Зберегти та відновити рибні запаси

17 August, Розділ Агрополітика / Гаряча тема, переглядів 7 786

Нині на території Карпатського регіону вчені нараховують 10,5 тисяч маленьких, середніх і великих річок. Їхня довжина складає 30 тисяч кілометрів. Це величезний полігон не лише для наукових досліджень, а й промислового виробництва видів риб, що зникають. Зокрема, лососевих та осетрових.

Ці та інші цікаві факти нам вдалося почути на міжнародній науковій конференції, організованій Національною академією аграрних наук України (Інститутом рибного господарства) та Державним агентством рибного господарства України. До українських учених-рибоводів завітали їхні колеги з Польщі, Словаччини, Чехії, Хорватії, Білорусі та Росії. А дискусії фахівців точилися навколо можливого збереження генофонду й відтворення популяцій лососевих та осетрових риб, що перебувають під загрозою зникнення.

До речі, збереження генофонду та відновлення чисельності популяцій рідкісних і зникаючих видів риб - одне із пріоритетних завдань наукових досліджень Інституту рибного господарства НААН України, переконує його директор Ігор Грициняк. Форель (райдужна, струмкова), дунайський лосось, стерлядь, харіус (європейський) – ці види риб поступово зникають не лише з річок Карпатського регіону, а й з водойм близьких до нас європейських країн. Тож, на думку Ігоря Івановича, крім комплексних заходів, які вживаються працівниками його інституту та ряду рибницьких господарств, роботі з відновлення популяцій рідкісних і зникаючих видів риб аборигенної іхтіофауни України необхідно надати державну підтримку. Тобто щоби стабілізувати розвиток вітчизняного осетрівництва, потрібно надати йому статус національної програми. Лише тоді рибницькі господарства зможуть чітко організувати свій виробничий процес, отримувати пільгові кредити для реконструкції та модернізації підприємств, купувати необхідні комбікорми, паливо, електроенергію, інші ресурси. Особливий ефект це матиме при роботі рибгосподарств за програмами збільшення Рибне господарство чисельності осетрових риб у природних водоймах.

Українськими науковцями вже зроблено чимало. Торік науковці інституту на чолі зі старшим науковим співробітником Мрук А.І. обстежили 28 малих річок Закарпаття. Адже вчені інституту вивчають біологічні особливості окремих видів риб та умови їх існування в місцях природного поширення, формують генофондні ремонтно-маточні стада, відпрацьовують технологічні ланки їх відтворення в заводських умовах, досліджують особливості фенотипічної і генотипічної мінливості зникаючих видів риб різних популяцій, розробляють ефективні методи тривалого зберігання генетичного матеріалу із застосуванням методів сучасних біокріотехнологій.

До цих заходів учених спонукало те, що всі аборигенні представники родини осетрових занесені до Червоної книги. Зокрема, стерлядь перебуває на межі зникнення. Різні за чисельністю її популяції збереглися в басейнах рік Дунай, Дністер і Дніпро. Тому варто значно збільшити масштаби заводського відтворення осетрових і обсягів випуску їх життєстійкої молоді у природні водойми.

- Проте діючі в Україні потужності осетрових рибницьких заводів значно нижчі за потенційні потреби популяцій цих риб у Азово-Чорноморському басейні, - підкреслив Ігор Грициняк, виступаючи перед колегами. – Існує значний розрив між прогресивним закордонним досвідом застосування новітніх технологій відтворення риб і недостанім технічним рівнем вітчизняного заводського відтворення осетрових. Ключовим завданням є значне нарощування чисельності генофондних племінних стад різних видів осетрових у контрольованих умовах рибницьких господарств. Але в Україні маємо певні обмеження економічного, організаційно-технічного, екологічного характеру. До того ж помітне зростання осетрових запасів можна очікувати лише за умов кардинальних змін у підвищенні ефективності рибоохоронних заходів.

Про свої напрацювання у збереженні й примноженні осетрових розповіли доктори наук Рішард Кольман і Богуслав Рибне господарство Здановски з Інституту рибного господарства Польщі (м. Ольштин). Зокрема, пан Кольман розповів про експерименти по відгодівлі осетра балтійського, зауваживши, що компоненти корму (вітаміни, полінасичені кислоти тощо) впливають не лише на масу тіла риби, а й на її стійкість до середовища, в якому вона утримується. Це в свою чергу має важливий ефект при зарибленні й приживанні риби в ставкових господарствах.

А от Ян Коужіл, представник Чехії, підкреслив, що його країна не має крупних річок і моря, проте тут високо розвинуте ставкове господарство, яке дає 19 тис. т риби (цей вид бізнесу дає близько 50 млн. євро). Зокрема, тільки форелі в Чехії отримують 900 т з 10% водних площ країни. Половина всієї вирощеної риби продається у свіжому вигляді, майже половина експортується у найближчі країни (Німеччина, Словаччина, Бельгія, Польща, Франція, Хорватія). Але найбільше експортують... декоративних риб. Цей ринок оцінюється у 100-150 млн. євро, а отже, активно розвивається. Екзоту деякі чехи розводять навіть у невеличких басейнах поруч із домом.

Найбільше в господарствах отримують коропа (88%, вага – 1,5-3 кг). Лосось у балансі виробництва риби складає лише 4-5%. Отже, вченим є над чим працювати. Тим більше, що їх прагнення зберегти і примножити популяцію рідкісних риб підтримує держава. На рибництво тут виділяють щороку до 12 млн. євро.

А от Володимир Козлов, доктор наук, професор Московського держуніверситету технологій та управління, звертаючись до колег, зауважив: самі люди винні у тому, що зникають деякі види риб. Так, в Росії практично зник линь. Стрімко скорочуються популяції осетрових. Взагалі в першу чергу зникають риби, які є вимогливими не тільки до того середовища, в якому живуть, а й до зовнішнього. Тому треба чітко розуміти об’єкт, який необхідно зберігати: потрібно знайти його палеонтологічну гілку, вивчити особливості виникнення тощо.

- А головне, - вважає Володимир Іванович, - цінний промисловий вид риби можна зберегти у природному середовищі, якщо Риба у відрі його промислу буде альтернатива – товарне виробництво та реалізація населенню риби за доступною ціною. Коли будь-хто зможе з вигодою для себе вирощувати осетрових у ставках, басейнах, садках, а за вилов цієї риби у природних водоймах суворо каратимуть. Прикладом такої організації виробництва може слугувати Норвегія. Там у садках вирощують більше 600 тис. т атлантичного лосося (утричі більше, ніж Росія видобуває цієї риби в Тихому океані). Тож норвежцю зручніше і дешевше купити лосося і продукцію з нього (ікра), ніж виловлювати у забороненому місці.

Ще один реальний шлях збереження осетрових – іхтіорезерватори (іхтіозоопарки). Такий статус можуть мати рибзаводи та товарні господарства, в т.ч. фермерські, в яких рідкісні види риб спокійно існуватимуть, даватимуть потомство і з часом зможуть «переселитися» у природне середовище. Коли буде напрацьована відповідна законодавча база і зміниться наш... менталітет.

Під час роботи міжнародної конференції було, зрозуміло, й чимало вузькотематичних виступів, цікавих безпосередньо рибоводам, рибоохоронцям і науковцям. Після кожного з них у залі лунали оплески. Вони не випадкові. Всі, хто нині працює в такій складній галузі як рибництво, знають ціну кожного отриманого результату. І тим більше, коли цими результатами радо діляться колеги, які завжди готові підтримати, порадити, взяти участь і у спільних дослідженнях, і в наукових експериментах.

Українцям є чим поділитися. Прикладом стало науково-виробниче басейнове підприємство «Ішхан». Воно розташоване в с. Банилів Чернівецької області. Щороку тут вирощують 200 т форелі та 20 т осетрових: райдужну форель, золоту форель породи «Адлерська янтарна», американську палію, струмкову форель, стерлядь, білугу, сибірського осетра і його підвид – ленський. А нещодавно розпочали формувати ремонтно-маточні стада харіуса і дунайського лосося.

- Індустріальні високоінтенсивні форелеві господарства, такі як наше, є тільки на Буковині, - каже директор господарства Левон Тертерян. – Загальна площа нашого водного дзеркала - 5600 кв. метрів. Маємо 2 інкубаційних цехи. А закладаючи ікру порід і видів лососевих із різними нерестовими циклами, маємо потужність інкубаційного цеху 6 млн. ікринок. Для личинок і мальків створили 18 бетонованих басейнів і 15 пластикових лотків. Рибу вирощуємо у 26 басейнах. Щороку на благодійних засадах випускаємо молодь струмкової форелі у річку Черемош. А якщо буде розроблена державна програма по зарибленню річок цінними видами зникаючих порід риб, «Ішхан» готове вирощувати для цієї мети 500 тис. екз. струмкової форелі, 100 тис. екз. європейського харіуса та 50 тис. екз. дунайського лосося.

Між іншим, цю ідею підтримав Віктор Дронік, директор Державного агентства рибного господарства України. Він зацікавлено спілкувався з науковцями, уважно вивчав господарство Левона Тертеряна, давав якісь доручення рибоохоронцям.

- Сьогодні наука є потужним ресурсом економічних перетворень і силою, яка рухає інноваційні процеси, - сказав потім Віктор Сергійович учасникам конференції, - вона є найважливішою складовою національного потенціалу розвитку рибогосподарської галузі. Наша країна має унікальні природні можливості, тож нам важливо зберегти цілісність екосистеми та її біорізноманіття, що є головним принципом управління та збереження рибних запасів. Особливо гостро це питання піднімається стосовно лососевих та осетрових риб, які становлять не тільки національне, а й всесвітнє надбання.

І лише координація зусиль рибогосподарських інститутів різних країн, активна міжнародна діяльність вчених дозволить вивчити і вирішити актуальне питання збереження та відновлення водних живих ресурсів у ХХІ столітті.

А щоб справа не розходилась з ділом, рибоводи, вчені, рибоохоронці під керівництвом Віктора Дроніка випустили у стрімкий Черемош майже 3000 шт. форелей-трьохрічок. Учасники конференції сподіваються, що вже цієї осені вона успішно віднереститься й дасть міцне потомство.

«Крапля в морі!», - усміхнеться скептик. «Але хтось же повинен показувати приклад іншим! - заперечу. - Не хижацьки винищувати, дбаючи про власний зиск, а дбати про інтерес села, регіону і держави, в якій живе. Хіба ви думаєте інакше?»

Прощаючись з хлібосольною Буковиною, росіяни, білоруси, чехи, словаки, поляки, хорвати дякували за можливість поспілкуватись і побувати в цьому мальовничому краї. Подяки з приємністю приймали Ігор Грициняк, його колектив і Антоніна Мрук, на плечі якої випало чимало організаційних питань чітко проведеної конференції.

Наталія ЛЮПИН