МИСЛИТИ І ДІЯТИ ПО-ІНШОМУ

15 February, Розділ Агрополітика, переглядів 4 893

alt Тримаючи руку на пульсі проблем інженерно-технічного забезпечення АПК та володіючи аналізом реального стану справ і прогнозом їх розвитку у цій галузі, повною мірою поділяємо передвесняні турботи аграріїв щодо купівлі техніки та сільськогосподарських машинобудівників стосовно їх утримання на перенасиченому ринку з продукцією, яка не завжди відповідає вимогам аграріїв, особливо за параметрами якості.

Обсяг ринку вітчизняної сільгосптехніки, який, до речі, знизився із 70% у 2002 р. до 20% у 2009 році, є прямим віддзеркаленням стану «її величності» політики сільгоспмашинобудування. Творці цієї політики замість прагматичних дій шукають причини занепаду галузі в аграріях, зокрема, все списується на недостатню платоспроможність селян, вперто ігноруючи реальні цифри: обсяг ринку техніки за останні роки зріс у 2-3 рази, а обсяг імпорту в ньому - з 30% у 2002 р. до 70-90% у 2009-му.

Аграрії з олівцем у руках чітко переконуються в ефективності виробництва із застосуванням високотехнологічної техніки. В хід пішов принцип індустріального буму Силіконової долини: «маючи менше, ми можемо робити більше, швидше, дешевше і краще. Та щоб це робити, ми маємо мислити по-іншому».

Перша частина крилатого вислову щодо індустріального прогресу отримала реальне підтвердження у роботах аграріїв-науковців і практиків України: це технологія No-Till (корпорація „Агро-Союз”), проект „АгроОлімп” (УкрНДІПВТ ім. Л.Погорілого) та інші. На жаль, зазначені та аналогічні проекти і технології на базі кращих зразків техніки вітчизняного та зарубіжного виробництва не стали здобутком усіх аграріїв України, бо для цього «ми маємо мислити по-іншому».

alt Щоб думати по-іншому, потрібно глибоко замислитись, що навкруги нас змінюється, а що має залишатись вічним. Земля і люди - вічне і безцінне. Плуг, борона, культиватор і навіть трактор – тимчасове, те, що визначається часом і розумом, трансформуючись, наприклад, у секторальну політику розвитку галузі.

Для формування цієї політики на кожному етапі розвитку потрібно думати по-іншому. Адже запас міцності технічної політики, що базується на радянському спадку та зобов’язаннях попередніх урядів як то: покращити технічне переоснащення, створити новий зразок, запустити серійне виробництво, вдосконалити механізми лізингу (і все це за бюджетні кошти), вичерпав себе повністю.

Нині діюча політика залишається безплідною: з 300 підприємств сільгоспмашинобудування дуже складно виокремити хоч кілька тих, які ведуть рентабельне виробництво. А якщо такі і є, то не завдяки, а всупереч цій політиці. З року в рік поглиблюється проблема як за загальногалузевими ознаками (кредити, податки, мито, кооперація виробництва, формування внутрішнього ринку тощо), так і за суто промисловими, зокрема: наукове забезпечення - комплексне, інерційне, не інтегроване з виробництвом; маркетинг - реалізується те, що вироблено, а не те, що буде користуватися попитом; менеджмент і управління - короткострокові, а не довгострокові і упереджуючі; проектування - евристичне і композиційне, низькоавтоматизоване, а не з направленим синтезом і високою автоматизацією; виробництво - однотипне і масове, а не гнучке і адресне; технологія - з високою фондо-, енерго- та матеріаловитратністю; обладнання - окремі машини та їх одномірні об’єднання, недостатня гнучкість, а не збалансовані багатомірні системи машин, інтелектуалізований рівень технологічного впливу та висока гнучкість; збут - монополізований, з суттєвим впливом економічних факторів, а не демонополізований, переважно фірмовий, який визначається економічними факторами; технічний сервіс - регламентний, без упереджувальної діагностики і прогнозу.

Можливо, найнегативнішим фактором формування сьогоднішньої політики є відома риса нашого менталітету стосовно козаків і гетьманів. Цілісна система галузі, яку, до речі, у часи розквіту технічного забезпечення об’єднувала система Держкомсільгосптехніки, сьогодні «розтягнута» у різні міністерства та відомства. Як мінімум п’ять відомств опікуються тракторами і культиваторами. А селянин везе їх з-за кордону. Чому? Істинно нам потрібно мислити по-іншому.

Враховуючи власні помилки та міжнародний досвід, необхідно негайно формувати нову політику, базовими точками якої повинні стати:

1. Вдосконалення управління галуззю, що забезпечує ефективну роботу цілісної системи: моніторинг стану - наукове забезпечення - виробництво машин - формування ринку - використання техніки - технічний сервіс - підготовка кадрів.

2. Усунення всіх перешкод (правових, нормативних, організаційно-технічних на шляху розвитку кооперації виробництва, спільних підприємств, сприятливого інвестиційного клімату.

3. Покращення форм, методів і матеріальної бази підготовки спеціалістів, механізаторів.

4. Посилення державної підтримки науки, виробництва, ринку в рамках вимог СОТ.

5. Формування міжнародної інформаційної бази даних і Державного реєстру техніки як засобу інформаційного забезпечення виробників, продавців та споживачів техніки і технічних послуг.

Час не чекає, треба мислити і діяти по-іншому!

Володимир КРАВЧУК, доктор технічних наук, професор, член-кореспондент Національної академії аграрних наук України, директор УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого, заступник голови Аграрної партії України, голова Київської міської організації Аграрної партії України