Сьогодні теля на шампурі - завтра денатурат замість молока

15 May, Розділ Особистість, переглядів 7 871

У багатьох ресторанах України прагнуть привабити грошовитого клієнта не лише заморськими омарами чи суші, а чимось ближчим до нашої традиційної кухні, найсвіжішім, найніжнішим, наймолодшим.

alt Варто вам викласти кругленьку суму, як щойно народжене поросятко чи телятко, яке ще кілька годин тому смоктало свиню чи корову на селянському подвір'ї, опиниться запеченим у прянощах на вашому столі або у вигляді апетитного шашлику на шампурах. Смачно.

Та завтра ми підемо в магазин по ковбасу чи молоко. І можемо навіть не запідозрити, що та «ковбаса» коло м'яса й не лежала, а «молоко» - бовтанка води з пальмовою олією. Хіміки, на жаль, навчилися синтезувати речовини, що надають фальшивим штучним продуктам ознак природного походження. Де ж взяти вдосталь справжніх і якісних продуктів тваринництва? Виготовити ...з того що так і не виросло? Ось так, часом і не помічаємо, як одним махом проковтуємо під коньяк, горілку, вино, пиво те, що могло б давати щороку від 3 до 8 тисяч літрів життєдайного молока...

Із цього й почалася наша незапланована розмова з фермером Григорієм Наконечним, з яким випадково зустрілися в приймальні міністра аграрної політики України Юрія Мельника.

Господарює Григорій Прохорович в селі Семенівка Баришівського району, що на Київщині. І фермерське господарство його має шляхетну назву «Віра Надія Любов». Саме такі імена в трьох дочок Григорія Наконечного.

Зрозуміла річ, насамперед я спитав звичайного фермера (яких в Україні десятки тисяч), чи важко йому було потрапити до приймальні міністра аграрної політики України. І почув у відповідь:

- Хвилин з десять тому я приїхав і прямо сюди зателефонував з прохідної, роз'яснивши суть звернення. Секретар повідомила про мою мету безпосередньо міністру. В бюро перепусток подивилися мій паспорт, записали відповідні дані, видали перепустку й направили прямо сюди, до Юрія Федоровича Мельника..

- Що ж Вас привело до міністра аграрної політики ?

- Не можу спокійно дивитися, як деякі спритники знищують тваринництво, - продовжує з обуренням Григорій Прохорович. - Ресторанники буквально вихоплюють крихітних телят у селян один поперед одного. А корова ж носить теля 9 місяців. Воно народилося і через три дні його забили. Воно не виросло, м'ясо не нагуляло. І молока воно теж не дасть через два роки. Триває справжнє протистояння. Натомість я намагаюся викупити молодняк з іншою метою - виростити, поповнити дійну череду або відправити бичків на м'ясокомбінат при кондиційній вазі (360-400 кілограмів). Веду діалог з людьми. Пропоную допомогти у заготівлі сіна. Щоб люди були зацікавлені, щоби погодували теля ще з місяць. А я заплачу і за теля, і за молоко, що воно випило.

- А чи велике у Вас господарство?

- У мене 10 корів і 20 голів молодняку. Поповнюю череду за рахунок закупівлі у населення. Хоча кошти винайти дуже важко. Самі знаєте, що робиться з кредитуванням. Я й на з'їзді фермерів виносив це питання. Усі ж знають, що у тваринництві критичний стан. І добре було б, якби ж через кредитний фермерський фонд я мав змогу взяти цей кредит, а тварини б пішли як застава. Бо ж іншої застави в мене немає. Тому й позику взяти неможливо.

- Багато корів тримають люди в вашому селі?

- Якби ж Ви знали, як мені боляче відповідати на це питання... Кожного року зменшується поголів'я. Як ото брати два роки тому, у нашій Семенівці було 450 голів. Сьогодні на людських подвір'ях лишилося тільки 210 .

- Що сталося?

- Не хочуть прості селяни тримати корів. Нема, як корми заготувати. От нині прийшли великотоварні господарства. Ви думаєте, вони опікуються тваринництвом, створюють пасовища? Зась! Вони посіяли зернові чи олійні, зібрали, продали, а далі - хоч трава не рости. Та добре, якби ж ще щось сіяли - інколи взагалі й насінини в ґрунт не кинуть. Тисячі гектарів заростає бур'янами. Кажу: віддайте людям під пасовища, під траву на сіно. Так ні ж. І сам не гам, і тобі не дам. Кажуть: я краще переорю, ніж людям залишу.

Ось такі сьогодні «крупнотоварні господарі» прийшли. Вони й не збираються будувати чи реконструювати ферми, щоби розводити худобу... Навіщо перейматися тим, на чому неможна вже завтра наварити? Така в них логіка.

- Тож Ви прихильник невеликих господарств. Не помиляюсь?

- Сьогодні це проблема номер один. Іде боротьба на знищення дрібного сільського господарства. Я вважаю це великою помилкою, адже зі мною залюбки працює й онук, хоч і ходить лише до четвертого класу. Та ж він - моє майбутнє. Я знаю, кому зможу все це передати...

-Чи отримуєте від держави підтримку?

- Так, отримую за кондиційних телят. По 1,45 грн. за кілограм живої ваги за відповідною державною програмою. Ця програма зараз вигідна для фермера.

- Що потрібно зробити, щоб такі господарства розвивалися?

- По-перше, звернути увагу на отаких фанатів, які залишаються у селі всупереч проблемам. От я намагаюся щось зробити. Придивіться ж до таких як я. Що то за люди? Потрібна допомога фінансова у першу чергу. Дати можливість отримати доступні кредити. Довгострокові. Хоча б на 5 років. Для придбання нормальної сучасної техніки, для заготівлі кормів, потім для побудови приміщення, щоб ця ферма була сучасною.

А тим, хто скуповує триденних телят, треба по руках надавати...

Нашу бесіду перервала секретар міністра, яка покликала мого співрозмовника до Юрія Федоровича.

alt Хвилин зо двадцять фермер Григорій Наконечний вийшов з кабінету міністра і, звісна річ, я поцікавився враженнями від спілкування з керівником міністерства.

- Юрій Федорович вміє вислухати й почути, - ділився фермер. -

А про висоту посади й не думаєш, коли з ним спілкуєшся. Зі знанням справи і щирою зацікавленістю він розпитував про те, як ми вдвох з дружиною встигаємо поратися по господарству, що робимо з молоком. А з приводу закупівлі молоденьких теляток, міністр пообіцяв подбати про відповідну державну підтримку, щоби селянам було вигідніше віддавати їх задля відгодівлі й поповнення череди, а не під ніж і в ресторани. Я вже не вперше зустрічаюся з Юрієм Федоровичем і переконуюся: він добре знає ціну праці на землі й шанобливо та з розумінням ставиться до нас - звичайних трударів. Завжди порадить, підтримає.

- До речі, куди ж Ви діваєте молоко?

- Ще з двома фермерськими господарствами, що утримують дійну череду, ми створили кооператив. А з молока хочемо виготовляти справжню домашню ряжанку, сметану, сир. Уявляєте, цю всю смакоту ми будемо реалізовувати в керамічних горщечках та глечиках, і наші споживачі відчуватимуть справжню насолоду натурального природного продукту, відчуватимуть, що потрапили до чарівного українського села й запрошені до домашнього гостинного столу... Сподіваюся, держава нам допоможе придбати відповідне обладнання, розбудувати ферми, щоби ми мали змогу якнайбільше людей нагодувати корисними натуральними продуктами. Таким чином ми зможемо створити ще чимало робочих місць для наших селян, які сьогодні бідкаються у пошуках роботи.

- А яку череду могли б утримувати за сприятливих умов?

- Корів 50-60. А це додатково понад 300 тонн молока щороку.

- Якій породі віддаєте перевагу?

- Голдштинам. Ми практикуємо штучне запліднення. Придбаємо якісне сім'я від високопродуктивних плідників в Головному селекційному центрі, що в Переяславі-Хмельницькому на Київщині.

- А над імплантацією ембріонів не замислювалися?

- Це моя мрія. У такий спосіб ми би вже за 3 роки оновили поголів'я. Хочу закупити телички в населення задля імплантації ембріонів. Після такої операції наші звичайні корови могли б виконувати ролі сурогатних матерів, виношуючи в собі високопродуктивних племінних телят.

У країнах Західної Європи невеликі фермерські господарства, що об'єднані в кооперативи та спілки , створюють гідну конкуренцію великотоварним виробництвам і постачають на ринок більшу частину продукції тваринництва. І щодо якості немає нарікань, і про новітні технології фермери не забувають. Навіщо ж нам знову вигадувати якийсь свій гігантський велосипед. Може запозичити той, що вже століття справно функціонує?

Володимир ВІЛЬОВИЧ