Національний егоїзм проти кризи у тваринництві

01 March, Розділ Агрополітика, переглядів 4 160

«Тваринництво. Що робити?» - таку назву отримав круглий стіл, який відбувся в рамках сільськогосподарської виставки «ІнтерАгро-2010». У заході взяли участь як представники держапарату, так і виробники, які безпосередньо і будують сучасне сільське господарство.

Відвідали дискусійний майданчик й іноземні партнери, що вірять в найшвидше відродження України аграрної. Та вони не запропонували конкретні рецепти видужання тваринництва країни, більше говорили про можливе співробітництво в галузі.

Що робити і хто винен? Актуальні в усі часи запитання прозвучали і на засіданні. Кожен із виступаючих намагався окреслити проблему, її причину і шляхи вирішення. І кожен, безумовно, був правий, бо в цілому круглий стіл нагадував збір мудреців, які напомацки в темряві намагались вивчити слона. Як сказав пан Гетя, директор Інституту свинарства ім. Квасницького, «проблема складна і вирішити її наскоком навряд чи вдасться».

Відкрив круглий стіл Леонід Козаченко, президент Української аграрної конфедерації: «Сьогодні у нас в сільському господарстві виробляється 70% від того, що вироблялося 20 років тому. Але тоді Україна далеко не повністю розкрила свій потенціал. А сьогодні потрібні кошти, щоб модернізувати галузь: приблизно 18 млрд. доларів. І в світі ці кошти є – щорічно 114 млрд. доларів інвестується в світове господарство. Існувало твердження, що Україна є столицею світового сала. Та, на жаль, нині наша держава втратила право так називатись».

На державних механізмах регуляторної політики зупинився Микола Присяжнюк, голова Комітету Верховної Ради з питань агрополітики та земельних відносин: «Питання тваринництва - широке і масштабне. Агросектор має величезний потенціал і водночас криза в тваринництві поглибилась, про що свідчить і статистика. Сьогодні єдина можливість ідентифікувати українця – це саме аграрний сектор. Якщо зараз не проявити національний егоїзм і не підтримати вітчизняного аграрія, ми втратимо і цю галузь.

Тваринництво – один із тих секторів, де можна сировину перетворити в грошовий еквівалент. Але минулого року тільки Росія імпортувала до нас 1,5 млн. т м’яса! Всі розуміють, що треба робити. Ми повинні бути серед тих країн, які формують світову цінову політику. Отримували ж в країні 6 млн. т м’яса в 90-х роках?! Нині - та критична межа по забезпеченню м’ясом, за яку вже не можна заходити. Але не діє механізм державної підтримки. На сьогодні галузь на 35% недофінансована.

Паралельно існує інша проблема – неконтрольований імпорт. На часі – робота над держбюджетом, через який слід проводити таку політику, щоб український виробник мав мотивацію здешевлювати вироблене м'ясо і вкладати в галузь інвестиції. Аграрний лізинг - ще один шлях заохотити працювати бажаючих в цій галузі.

Щоб вийти на зовнішні ринки з продукцією, потрібно тісно співпрацювати з країнами ЄС. Але спочатку - навести порядок всередині країни».

Один із головних інструментів відродження тваринництва, вважає Микола Володимирович, - статус профільних асоціацій. Вони повинні бути повноцінними учасниками формування бюджету і розробки аграрних законопроектів.

Поділив думки виступаючих і Юрій Лузан, перший заступник міністра аграрної політики. Він підкреслив, що ситуація, яка склалась у тваринництві, є принизливою. Аргентина, Бразилія і Білорусь постачають на український ринок м'ясо і молоко. Ми втрачаємо не тільки зовнішні ринки, а й внутрішні. Лише на 70-80% забезпечуються фізіологічні потреби населення.

Причинами Юрій Лузан назвав недостатній розвиток інфраструктури, неправильну експортно-імпортну політику, відставання селекції та недостатнє наукове забезпечення.

- Сьогодні наші виробники прагнуть більше експортувати, бо їм не вигідно реалізувати свою продукцію в Україні, - підкреслив Юрій Якович. - В розвинених же країнах підтримують і виробників, і покупців. Наприклад, у США в 30-роках, у часи великої депресії, був сформований фонд, що становив 50 млн. доларів, який працює і сьогодні. Ми пропонували створити подібний фонд і у нас, та не отримали згоди. Вирішувати проблему потрібно всім разом: і тваринникам, і державі. Бо є глобальні питання, і є системні (митний і ветеринарний контроль, імпорт сировини, інфраструктура ринку, тобто система заготівель, контролю і збуту).

Юрій Лузан зазначив, що 70% молока виробляють дрібнотоварні виробники, натякаючи на те, що потрібно розвивати крупнотоварне виробництво. Головну роль тут мають зіграти асоціації виробників. Бо на його думку, саме вони повинні диктувати переробникам ціни.

Занепокоєно висловився перший заступник міністра про проблему організації тваринництва на регіональному ринку: «Сьогодні вимальовуються цілі регіони, які пора заносити до Червоної книги. І щоб поправити ситуацію, зараз розробляється Державна програма розвитку тваринництва до 2020 року». Також нещодавно прийняті зміни до законів щодо крупно-товарного виробництва: планується здешевлення будівництва тваринних комплексів, здешевлення кредитів для галузі, проект «Інфомолоко» (створення єдиної електронної бази виробництва молока в Україні та єдиного цифрового реєстру великої рогатої худоби).

Ельман Оруджов, експерт по молочному скотарству, зауважив, що українцям потрібно ставитися до тваринництва як до бізнесу, а не способу життя. Тільки так можна досягти успіху. Держава, за його словами, зі свого боку повинна забезпечити виробникам три складові: можливість орендувати землю як мінімум на 20 років, отримувати кредити і дотацію на виробництво кормів.

Віталій Башинський, представник Держкомітету ветмедицини України, певен: щоб обмежити надходження імпорту і налагодити експорт нашої продукції за кордон, необхідно піднімати стандарти якості м’яса всередині країни.

Підсумував усе сказане Анатолій Мирошніков, заступник міністра: «На засіданні круглого столу не вирішуються проблеми, не приймаються рішення. Тут обговорюють проблеми, визначають пріоритетні напрямки їх вирішення, пропонують ідеї. Нині обговорювалося в основному м'ясо-молочне виробництво, бо воно зараз найбільше потерпає. З іншого боку, птахівництво і свинарство мають відносно високий розвиток у державі, а от конярство, навпаки, практично зникло».

Що робити, присутні визначили. Які би політичні сили не прийшли до влади після виборів, які би золоті гори не марились нам в Євросоюзі, тваринництво все одно потрібно відроджувати. Впродовж багатьох десятиліть Україна була житницею Радянського Союзу. І минулу велич нашої держави можна відродити лише спільними зусиллями, важкою працею і здоровим національним егоїзмом.

Ігор МАТВЄЄВ