- Картоплю для чипсів «Люкс» вирощують на Сумщині
- Двоврожайна культура картоплі на півдні України
- Насінництво і біотехнологія
- Галузевий семінар з картоплярства
- Картоплярство: складові високого врожаю
"ДРУГИЙ ХЛІБ" УКРАЇНЦІВ
В радянські часи Чернігівщина традиційно вважалася картопляним краєм і забезпечувала п'яту частину загальнонаціонального врожаю картоплі. Та за новітньої історії України промислове виробництво "другого хлібу" практично припинилось. Нині майже весь вал бульби і в країні, і в області дає населення, і лише 4% - сільгосппідприємства.
В Україну картопля прийшла з Європи. Відомо, наприклад, що 1767 року недалеко від Борзни на Чернігівщині поселились німці-колоністи, які активно культивували бульбу. Місцеве населення, як вказують історичні джерела, "знайшло смак у картоплі і купувало її в колоністів по 80 копійок за чверть. Бульби їли особливо у Великий піст". З кінця XVIII століття картоплю почали масово вирощувати на всій території України.
Сьогодні у нас вирощується більше 200 сортів картоплі, певну кількість з яких виведено саме на Чернігівщині.
Картопляна статистика
Пік виробництва картоплі в Україні у XX столітті припадає на кінець 50-х років. Тоді її площі сягали майже 2,3 млн. гектарів. Це практично втричі більше, ніж у традиційному для порівнянь 1913-му році. Ніколи раніше і, на жаль, пізніше картопля в країні не займала таких великих площ. Проте врожайність тоді була слабкою - від 79 ц/га у 50-х роках, до 108 - у сімдесятих. Найбільші врожаї картоплі в Україні також припадають на кінець 50-х років минулого століття - понад 2,1 млн. тонн. З середини 70-х площі саджання бульби в країні поступово зменшуються, а врожайність, завдяки появі нових сортів і насінницьких господарств, - зростає.
На Чернігівщині в радянські часи майже 60% усього врожаю картоплі вирощувалось у підприємствах - колгоспах, радгоспах, елітгоспах тощо. Решту культивувало населення. Врожайність і там, і там була практично однаковою - десь 140-150 центнерів з гектару. Сьогодні врожайність на підприємствах значно більша, ніж в господарствах населення, та проблема в іншому. Зі всього врожаю бульби нині лише 4% вирощується в агропідприємствах. А 96% "другого хлібу" виро***є населення. Практично без оновлення насіннєвого матеріалу, без належного удобрення, без дотримання технологій.
Чому підприємства покинули картоплярство?
"В картоплю для отримання доброго результату треба багато вкласти. В перерахунку на грошовий еквівалент - це 15-20 тис. грн. на гектар посіву, - говорить Ігор Шкурко, директор ЗАТ НВО "Чернігівеліткартопля". - Мабуть, сільгоспвиробники вважають, що вигідніше вирощувати інші культури: менше затрат по грошам, менше різновидів техніки потрібно, більші прибутки."
Коли більшість сільгосппідприємств з початку 90-х років минулого століття через брак коштів, техніки та бажання відмовились від картоплярства, підприємство Ігоря Шкурка тільки за нього взялось. Починали у 1992 році з 5-10 га, які обро***ли старою радянською технікою. "Зараз наше підприємство вирощує картоплю на 600 гектарах, - констатує директор. - За всі роки не було жодного разу, щоб ця культура не принесла прибутку. Навіть у 2008 році, коли ціни на більшу частину продукції рослинництва через економічну кризу впали у 2-3 рази."
Промислове картоплярство потребує багато техніки, яка за сучасних умов дорого коштує. Картоплекопалки, саджалки, культиватори, агрегати для внесення добрив, техніка для сортування бульб тощо. Крім того, картопля потребує значних витрат на удобрення, зберігання (потрібні сховища зі спеціальним температурним режимом) і таке інше. Картоплярство - не найпростіший шлях господарювання на землі. І хоча він дає стабільний прибуток (за деякими підрахунками - близько тисячі доларів з гектару), бажаючих швидкого збагачення не приваблює.
Єдиний регіон, де збереглось насінництво картоплі
За радянських часів майже в кожному селі займались картоплею. В колгоспах відбувалось регулярне оновлення сортів і населення, яке мало доступ до колгоспної картоплі, також регулярно здійснювало сортооновлення. Сьогодні, коли промислове виробництво бульб практично припинилось, цього оновлення не відбувається, тож насіннєвий матеріал, який населення продовжує саджати з року в рік, вже давно виродився. Картопля, пошкоджена вірусами і хворобами, не може реалізувати свій генетичний потенціал. Це відображається і на якості, і на врожайності.
І хоча на Чернігівщині - єдиній в Україні області, де в повній мірі збереглась система насінництва картоплі, працює 14 елітно-насінницьких господарств, остаточно переломити ситуацію з оновленням сортів поки не вдається. "Одна справа працювати з підприємствами, які мають чітке уявлення про дотримання технології виробництва та сортооновлення, а інша - з населенням, - говорить директор ВНА "Чернігівкартопля" Володимир Купріянов. - Та все одно ми щорічно виро***ємо понад 3 тис. т оригінального і понад 4 тис. т елітного насіннєвого матеріалу картоплі, який намагаємось довести до виробників бульби. А ми здатні забезпечити елітою не лише наш регіон, а й інші."
Справді, щороку площі садіння первинних розсадників відтворення еліти бульби складають в області близько 1000 гектарів. Первинне насінництво ведеться по 40 сортах вітчизняної та зарубіжної селекції, щорічно добирається майже 120 тис. клонів елітного насіння. В господарстві ЗАТ НВО "Чернігівеліткартопля" розташована унікальна і єдина діюча в Україні гідропонна теплиця. "Це теплиця, в якій картопля вирощується від маленької пробіркової рослинки до великого куща в спеціальному розчині, для неї ґрунт не потрібен, - розповідає директор об'єднання "Чернігівеліткартопля" Ігор Шкурко. - Саме завдяки цій теплиці наше підприємство є найбільшим на даний час в Україні виробником міні-бульб картоплі з пробіркових рослин. Міні-бульби - це картопляні клубні, які отримані з мікро-бульб в тепличних умовах, вони є насіннєвим матеріалом найвищого ґатунку."
Чернігівські сорти
Картоплю, виведену на Чернігівщині, добре знають за межами області. З середньопізніх сортів - це Витязь, з сортів середньої стиглості - Чернігівська 98, Пекурівська, Райдуга Полісся, з ранньостиглих сортів - Чернігівська рання та Седнівська рання.
"На сьогоднішній день ЗАТ НВО "Чернігівеліткартопля" має 11 власних сортів картоплі, занесених до Реєстру сортів рослин. На даний момент в державному випробуванні ще 4 сорти. Частина виведених нами сортів захищена патентами, - пояснює ентузіаст-картопляр Ігор Шкурко. - Нині одним із популярних сортів, який має поширення, є Зоряна. Він дуже стійкий до високих температур і має гарні смакові властивості та врожайність. Серед наших сортів, які мають дуже добрі смакові властивості, хочу відмітити картоплю Придеснянська. Хоча вона і не дає дуже високої врожайності, проте стійка до хвороб і не дуже швидко вироджується. Цікавим є також ранній сорт Нагорода. Торік ми вперше почали продавати його. Ця картопля дуже смачна, врожайна і зберігається добре. А взагалі, найбільшу врожайність дають сорти Нагорода та Сувенір Чернігівський.
Ми здатні
Картоплярство - непересічна рослинницька галузь, оскільки історично та географічно для Чернігівщини та багатьох інших регіонів має великий потенціал і бізнесову привабливість. На кожен відсоток площ під картоплею припадає 6% валового доходу. Прибутковість бульби доведена практикою: вона є однією з найбільших серед агрокультур навіть за часів кризи. Ґрунти Полісся, Лісостепу, Степу підходять для культивування "другого хлібу" українців, а сучасні сорти, які в тому числі пропонують чернігівські картоплярі, здатні давати врожайність до 300 ц/га - практично вдвічі вищу, ніж зараз в середньому по країні. Потреба в продукції картоплярства є як в самій України, так і за її межами - крохмаль, спирт, біоетаноли, чіпсові сорти тощо - мають попит, який в перспективі лише зростатиме.
Тому існуючий розклад сил в картоплярстві, коли потужна галузь віддана на відкуп одноосібникам, навряд чи можна назвати ефективним. В країні, безперечно, є господарі, які хочуть і можуть стабільно і довготерміново працювати на землі. Саме вони мають відродити промислову славу українського картоплярства і довести, що країна може бути не лише європейською житницею, а й картопляним полем європейського континенту.
Ігор КУЗЬМЕНКО
Чернігівщина
Фото автора
