Президент НААН, академік НААН Микола Безуглий вважає, що галузь тваринництва поки що залишається аутсайдером сільгоспвиробництва. За даними науковців, у 2011 р. середньостатистичний українець споживав лише близько 206 кг молока і молочних продуктів, що ледь перевищує половину фізіологічно обґрунтованої норми, створюючи загрозу збереженню здоров’я населення.

В агропідприємствах вироблено лише 4,6 млн. т молока, решту - в селянських господарствах. У порівнянні з показниками 1990 року в господарствах усіх форм власності виробництво молока зменшилось у 2,2, а яловичини – в 4,2 рази, тоді як за розрахунками загальна потреба для населення складає 15,4 млн. т молока та 1,02 млн. т яловичини у забійній масі.

Відсутністьчіткоїціновоїполітики, подорожчанняматеріально-технічних засобівведедо зростаннясобівартості продукції. Не дивлячись на те, що у 2010-му рівень рентабельностівиробництвамолока в агропідприємствах становив близько 17,4%, негативну тенденцію зі скорочення чисельності поголів’я переломити у 2011 р. не вдалося.

Президент НААН наголошує, що до цього часу належним чином не спрацювали розроблені наукою та органами державної влади пропозиції по стабілізації й нарощуванню виробництва у галузі молочного скотарства. Тож, враховуючи надзвичайну важливість галузі скотарства в забезпеченні продовольчої безпеки держави, науковими установами НААН спільно з Мінагрополітикирозроблено Національний проект «Відроджене скотарство», який передбачає механізми нарощування поголів’я ВРХ, його продуктивності та валових обсягів виробництва, відповідні організаційно-економічні, технологічні та нормативно-правові засади його реалізації. Нині актуальним є підвищення ефективності наукового супроводу реалізації даного проекту.

Кажуть: «Заблукав поміж трьох сосен»... Щось подібне нині спостерігається і з молочною галуззю України, де чимало невизначеностей, проблем. Хоча світло у кінці тунелю, нехай і надто віддалене від сьогодення, але все ж таки тут бачиться. Оптимістичні і цілком обґрунтовані щодо цього міркування - у голови ради директорів ДП «Мілкіленд-Україна» Анатолія Юркевича.

Повірити у власні сили – велика справа. На недавньому V Всеукраїнському молочному конгресі чимало виступаючих «смакували», наче пікантну подробицю, той факт, що молочне скотарство України після великого застою, розрухи (воістину, наче після Великого Потопу...) все ж таки зробило крок вперед до відродження. Зрозуміти це можна: нарешті дочекались – молочні ріки повертаються до своїх берегів. А звідти, виявляється, не лише вітчизняні, а й закордонні обрії ринків збуту добре бачаться.

- Приємно сьогодні говорити про те, - наголошує Анатолій Юркевич, - що держава нині приділяє все більше уваги відродженню українського молочного скотарства. Відтак тут є вже позитивні зрушення. Але маємо працювати на це ще більше і краще. Адже те, що Україна нині входить у двадцятку потужних по виробленню молока на експорт країн світу – це заслуга всього що кількох (!!!) областей України, де, дійсно, молочне скотарство в шані, й корівники не стоять порожні. Тож такими малими силами можемо поки що щорічно експортувати всього 1 млн. т молока. Відтак на фоні інших країн, де ці показники далеко вищі, ми чи не останні у списку. 

Не перший рік в АПК Київщини, як і загалом у державі, викликає занепокоєння стан відтворення маточного стада великої рогатої худоби. Торік в області вихід телят від кожних 100 корів складав лише 67 голів, а у половини з існуючих ферм цей показник менше 70! Поголів'я корів зменшується практично щорічно. 

Продовження. Початок читайте, будь ласка, в №13 нашої газети.

На підставі узагальнення досліджень на коровах-первістках різних порід доведено, що зниження надоїв молока за другу лактацію корів зумовлюють такі паратипові чинники:

- нетелі не досягали відповідного розміру і кондиції до першого отелення;

Королівство Саудівська Аравія – це, здебільшого, пустелі й напівпустелі, бідна рослинність, брак прісної води, регулярні піщані та пилові бурі, температура влітку до +50°С, взимку – до 0°С. Відтак у сільському господарстві тут споконвіку віддавалась перевага розведенню стійких до таких природних умов верблюдів, овець, кіз, віслюків, коней. І хто б коли думав, що тут з’являться корови – «мині», як лагідно кличуть їх українські господині. А таки ж з’явились!

Так вважає, і не без підстав, президент Асоціації виробників молока України Андрій Дикун. Тому ті, хто нині серйозно займаються молочним скотарством чи готові взятись за цю справу, мають шанс, за його словами, з часом потрапити у такий собі «молочний бізнес-клас». Звучить це, погодьтесь, привабливо, пахне не лише парним молоком, але й високими прибутками. Але де нас чекають?

  Веснапоступово прийшла і на Київщину. Баба Василина із селища Микуличівжевиводитьізхлівакорівку-годувальницю Марту. Свої сорок соток городини засадила щевосени житом. Зійшловоно на славу, не вимерзло у люту зиму. Тож, є чимпорадуватибабці і корівку, і курочок. Єдине, за щопереживаєпенсіонерка, так це за молоко. 

Виявляється, досягнення вітчизняних селекціонерів, що звершуються у молочному напрямі, анічим не гірші заокеанських. Ба, навіть кращі. Нехай наші, скажімо, червоні степові і не дають 7 тис. літрів, як голштини, але ж за якісними показникам (вмістом білка й молочного жиру) упевнено обганять хвалених «забугорців». Зокрема, й про це говорили в Інституті розведення і генетики тварин НААН під час тематичного круглого столу.  

Хоча Україна нині у десятці найбільших світових експортерів молока, проте має доволі проблем у власній вітчизняній молочній галузі. Як вони вирішуються, про перспективи розвитку цієї галузі йшла зацікавлена розмова на недавньому V Всеукраїнському молочному конгресі. 

Форум пройшов у столиці за участі як вітчизняних, так і закордонних представників кращих із кращих підприємств - виробників молока та молочних продуктів, високопрофесійних фахівців у галузі тваринництва, науковців, спеціалістів у сфері бізнесу.

На початку його роботи заступник міністра аграрної політики та продовольства України Олександр Сень, взявши слово, передав учасникам вітання від профільного міністра Миколи Присяжнюка, який у сьогоденні, як те загальновідомо, надає високої ваги підтримці й розвитку молочної галузі. Підтвердженням тому - напрацьовані й затверджені національний проект відродження скотарства, відповідні державні програми підтримки галузі, порядки виплати запланованих дотації (останні вже на завершальній стадії фахівцями).

Планів чимало і вони, зауважив Олександр Васильович, не позахмарні, а цілком реальні для виконання. Мова тут, перш за все, про збільшення поголів’я худоби, зведення нових ферм чи реставрацію старих, серйозну племінну роботу, запровадження нових технологій відгодівлі худоби тощо. Чимало із того вже робиться. Тож якщо донедавна в Україні помітно скорочувалось виробництво молока, то з минулого року намітилась тенденція до стабілізації у галузі молочного тваринництва.

У селі Незнаново Новогрудського району Гродненської області Республіки Білорусь, як повідомив перший заступник голови Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України Володимир Горжеєв, зареєстровано випадок вилучення і масового знищення свинопоголів’я. Крім того, населенню роздані приписи попереджати ветслужбу при виявленні симптомів африканської чуми свиней (АЧС).

Це викликало занепокоєння української сторони, і Україна тимчасово закрила кордони для завезення білоруської м’ясомолочної продукції, зокрема свинини.

Дякувати Богу, в Україні протягом останніх років ще не зареєстровано жодного випадку АЧС. Та смертельно небезпечна недуга впритул наблизилася до кордонів нашої держави. Детальніше про ситуацію, що склалася, й заходи з упередження небезпеки нам розповів директор Департаменту ветеринарної медицини Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України Віталій Башинський.

- На сьогодні епізоотична ситуація в свинарстві України є стабільно благополучною та контрольованою, - констатував Віталій Володимирович, розпочинаючи бесіду. - Завдяки проведеному держслужбою ветмедицини комплексу лікувально-профілактичних заходів, торік не зареєстровано спалахів особливо небезпечних інфекційних хвороб свиней, таких як: африканська та класична чума свиней, везикулярна хвороба, трансмісивний гастроентерит, бруцельоз.

Забезпечення населення високоякісними продуктами тваринництва і, в першу чергу, молоком, є безперечним пріоритетним напрямом стратегічного загальнонаціонального значення на період до 2020 року.

Враховуючи суттєве зменшення поголів’я великої рогатої худоби в господарствах за останні роки, головним фактором динамічного збільшення виробництва молока в сучасних умовах ведення галузі скотарства повинно бути підвищення в 1,5-2,0 рази молочної продуктивності ВРХ до рівня генетичного потенціалу сучасних порід з одночасним вирішенням проблем зростання відтворної здатності, резистентності до захворювань, продуктивного довголіття.

На основі аналізу експериментальних даних та узагальнення вітчизняного і зарубіжного досвіду науковцями Інституту тваринництва НААН розроблено й апробовано біологічно повноцінні раціони годівлі високопродуктивних корів із використанням збалансованих за сучасними деталізованими нормами раціонів у складі кормосумішей, що забезпечують досягнення генетичного потенціалу молочної продуктивності та одержання високоякісної продукції згідно вимог сучасних стандартів.

Сьогодні птахвництво в Україні здебільшого зорієнтовано на виробництво м'яса курятини, а птахофабрик, які займаються вирощуванням іншої птиці, - одиниці. Та, як виявилося, водоплавна птиця, хай і не рівноправна, але все ж - альтернатива курятині.

Як зробити бізнес на водоплавній птиці, які правила утримання і годівлі та все про ветеринарний супровід качок і гусей - ці та інші питання обговорювали на конференції «Аграрна країна: ваш бізнес - водоплавна птиця», яку в рамках «ІнтерАгро-2012» організували тижневик «Аграрний тиждень. Україна», асоціація «Птахопром України» і ВО «Київптахопром» за підтримки Мінагрополітики і НААН.

Як повідомив заступник директора Департаменту тваринництва профільного міністерства Володимир Пищолка, сьогодні в Україні налічується 6,269 млн. гусей, з яких лише 485 тис. утримується в сільгосппідприємствах, а переважна більшість - у особистих селянських господарствах. Як виявилося, найбільше гусей утримують у Полтавській, Івано-Франківській, Дніпропетровській областях. А є низка регіонів - Крим, Волинь, Закарпаття, Чернігів - де вони взагалі майже не утримуються в промислових масштабах.

За статистикою, сьогодні в Україні вирощують італійську білу, велику білу та велику сіру, горківську, кубанківську, лєгарт, уральську білу, холагорські й роменські породи гусей. За останні 30 років зникли такі породи як білоруські сірі, оброшинські, курчаві, ланжські, володимирські, переяславські.

Щодо качок, то цієї птиці нараховується 10,8 млн. у всіх категоріях господарств, а в сільгосппідприємствах утримують із загальної кількості лише 516 тисяч.

«Хочу повідомити, що в міністерстві створено робочу групу по розробці програми птахівництва, - зазначив Володимир Андрійович. - Але здебільшого програма спрямована на виробництво м'яса бройлера і курячих яєць. Та на моє переконання, в цій програмі обов'язково мають бути відображені такі підгалузі як качківництво і гусівництво». Тож було запропоновано усім, хто має пропозиції до програми по птахівництву, подавати їх у «Птахопром України».

Сучасна високопродуктивна генетика свиней для успішного розкриття потенціалу та максимального прояву своїх можливостей потребує дотримання технології утримання, годування та управління. Впродовж кількох номерів «Аграрного тижня. Україна» ми спробуємо висвітлити всі ключові моменти технології роботи з високопродуктивним генетичним матеріалом.  

Якщо Україна змогла на широку ногу поставити масштабне промислове виробництво м’яса птиці, претендуючи на ринкові місця в ЄС, то велике українське кролівництво залишається хіба що в пам’яті тих, кому за 40. 

Утім, як запевняли учасники науково-практичного семінару «Чинники відродження українського кролівництва» (відбувся рамках міжнародної виставки «ІнтерАгро-2012»), пік падіння галузь вже минула. Відтак, агробізнесмени подивляються в бік масового розведення пухнастих та вухастих. Але 25 сільгосппідприємств, що нині діють у промислових масштабах, поки що не можуть наздогнати в загальному обсязі виробництва сімейні господарства, які продукують 95% кролятини. До речі, саме сільське безробіття «посприяло» поширенню малого кролівництва. Бо домашні родичі зайців за темпами розмноження здатні конкурувати навіть з всюдисущими пацюками. До того ж, забійної ваги досягають лише за трохи більше двох місяців. Щоправда, тільки на високотехнологічних промислових фермах.  

«Аукціон» - поняття, що увійшло до нашого активного лексикону поруч із терміном «ринок» як один із його невід’ємних інструментів. Йдеться про процес публічного продажу товарів, майна, об’єктів, що відбувається відповідно до заздалегідь установлених правил. Право розпоряджатися придбаним залишається за переможцем аукціону. А спільною ознакою для всіх аукціонів є змагальність між покупцями.

Коли ж були чітко визначені напрями стратегії відродження вітчизняного тваринництва, аукціони худоби прирівняли до рушіїв активного розвитку галузі. Проте, далеко не всі селяни, які утримують корів чи свиней на власному подвір’ї або хочуть взятися за цю справу, знають про переваги придбання племінного високопродуктивного поголів’я через аукціон.         

- Це вже не винахід велосипеду, - запевняє директор Департаменту тваринництва Мінагрополітики Андрій Гетя. - Ще 10 років тому спільним наказом Мінагрополітики та Української академії аграрних наук зареєстровано та затверджено Положення про організацію та проведення аукціонів живої худоби та птиці.