Треба поквапитися

19 December, Розділ Агрополітика / Гаряча тема, переглядів 4 781

Понад 47 мільярдів кубометрів газу Україна може здобути в біологічний спосіб із рослинних решток. У нас є потенціал виготовити 3 мільйони тонн і більше біоетанолу з власної біосировини.

Якщо ж ми реалізуємо біологічні можливості нашої безцінної землі, то й забудемо про погану славу викидачів окису вуглецю в атмосферу, бо пальне біологічного походження на понад третину менше димить парниковими газами. І це ще не все.

Західна Європа зажадає експортувати мільйони тонн українських пелет (гранул), які ми можемо доволі напресувати з біомаси. Першими тут Нідерланди. Про це можна було почути безпосередньо від численної авторитетної делегації з цієї країни, яка брала участь у семінарі, щодо сертифікації біомаси. До Українського науково-дослідного інституту прогнозування та випробування техніки і технологій для сільськогосподарського виробництва ім. Л. Погорілого, на базі якого відбувався захід, з'їхалися не лише голландці, а й представники зацікавлених компаній з Бельгії та Німеччини.

Радо завітали до гостинного Володимира Кравчука, що керує УкрНДІПВТ ім. Погорілого, й вітчизняні виробники біологічного палива та обладнання для його виготовлення, й знані науковці, й представники місцевої влади з багатьох регіонів України. Довелося поламати голову, як всім розміститися, бо зала засідань інституту виявилася замалою для вельми зацікавленого зібрання.

Охочих до українського біопалива закордонних гостей можна зрозуміти. Апетити експортерів традиційних енергоносіїв зростають ледь не щогодини. Викиди парникових газів, що є наслідком використання вугілля, метану, нафтопродуктів загрожують неабияким екологічним колапсом уже в найближчі десятиліття. Приємно було відчувати, що Україна може врятувати світ не тільки від продуктового й енергетичного голоду, а й від екологічного лиха. Та й нам самим не по кишені тридцять з гаком мільярдів кубів російського газу купувати щороку. Чистим повітрям теж хочеться дихати. А тут ще й заробити можна на експорті біоенергоносіїв. Отож, зацікавленість взаємовигідна й неабияка.

А тим із українців, хто бачить себе в біопаливному бізнесі, треба не лише можливі прибутки підраховувати у мріях. А передусім, над сертифікацією замислитися.

Інакше в Європу зась зі своїм біо.

Передусім, з вітальним словом до учасників семінару звернувся директор УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого Володимир Кравчук, побажавши плідної співпраці й вагомих її результатів. Вельми цікаво було слухати доповідь директора Департаменту інженерно-технічного забезпечення Мінагрополітики України Миколи Даценка, якому й передав далі слово Володимир Кравчук. А розповів Микола Сергійович про стан і перспективи розвитку вітчизняної біопаливної галузі.

- Сьогодні 55% енергоносіїв Україна, на жаль, імпортує, - констатував доповідач, - 41% від цих обсягів припадає на природний газ, який сьогодні нам обходиться майже у 300доларів за 1 тисячу кубометрів. У структурі собівартості продуктів нашого сільського господарства енергоносії становлять приблизно 20%. Це забагато. І негативно позначається на конкурентоспроможності українського товару. Тому ми зараз дуже активно працюємо над зниженням рівня енергозалежності від традиційних видів палива. І одним із найперспективніших шляхів у цьому напрямі є прискорений розвиток вітчизняної біоенергетики.

Далі Микола Даценко заговорив мовою цифр, які вражаюче свідчили про правильно обраний Україною шлях. Якщо, скажімо, зернових ми збираємо щороку приблизно 50 млн. т, то, не завдаючи загрози власній продовольчій безпеці й забезпечуючи потреби експорту, маємо змогу на 12 спиртзаводах (шість із яких нині переоснащуються) виробити 120 тис. т біоетанолу. І це не межа: директор департаменту озвучив цифру нашого потенціалу - 2,5-3 мільйони тонн! Правда, якщо серйозно візьмемося за впровадження нових технологій і нарощування потужностей з переробки біосировини.

Процес значно прискориться, якщо надходитимуть інвестиції у достатніх обсягах. Не менш перспективним є отримання дефіцитних енергоносіїв з відходів агровиробництва. От тільки соломи у нас, за різними оцінками, 120-150 млн. т щороку виростає. Якби ж ми мали відповідні переробні потужності, то могли би виготовити приблизно таку ж кількість паливних гранул (пелет). А приблизно двома тоннами пелет можна замінити тисячу кубометрів газу або тонну вугілля.

Та хіба ж лише із соломи можна пресувати горючі гранули! Годиться й лузга соняшнику, й тирса та інші відходи лісової і деревообробної галузі, й кукурудзиння, й енергетичні рослини, й очерет. Щоправда, Україна все менше топчеться по тому, що може добре горіти. Сьогодні вже понад 300 мільйонів кубів дефіцитного метану ми замінюємо альтернативою біологічного походження.

Розповів Микола Даценко й про запроваджені інвестпроекти з виробництва пелет, і про ті, що плануються. Так, нещодавно запущене в дію підприємство продуктивністю 75 тис. т гранул у рік. Наступного року запрацюють ще 5 пелетних заводів, що пресуватимуть солому. Шкода, що пелети не можна транспортувати, як нафту чи газ, трубами. А залізничні та автомобільні перевезення дорогі. Але й тут знайдено чудовий вихід. Як поінформував директор департаменту, одна бельгійська фірма висловила вельми заманливі пропозиції щодо логістичного супроводу біопалива. Пообіцяли придбати 80 барж, щоби переправляти альтернативні енергоносії Дніпром! Нарешті заживе наш Славутич повноцінним життям. І це ще не все.

Сьогодні в реалізації 20 проектів із виробництва біогазу. Загалом же ми маємо потенціал видобувати з біомаси 47 мільярдів кубів «рослинного метану». От тоді «Газпром» відпочине...

Проте, чекає ще багато роботи. Попереду - суцільна сертифікація біомаси. Вже за півроку її запроваджують Нідерланди. Відтак не паспортизованим підприємствам не буде доступу на ринок цієї країни.

За для чого доведеться суворо дотримуватися стандартів? І задля себе теж. Не лише, щоби з успіхом продати свої «гарантовано якісні» біоенергонасії. А щоби і природі не зашкодити в гонитві за надприбутками. Передусім, щоби не виснажити свою дорогоцінну землю, не перетворити очеретяні заплави у смердючі мертві болота.

Про особливості й вимоги сертифікаційної системи Нідерландів розповів присутнім Кейс Квант, керівник Проекту «План дій по біомасі в Україні», що розроблений і виконується Мінагрополітики України та Агентством сталого розвитку та інновацій Нідерландів Senter Novem. Фахівець, зокрема, наголосив, що криза підштовхнула його державу особливу увагу приділити найширшому використанню біологічних видів палива. Але питань якості альтернативних енергоносіїв країна не ігноруватиме, й особливо прискіпливе ставлення слід очікувати до аудиту.

А ланцюг моніторингу складатиметься з чотирьох ланок. Вирощування біомаси. Виробництво біопалива. Ринок. Доставка. Аудитор має суворо дослідити, наскільки частини цього ланцюга відповідають вимогам сталого розвитку, й тільки тоді прийняти рішення про видачу сертифікату. Кожен вид біопалива має свою схему сертифікації, яка узгоджується в Єврокомісії. Але ще немає єдиних схем для всього ЄС. На думку Кейса Кванта, протягом п'яти років усе буде влагоджене. Та нагадаємо: наші власні схеми сертифікації біомаси запрацюють вже за півроку.

Отож, треба поквапитися.

Володимир ШАПОВАЛОВ