«Дуже непевна й ризикована справа — господарювати під відкритим небом»

25 December, Розділ ---, переглядів 8 360

Та з кожним роком дедалі більше охочих працювати на землі.

Коли Олег Федорук (нині голова фермерського господарства «Маїс» Хмельницького району) приїхав з Кіровограда, де жив і трудився 14 літ, він здивувався: інвестори ще не «окупували» землі навколо Хмельницького. А в Кіровоградській області в той же час не було й клаптика вільної землі. Сказав про це колишнім керівникам Хмельницького району. Вони теж не повірили: невже таке може бути? Адже нікому не хочеться гроші в землю закопувати, якщо є більш прибуткові види бізнесової діяльності.
Небагато часу минуло відтоді – вже й навколо Хмельницького нема облогів. І Олег Анатолійович Федорук до цього, як кажуть, рук доклав. Ставши фермером, він узяв під своє керівництво колишній сільськогосподарський кооператив «Поділля», що господарював у селах Копистин, Мала Колибань та Івашківці. Спершу в обробітку нове фермерське господарство мало 1200 гектарів землі. Та побачивши, що справа пішла на лад, воно добрало ще 800 гектарів, узявши під свою опіку ще й пайовиків Великої Колибані. Зараз на тих грунтах посіяно озимий ріпак.
В якому стані перейшли до нового кервника поля «Маїсу» - страшно пригадувати. Олег Анатолійович каже, що окремі з них не оброблялися по 8-10 років, там уже, без перебільшення, дерева поросли. Надійшла у спадок «приїжджому» господарю тільки 40-гектарна площа пшениці, решта ріллі заростала бур’яном. Трохи більше пощастило з базою: від кооперативу перейшли зернотік, склади, тракторна бригада... А це теж важливо, бо не треба шукати, куди засипати, накриклад, зібране збіжжя. Зібрали, підсушили, перечистили і сховали в свої комори, вже платитимуть «чужому дяді» на елеваторі за зберігання.
Господарювання заладилося, і це було видно з перших днів. Сам Олег Анатолійович – місцевий, колибанський. Лишень довелося довгенько попрацювати в ішному регіоні. Тож зараз хоче виправдати довіру своїх земляків. Як торік, так і в цьому році видано за оренду кожного земельного паю по півтонни зерна. Люди задоволені. А пайовиків у Федорука чимало — 660 чоловік.
А от фермер волів би мати кращі результати. Бо не обдурює землю, дає їй усе, чого вона потребує. Гірко, але з 400 гектарів ріпаку град витовк 100. Господарство зібрало 750 тонн цієї культури, і площа загалом дала прибуток. Одначе й втрачено чимало. Олег Анатолійович каже, що стихія за кілька годин розорила «Маїс» більш як на півмільйона гривень...
Загалом на круг господарство намолотило понад дві тисячі тонн ранніх зернових при середній урожайності гектара 27,9 центнерів. Зібрало все в оптимальні строки, адже має у власності два суперсучасних комбайни «Масей Фергюссон». Придбало їх частково за власні кошти, а частково за кредити, взяті на 3 роки.
- Чи відчуваю я, що це справа мого життя, що фермерство мені лягло на душу? — перепитує Олег Федорук. — Мабуть, так. Чому я так обережно про це кажу? Та коли заходжу у високі хліба, милуюся ваговитим колоссям, а серце аж заходиться від щастя — то й не сумніваюся, що моє покликання — вирощувати хліб. Але коли дивлюсь на знищений стихією врожай, душа болить. Бо результати цілорічної праці всього колективу зведено до нуля, бо затрачено чимало ресурсів та коштів, часто позичених, які треба віддавати. То й виникає діаметрально протилежний настрій. Я і в попередні роки працював з селом, знаю його специфіку. Але одна справа – просто знати, а друга — відчути на собі. Нас не тільки в цьому році стихія не обминула, а й торік завдала чималих збитків. Одне слово, дуже непевна й ризикована справа — господарювати під відкритим небом.
Олегу Анатолійовичу допомагає рідня — тут брати, сестри, батьки. Вони працюють у його господарстві. А дружина і діти поки що в Кіровограді. Добре, якщо раз на місяць вдається провідати. «Але сім’я вже готова до переїзду на Хмельниччину, — радіє фермер, — і з нетерпінням чекає, коли ми будемо разом».
Подальше своє життя фермер Федорук пов’язує лише з сільським господарством. Планує обзаводитися худобою. Знає: створити щось, вважай, з нуля – дуже важко. Тож надто дорожить своїм «дітищем». А за таких обставин його «Маїс» просто приречений на успіх. Чи не так? Принаймні, молодий господар докладає усіх зусиль, аби так було.
Галина Скрипник
Хмельницька область