рогів (16 парогів і більше) виготовлялися гіпсові муляжі, які робили так професійно, що їх не можна було відрізнити від оригіналу. Найкращими в цій колекції були роги-муляжі оленя, якого у 1904-мувполював англійський лорд на схилі гори Костриця -роги-«двадцятка» довжиною 105 см і розмахом 108 сантиметрів. І важили 14 кілограмів!

В одній з кімнат було опудало орла: його ще пташеням приручили і він вільно ходив господарством. Але пізніше став нападати на домашню птицю, за що був відстріляний. Палац прикрашала і велика колекція фотографій та картин на мисливську тематику.

Жив на території маєтку і великий олень Ганс, врятований від вовка і принесений на носилках лісовою охороною. Олень був ручним і ласкавим, давав себе погладити. У жовтні 1905 р. його у супроводі двох наглядачів перевезли з Татарова до королівського вольєра у Мадриді як подарунок для князя Альфонса від князя Я. Ліхтенштейна. Іспанський король хотів схрестити олениць з карпатським красенем, ушляхітнивши іспанську расу оленів.

Відомо, що Ліхтенштейн орендував у держави право полювання та риболовлі на декількох тисячахморгів(1 морг - 0,57 га) лісів і полонин. Річна сума оренди становила 48 тис. корон і ще стільки ж - на утримання охорони, будівлі доріг і мисливських стежок, а також кошти на будівлю колиб, організацію полювань восени під час риковиська (залежно від погоди тривали 2 тижні або й довше), а навесні - на токовищах глухарів (тривали тиждень).

На осінні лови на оленя до Татарова з'їжджалося 12-16 відомих мисливців, серед яких часто були представники монарших європейських родин. Кожен із гостей їхав разом з власною службою і мисливцями, тож кількість гостей князя Яна Ліхтенштейна сягала іноді декількох десятків осіб. Мисливська група ділилася на частини, які полювали окремо. Кожен гість збирав свій табір і виїжджав на кілька днів на обумовлену частину мисливських угідь, де за риковиськомуже спостерігала обслуга. Увизначений день всі поверталися до мисливського палацу.

Галицькі розваги заможних людейВ угіддях князя нараховувалося 72 колиби, збудовані з кругляків смереки. Біля деяких із них були підсобні прибудови для ночівлі обслуги мисливця, а де не було - обслуга спала біля вогнища просто неба. Кожну групу супроводжувала людина з лісової служби, яка добре знала територію і вислухувала оленів на риковиську. Залежно від краси добутого оленя і від щедрості мисливця,єгер цього ревіру отримував 50-100, а іноді 200 корон нагороди.

До місця полювання мисливці йшли пішки або їхали кіньми. Кожна група була достатньо великою: кілька десятків селян, гайових, обслуга пана, коні з їжею, одягом тощо. Залежно від чисельності мисливців і їхніх груп, до ловів залучалося 100-200 гуцулів. За роботу кожен із них отримував 4 корони та їжу.

Здобувши оленя, мисливець забирав собі роги, шкіру ж віддавав Яну Ліхтенштейну. М'ясо четвертувалося і роздавалось місцевому населенню. Лише у деяких випадках свіжу полядвицю доставляли на стіл князю. За осіннєриковисько у господарстві добували 12-20 оленів і причому виключно великих особин (від 10 парогів на рогах).

Олександра ЛІСКОНОГ

Про традиції інших часів буде далі…





Схожі новини
  • Мисливці Бородянського району
  • На Чернігівщині відкрито сезон полювання
  • Галицькі розваги заможних людей
  • Відкрито сезон полювання на пернату дичину
  • Підприємства Держлісагентства збудують 6 сучасних вольєрів

  • Додати комментар
    reload, if the code cannot be seen

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.